Як українська броня прорвала захист РФ: деталі операції "Вівальді" та урок для НАТО

Зразкова інтеграція бронемашин, піхоти, безпілотників і засобів РЕБ

Під час операції "Вівальді" українські війська провели два успішні механізовані штурми в тилу російських сил. Операція тривала з травня по жовтень 2026 року на півночі Донецької області.

Методи операції та їхнє значення для сухопутних військ НАТО проаналізувало військово-аналітичне видання Defence Matters. В основі атак було узгоджене застосування важкої техніки й піхоти, повітряних дронів, наземних безпілотних систем і засобів радіоелектронної боротьби.

Як бронемашини дісталися позицій операторів дронів

Про два механізовані штурми розповів бригадний генерал Андрій Білецький. Під час операції він командував Третім армійським корпусом, а тепер очолює угруповання військ "Центр". В одному з епізодів чотири українські бронемашини перетнули лінію зіткнення і доправили піхоту до позицій російських операторів безпілотників. Військовослужбовці спішилися біля цілі та продовжили атаку пішки.

Російські сили підбили одну з машин, але вона зберегла рухливість і відступила самостійно. Перед атакою екіпажі та піхота проходили окрему підготовку. Бронемашини додатково захистили, а їхні дії підтримували засоби РЕБ та інші системи забезпечення бою.

Головним було швидко дістатися обраних цілей, а не довго просуватися територією під постійним спостереженням. Бронетехніка доправила піхоту туди, куди було б важко непомітно дістатися пішки.

Як підготували умови для прориву

Перед механізованими атаками українські підрозділи зосередилися на тому, щоб порушити роботу російської мережі безпілотників. Пріоритетом були підрозділи операторів дронів, зокрема формування "Рубікон". Розвідувальні безпілотники виявляли їхні позиції, а ударні системи уражали особовий склад і обладнання.

Підготовка супроводжувалася інформаційною тишею: відомості про просування намагалися не поширювати, щоб російські сили не розкрили задум за відкритими публікаціями. Разом із РЕБ і ударами дронів ці заходи створювали тимчасові умови для маневру бронетехніки.

В операції активно застосовували й наземні безпілотні машини. Одні виконували логістичні завдання, інші доставляли вибухівку або озброєння для ударів по російських позиціях. За офіційними українськими даними, використовували наземні дрони-камікадзе, а також системи, які важкі повітряні безпілотники переносили в російський тил. Дистанційно керовані платформи атакували укріплення та інфраструктуру зв’язку.

Підсумки операції та урок для НАТО

За даними Третього армійського корпусу, за чотири етапи операції під контроль України повернули 277 квадратних кілометрів і 16 населених пунктів. На завершальному етапі, у жовтні, звільнили 101 квадратний кілометр і села Зелена Долина, Липове та Колодязі. Українське командування пов’язує ці результати з тим, що вдалося зупинити просування російських сил до північних підступів до Слов’янська та Краматорська.

"Ми не дали противнику обійти Слов’янсько-Краматорську агломерацію з флангів і затиснути її в лещата, а також захистили трасу Харків – Слов’янськ. Противник не зміг перерізати ключову логістичну артерію нашого угруповання на Донбасі", – заявив Білецький.

Головний урок для армій НАТО, за оцінкою Defence Matters, – інтегрувати традиційні сухопутні сили з новими технологіями. Танки й бронетранспортери можуть прикривати піхоту під час перекидання та використовувати слабкі місця оборони. Їхня ефективність дедалі більше залежить від розвідки, надійного зв’язку, радіоелектронної боротьби та здатності придушувати ворожі засоби спостереження й ураження.

Для таких атак потрібні підготовлені екіпажі та машини з достатнім захистом. Сприятливі умови складаються на обмежених ділянках і зберігаються недовго. Досвід "Вівальді" показує, на що здатні ретельно підготовлені локальні механізовані удари в середовищі, насиченому безпілотниками.

Як повідомляв "Телеграф", під час операції "Вівальді" Третій армійський корпус під командуванням Білецького використав безпілотники, щоб висадити наземних роботів із вибухівкою приблизно за 10 км за російськими позиціями. Цю тактику назвали "Грифон" – на честь військовослужбовця, який зник безвісти поблизу Андріївки.