Вбивства триватимуть: один із засновників УБОЗ про плани Кремля, легалізацію короткоствола та спецслужби
- Автор
- Дата публікації
- Автор
90% замахів, диверсій та вбивств, запланованих Росією, здійснюються непрофесіоналами
Вбивство Андрія Парубія, яке сталося 30 серпня у Львові, шокувало суспільство. Лише за два останні роки було вбито Дем’яна Ганула, Ірину Фаріон, скоєно напад на Сергія Стерненка.
"Телеграф" поспілкувався з легендарним Валерієм Куром – українським оперативником, одним із засновників підрозділів боротьби з організованою злочинністю в Україні (УБОЗ), про те, чому Росія обирає кілерів з вулиці, чи могла охорона врятувати Парубія і чи потрібна Україні легалізація короткоствольної зброї.
Психологія диктатора: як дитячі травми Путіна вплинули на війну
На думку Валерія Кура, на початку повномасштабного вторгнення росіянам було не до терактів – вони наступали грубою силою і, по суті, поводилися як терористи. Однак щойно і Росія, і Путін зрозуміли, що виграти війну вони не зможуть – президент РФ почав діяти "відверто кримінально".
"Путін усвідомив, що ми зламали йому хребет. У цій сутичці ми вже перемогли – морально та психологічно. Тепер він може захоплювати якісь шматки землі, але піде звідси з ганьбою", – вважає він.
Особливу увагу він приділяє психологічному портрету Путіна, а також аналізу його дитинства, яке сильно вплинуло на життя майбутнього кремлівського диктатора.
"Саме з тих часів у його ментальності закладалася травма, яку складно пояснити і прорахувати. Багато хто любить розмірковувати про нього як про "стратега", але насправді це людина, яка пережила такі випробування, що вимірювати її стандартними категоріями неможливо", – вважає Кур.
Коли Валерій серйозно зацікавився біографією Путіна ще у вісімдесяті роки, він зрозумів головну особливість його характеру: навіть у разі поразки президент РФ не визнає це – ніколи відкрито не скаже, що програв.
"Тому, як тільки він усвідомив, що програв в Україні, він насамперед почав шукати винних навколо. Одним із тих, на кого він скинув лють, став начальник управління ФСБ Сергій Бєсєда, він очолював п'яте управління, яке курувало всю агентурну роботу за межами Росії. І саме він "провалив" завдання, тому що не зміг забезпечити підготовку і розгортання потрібної мережі", – заявляє Кур.
Саме на цій стратегії наполягав генерал Герасимов, коли формулював концепцію "війн майбутнього" – перед початком війни спецслужби повинні підготувати ґрунт: завербувати агентуру, створити "п'яту колону" і вбудувати її в українське суспільство.
На втілення цієї ідеї йшли величезні гроші з російського бюджету, і значна їх частина йшла на проєкти Сергія Бєсєди. Одним із ключових резидентів в Україні був Віктор Медведчук, який мав значний вплив і багато в чому діяв самостійно.
"Спочатку я не до кінця розумів, як саме це працює, але пізніше стало очевидно: радянська школа диверсантів, розвідників-нелегалів, офіцерів ГРУ і співробітників політичної поліції поступово вичерпала себе. І той потенціал, який залишився від СРСР, з часом почав зникати, особливо коли на перший план вийшли такі авантюристи, як Медведчук
Медведчука він описує також як людину важкої долі, проте з Путіним він має відмінність: він був народжений у сім’ї, де його любили, а також він не був настільки криміналізований.
"Він (Медведчук) виявився сильнішим і хитрішим , швидко зрозумів, що головне — гроші. На цьому він побудував своє багатство і вплив. Але разом з цим руйнувалася і система: приблизно 20-30% завербованих людей, яких готували як диверсантів, відійшли від справ. Багато хто розумів: "Навіщо мені це? Війна програна, у мене сім’я, діти, бізнес". Багато хто йшов "на дно", і це змушувало п’яте управління фактично працювати вхолосту. Лише військова розвідка — ГРУ — ще тримала диверсійний напрямок", – каже оперативник.
До лютого 2022 року Віктор Медведчук перебував під домашнім арештом через підозру у державній зраді. Після повномасштабного вторгнення він втік, проте його затримали українські спецслужби. У вересні 2022 року його обміняли на захисників Маріуполя, зокрема командирів "Азова", які захищали Азовсталь. До цього "подвійний агент" СБУ допоміг його дружині Оксані Марченко втекти до Білорусі – ще до початку російського вторгнення.
Немає ворога жорстокішого, ніж колишній друг: хто курував військові диверсії в Україні
Коли йдеться про військову розвідку, Валерій Кур згадує генерала Володимира Алексєєва, уродженця України. Саме він, чудово розуміючи ментальність нашого народу, займався підготовкою диверсантів. Їхнім головним завданням було створення умов для просування російських військ.
"Під його керівництвом дійсно були скоєні удари по складах, підприємствах, енергетичних об'єктах і логістичних хабах. Але цей "багаж", підготовлений до війни, був вичерпаний уже в перші місяці. У підсумку Росія почала втрачати професіоналів і випускати в Європу і світ уже не розвідників високого рівня, а банальних терористів і кілерів", – вважає Кур.
Оперативник наводить конкретний приклад: історію вбивства Дениса Вороненкова – колишнього депутата Держдуми, генерала, який служив у російських спецслужбах і був заступником одного з головних генералів і наставників Путіна – Віктора Черкасова.
Після "раптової політичної смерті" свого начальника (передісторією було публічне викриття проблеми з наркотрафіком, з яким дивним чином було пов’язане оточення Путіна), Вороненков зрозумів, що на нього чекає схожа доля. Саме з цієї причини він поїхав до України, почав співпрацювати з нашими спецслужбами, а отже став для Путіна зрадником.
Зрадників він не прощає. У березні 2017 року Вороненкова було застрелено в центрі Києва. Але вбивство скоїв не професіонал із ГРУ чи ФСБ, а завербований українець — Павло Паршов. Колишній військовий, учасник бойових дій, родом із Севастополя, він жив у Дніпрі. Людину з проблемами, у злиднях, її зловили саме на матеріальній залежності і зробили знаряддям
Фізична, а не політична смерть колишнього наставника Путіна — генерала КДБ і ФСБ Черкасова настала пізніше, але теж як "зрадника". Восени 2022 року, коли навіть у "елітах" путінського оточення стали розуміти, що вони ніколи не захоплять всю Україну і вже програли війну "психологічно", Черкасов став ще більш небезпечним для Путіна, і необачно попивши "чайку з новою модифікацією новачка", тихо помер. Хоча був сповнений фізичних сил і вів здоровий спосіб життя.
Метод "слабких ланок": хто стає знаряддям у руках ФСБ?
Саме у непередбачуваності подібних виконавців полягає головна складність – працівники спецслужб звикли працювати з професіоналами, адже знають алгоритми їхньої поведінки та дій. А люди, які не є професіоналами, небезпечні саме тим, що їх важко виявити.
Сьогодні майже 90% усіх замахів, диверсій та вбивств, які плануються Росією, чинять саме такі "непрофі". Це жінки та чоловіки у злиднях, люди зі слабкостями, яких ловлять на кредиті, на компроматі, на особистих слабкостях. Приклад — жінка середнього віку, яка вчинила замах на Сергія Стерненка, її завербували саме таким чином
Саме це, на думку експерта, є головним ризиком для майбутнього: Путін та його спецслужби й надалі використовуватимуть "метод слабких ланок" – вербувати вразливих, а не покладатися на підготовлених розвідників.
"Для України це означає, що потрібно перебудовувати методи контррозвідки: навчитися виявляти та запобігати таким злочинам на ранніх стадіях. Тому що самі по собі вони війну Путіну не виграють, але проблем нам принесуть ще багато", — вважає Валерій Кур.
Росія заважатиме розслідуванню: експерт назвав головні інструменти
Розслідування злочинів, подібних до вбивства Парубія або нападу на Стерненка, завжди супроводжується вибудовуванням безлічі версій, і при цьому вкрай важливу роль відіграє особистість жертви.
"Особливо якщо це яскраві, неординарні та такі, що неоднозначно сприймаються в суспільстві як, наприклад, Андрій Парубій чи Сергій Стерненко, особистості. Їхня неординарність та популярність автоматично породжує більше гіпотез, і слідство зобов’язане відпрацьовувати не одну-дві, а десяток версій", — говорить Валерій.
Як правило, основні версії обмежуються двома-трьома напрямками, але всередині кожної є підверсії. Вони поступово відсікаються у міру того, як з’являються докази. Коли версію повністю перевірено, ставиться позначка "відпрацьована".
Небезпека в тому, що противник може свідомо "підкидати" хибні версії, майстерно їх оформляти та нав’язувати слідству. Це стара радянсько-російська проблема: схопитися за те, що зручніше, вигідніше й упустити істину. Істина у них – своя. На жаль, у перші роки незалежності Україна теж "страждала на цю ж хворобу". Зараз, на щастя, українські слідчі намагаються уникати таких помилок
Ключова версія, яку відпрацьовує слідство щодо вбивства Парубія, полягає у зацікавленості російських спецслужб, і насамперед Путіна. Зараз, вважає Кур, важливо розуміти, що у диверсії та подібні операції Росією вкладаються величезні гроші.
"Це означає, що вони намагатимуться і фінансувати спроби впливу на функції захисту підозрюваних, і проводити неправдиві інформаційні кампанії, щоб руйнувати судові перспективи. Досвідчені захисники вже зараз уважно стежать за тим, що говорять про затриманих. І потім вони використовують це в судах: "його заздалегідь назвали вбивцею, до вироку". Саме тому занадто широке публічне обговорення деталей тільки заважає слідству", – говорить він.
Замах на Парубія: хто смикає за ниточки, граючи на чутках про охорону?
Після жорсткого вбивства Парубія стало відомо про відсутність колишнього спікера Ради охорони. ЗМІ почали публікувати дані про те, що той вимагав охорону, проте йому відмовили. Як вважає Валерій Кур, такі вкиди можуть бути провокацією.
"Але важливо уточнити: хто це озвучив? Хто повідомив у ЗМІ, що він нібито скаржився? Адже слідчі подібних заяв не робили. Тому такі вкиди виглядають як провокація, яка лише заважає об’єктивному розслідуванню", — вважає він.
На його думку, охорона знижує ризик фатального результату і прикладом цього кейс Сергія Стерненка. Однак історія сповнена і зворотних прикладів.
"Денис Вороненков також не ходив "голим" — у нього були охоронці, і все ж таки його застрелили в центрі Києва. А якщо згадати Троцького, то його будинок у Мехіко був перетворений на фортецю, але навіть це не врятувало від удару агента радянських спецслужб Рамона Меркадера", — нагадує він.
Ключовою є якість охорони: якщо це випадкові люди, яких набрали для виду, то вони мало чим допоможуть. Однак, якщо охоронці підготовлені, мають досвід роботи та навички оперативного реагування, то знизити ризики суттєво вони все ж таки зможуть.
Можна сказати, що охорона допомогла б. Але стверджувати заднім числом, що Парубію "відмовили" в охороні, це маніпуляція. Якщо він справді отримував погрози, маючи досвід Майдану та серйозні політичні можливості, він цілком міг організувати собі надійний захист через приватні структури. В умовах війни держава не може виділити охорону кожному, ресурси обмежені
Дозволити не можна заборонити. Чи варто віддавати зброю до рук українців?
Разом із питаннями охорони також заговорили про необхідність легалізації в Україні короткоствольної зброї. Валерій Кур каже, що до 2019 року прихильником такого рішення він сам не був, адже десятиліттями у цій системі існувала серйозна корупція.
"Але сьогодні ситуація змінилася. Іде війна, і практично кожен стає захисником своєї країни. Чоловіки — добровільно чи мимоволі — вже проходять підготовку. Жінки теж можуть її пройти, якщо є бажання. Тому я згоден з тими, хто стверджує: короткоствол необхідно легалізувати", — каже експерт.
Втім, є й важливе "але": у цій справі обов’язковий контроль та якісна підготовка, адже зброя – так само, як автомашина, є "предметом підвищеної небезпеки", і навіть серед співробітників спецслужб і військових траплялися трагічні випадки.
"При цьому контроль не можна повністю довіряти державі, інакше корупція повернеться. Я бачу це як незалежну систему — можливо, з елементами цивільного нагляду. Наприклад, як мисливські господарства в різних країнах самі ведуть облік і контроль. Держава має встановлювати правила та стандарти, але не мати монополію на видачу дозволів", — заявляє.
Мир, який буде складніший за війну
Говорячи про роботу слідчих та правоохоронних органів у сучасній Україні, експерт зазначає, що особливо значними стали підрозділи спецслужб саме військового спрямування.
"Ми відточуємо одну з найкращих систем захисту від посягань з боку агентури ворожих держав, таких як Росія і не тільки. При цьому ми самі вміємо готувати фахівців найвищого рівня", — каже Валерій Кур.
Політична "поліція" – саме так оперативник називає СБУ, на його думку, теж переформатувалась та відмінно працює. Так само, як і Міністерство внутрішніх справ, співробітники якого воюють нарівні з професійними військовими.
"Звідси висновок. Те, що сьогодні відбувається, зокрема терористичні дії — замахи на відомих діячів в Україні, на політиків, військових, журналістів, — обов’язково має розслідуватися не лише Міністерством внутрішніх справ, а більшою мірою представниками СБУ та військових спецпідрозділів", — вважає він.
Валерій Кур пояснює: вже зараз – разом із замахами, підривами та іншими терактами – відбувається новий тип війни, на який чекає український народ після того, як буде досягнуто певних угод.
Усі війни закінчуються, розумієте? І все одно, хоч би як нас намагалися посадити за стіл переговорів, ми постараємося не здати своїх позицій. Керівництво, я певен, їх не здасть. Але війна перерозподілятиметься. Рано чи пізно з відкритого протистояння на лінії зіткнення вона перейде на нашу територію у нових гібридних та прихованих формах
Саме тому, стверджує Валерій Кур, уже зараз потрібно бути готовими, зараз треба вчитися, адже коли розпочнеться мирне життя, боротьба зі справжнім ворогом буде ще складнішою.
"Можна з упевненістю припускати, що вбивства і напади на відомих і впливових людей в Україні продовжуватимуться. І, на жаль, йдеться про довгий період часу. Це будуть і терористичні акти, замахи, вибухи, підпали, диверсії, фізичне усунення. Ворог буде обирати в якості цілі яскравих, неординарних особистостей, що відомі не тільки в Україні, але й за її кордонами, з розрахунком на те, що це створить дуже сильний "резонанс", — вважає він.
Полювання на "слабку ланку": як захистити себе
Чи можна підготуватися до такого небезпечного сценарію? Валерій Кур стверджує, що людина не може перебувати у стані постійного страху, бо звикає до небезпеки. І це погано, адже пильність втрачати не можна.
"Потрібно дотримуватися простих правил, які можуть врятувати життя. Важливо менше говорити про те, що може бути використане проти вас чи вашого оточення. Ворог шукає кілерів та виконавців в інтернеті, ігрових залах, серед залежних або людей у важкій ситуації. Такі люди легко йдуть на вербування. Тому зайві хвастощі або відкрита демонстрація допомоги армії та спецслужбам може стати причиною того, що вами зацікавляться", – говорить він.
Що ж до спецслужб – Валерій Кур упевнений, що їм потрібна перебудова деяких підрозділів для попередження таких злочинів. І зараз вона вже відбувається.
Якщо раніше ворога можна було вирахувати за його підготовкою, за його слідом, то зараз виконавцями часто стають люди з нашого середовища. Тому необхідно постійно вдосконалюватися у застосуванні не тільки високопрофесійних методів ведення оперативно-агентурної роботи, а й не в останню чергу у використанні нових інтелектуально-технічних засобів захисту держави та громадян. Це дозволить виявляти тих, хто схильний до вербування та може стати потенційним виконавцем.
Вкрай важливою Валерій Кур вважає профілактичну роботу щодо запобігання таким замахам.
"Вона не дає гарних звітів, як розкриття гучного вбивства, але саме профілактична робота рятує життя. Для цього мають бути спеціальні підрозділи, які працюють виключно на запобігання диверсіям і терактам", — зазначає він.
Не варто забувати і про особисту безпеку: пам’ятати про фізичну підготовку, вести здоровий спосіб життя, адже алкоголь та інші залежності роблять людину "легкою здобиччю".
"Особливо це стосується тих, хто колись мав доступ до інформації, що становить інтерес для ворога. Таких людей шукатимуть і вербуватимуть. Тому необхідно постійно контролювати себе, свій спосіб життя та своє оточення", — підсумував Валерій Кур.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що народний депутат Микола Тищенко запропонував перейменувати одну з найвідоміших вулиць Києва – Банкову – на честь загиблого екс-глави Верховної Ради Андрія Парубія.