Російсько-українська війна та її завершення: що важливо розуміти про позицію Китаю - Ігар Тишкевіч

У Давосі на черговій зустрічі щодо обговорення української "Формули миру" не було представників Китаю. Хоча на Всесвітній економічний форум вони прибули. Також, за даними ЗМІ, представник КНР не захотів зустрічі із Зеленським, хоча відповідна пропозиція нібито прозвучала.

Тут важливо розуміти, що Пекін займається збільшенням свого впливу на Москву.

Росія йде шляхом перетворення самої себе на сировинний придаток КНР. І, звісно, Китаю це вигідно. При цьому сучасні військові технології КНР у РФ не з'являються. Навіть у ракетах, якими Росія обстрілює Україну, налагодивши паралельний імпорт мікросхем (переважно з США та Європи), практично немає китайських. Хоча більшість аналогів Китай може виробляти.

Відносно мирних планів щодо України. Ідеї Китаю, висловлені в лютому 2023 року з цього приводу, були фактично повторені потім Бразилією, ПАР та іншими країнами. Фактично КНР намагається сформувати групу нейтральних держав, які у певний момент можуть стати посередниками.

Україна ж намагається сформувати пул держав, які підтримуватимуть саме нашу позицію, тобто давити на Росію. У відповідь РФ намагається сформувати пул держав, що підтримають її позицію.

Тобто є два табори з різним баченням завершення війни.

Китай формує пул держав, які в ідеалі виступлять посередниками між цими двома групами.

І в такій ситуації КНР не бачить сенсу приєднуватися до однієї з протиборчих груп. Адже такий його виступ може стати серйозним камінчиком на шальках терезів, схиливши їх у той чи інший бік.

Але прив’язування російської економіки до Китаю ще не закінчено, Росія ще остаточно не ослаблена. Тому Пекін залишається посередині. І тому його позиція зараз є такою, як є.

Рано чи пізно позиція КНР зміниться. Поки що Піднебесна уважно спостерігає, аналізує події на фронті та взагалі навколо України. Їй не вигідна повна поразка тієї чи іншої сторони. Але їй підходить умовна тактична поразка Росії. Її вихід із війни у стані, коли вона вже буде не здатна артикулювати свої геополітичні амбіції на статус великої супердержави.

РФ може вийти з історією перемоги, навіть повернувши Україні Крим. Але отримавши від світових гравців деякі поступки по Африці, Європі тощо. Для нас це означатиме, що ми повернули території, але війна рано чи пізно повториться.

Або РФ може вийти з війни, зберігши за собою частину українських територій, але з внутрішньополітичною кризою, яка зведе нанівець її геополітичні амбіції. І для Китаю саме такий варіант є прийнятнішим. Йому байдуже, хто з якими територіями залишиться. Для Пекіна важливіше позбавити Москву геополітичних амбіцій. Щоб вона не створювала проблем Китаю. Не претендувала на свою роль в Африці, на Близькому Сході, у Південній Америці, країнах Глобального Півдня, на морях тощо.

Ми ж насамперед говоримо про те, що Росія має піти з території України. Але не розгортаємо цю тезу. Не говоримо про те, якою саме РФ має вийти з цієї війни.

Так, в українській "Формулі миру" прописані репарації, покарання за воєнні злочини.

Але чи прописано там післявоєнний формат участі РФ у клубах топдержав? Чи прописано вплив РФ на пострадянському просторі, у Європі, у Південній Америці, на міжнародні торгові шляхи?

Це неможливо прописати у нашому баченні. Але це питання комунікації дипломатів. Нехай Росія залишиться регіональною державою, але не глобальною.

Це питання комунікацій на полях. Китаю цікаво саме це. Не той чи інший документ, а що обговорили-затвердили на полях.

Про це Україні треба розмовляти із Китаєм. І в цьому сенсі правильною була заява Зеленського, що за війнами у сучасному світі стоїть Росія.

Враховуючи, що для Китаю на першому місці – економіка, торговельні шляхи, слід наголосити, що війни, розв’язані РФ, заважають і КНР. Як і США. Як і Індії. Логістичні ланцюжки розвалюються, масштабні проєкти доводиться згортати чи заморожувати через хаос, який тут і там сіє Росія.

Це треба обов’язково артикулювати.