Тут можна побачити єдину в Україні Ярмаркову ікону: де цей монастир і чим іще він цікавий (фото)

Серед старовинних мурів під куполами Троїцького собору відчувається нерозривний зв'язок поколінь, що передають віру та культурну спадщину від предків до нащадків

На правому березі річки Удай неподалік Прилук є одна з найцінніших духовних та архітектурних пам'яток України – Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир. Він вже понад чотири століття є осередком православної віри та культури.

Святиня вражає архітектурною красою українського бароко та приваблює паломників своєю головною святинею — чудотворною Густинською іконою Божої Матері. "Телеграф" розповість про неї детальніше.

Історія монастиря розпочалася у 1600 році, коли ченець Йоасаф разом зі своїми учнями заснував обитель на острові, вкритому густим лісом. Саме від цього лісу монастир і отримав свою назву — Густинський. У 1614 році тут з'явилася перша дерев'яна Троїцька церква, що поклала початок духовному життю обителі.

На той час монастир виконував не лише релігійну функцію. Це був справжній укріплений форпост, обнесений глибоким ровом та високими оборонними мурами, що захищали братію від численних небезпек неспокійної епохи.

Розквіт за гетьманської доби

Справжній розквіт монастиря настав у другій половині XVII століття завдяки щедрій підтримці українських гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи. У 1672–1676 роках було збудовано величний кам'яний Свято-Троїцький собор – унікальний шедевр українського бароко, що й досі вражає своєю архітектурною досконалістю.

Про козацьке минуле монастиря "Телеграф" детально розповідав раніше. Монастир відвідували видатні діячі епохи: гетьман Петро Сагайдачний, Єрусалимський патріарх Феофан, митрополит Петро Могила та інші.

Сьогодні п'ять бань Троїцького собору, виконаних у правильних та неправильних формах, створюють неповторний силует. Храм є раннім зразком хрещатої п'ятибаневої архітектури з характерними грушеподібними куполами. Особливу увагу привертають ярусні ніші, що надають внутрішньому простору театральності та величі, створюючи атмосферу піднесеної духовності.

Наприкінці XVII століття монастир обнесли високими цегляними мурами з брамами та баштами – рідкісний для Лівобережної України приклад фортифікаційної архітектури того часу.

Чудотворна святиня

Серце монастиря — це чудотворна Густинська ікона Божої Матері, що вважається головною святинею обителі. Ікона постійно перебуває в Троїцькій церкві ліворуч від царських врат і користується великою шаною серед вірян з усієї України.

Щосуботи біля ікони відбуваються урочисті молебні з акафістом. Особливо цікавою є традиція щорічного ярмарку, коли святий образ урочисто виносять із храму і встановлюють у спеціальній каплиці посеред торжища, символізуючи духовне значення ікони для всієї громади. Звідси й походить її інша назва — "Ярмаркова". Віряни моляться і вірять у її захисну і зцілювальну силу, звертаючись до Божої Матері як до заступниці та покровительки православних.

Молитва до Густинської ікони Божої Матері просить заступництва, зцілення душевних і тілесних недугів, а також духовної підтримки у життєвих випробуваннях. Ікона є найбільшим духовним скарбом монастиря й символом глибокої віри та надії для читачів і паломників з усієї України.​

Через випробування до відродження

Історія монастиря не була безхмарною. Обитель неодноразово зазнавала руйнувань від пожеж та воєнних лих, але кожного разу відроджувалася, як фенікс із попелу. Особливо важким випробуванням став радянський період, коли монастир було закрито, а духовне життя припинилося.

У 1940-х роках тут функціонував психоневрологічний диспансер, а у 1959 році після чергового закриття монастиря монахинь виставили за ворота. Численні ікони частково були перевезені до Прилуцького собору, інші – до церкви села Ряшки, але пізніше ця церква згоріла разом з іконами.

Проте у 1990-х роках розпочалося відродження. Монастир знову став чинною жіночою обителлю, повернувся до активного духовного життя. За останні десятиліття були відреставровані ключові церковні споруди, дзвіниця, каплиця та муровані стіни. Сьогодні монастир не лише відновив своє релігійне призначення, а й розвиває господарство, приймає паломників та туристів з усієї України та світу.

Як дістатися до монастиря

Від Києва до монастиря приблизно 200 км, що автомобілем можна подолати за 3-4 години залежно від трафіку. Також є можливість дістатися до Прилук залізницею чи автобусом, а далі – місцевим транспортом або таксі до села Густиня і монастиря.

Раніше "Телеграф" розповідав, що над Дністром є справжній скельний монастир. Перший печерний храм обителі присвятили Усікновенню глави Іоанна Предтечі.