"Пірати Червоного моря": Чого досягли хусити у протистоянні з Заходом - Ілія Куса

Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілія Куса спеціально для "Телеграфу" пояснив, які глобальні наслідки несе блокада важливих торгових шляхів

Вже п’ять місяців триває де-факто блокада єменськими хуситами Червоного моря. Вона розпочалася у жовтні, коли Ізраїль розгорнув військову операцію проти ісламістського руху ХАМАС на території сектору Гази у відповідь на їхній напад 7 жовтня.

П’ять місяців – це достатній термін, щоб підбити деякі проміжні підсумки цього протистояння. Зроблю це у вигляді переліку основних наслідків дій хуситів як у регіональному, так і глобальному вимірах.

Факт 1. Хусити посилили свої позиції у Ємені

Рух "Ансар Алла", який є політичною представницькою організацією хуситів, з початку війни у Ємені не визнавався ані центральним урядом, проти якого вони повстали у 2014 році, ані зовнішніми гравцями, які ставилися до них як до купки повстанців-терористів на кшталт палестинського ХАМАС. Утім, неспроможність проурядових сил завдати поразки хуситам змусила сідати з ними за стіл переговорів. Навіть Саудівська Аравія, яка очолювала антихуситську військову коаліцію у Ємені з 2015 року, зрештою де-факто визнала рух "Ансар Алла" як суб’єкта у переговорах та приймала його делегацію у себе в Ер-Ріяді.

До початку блокади Червоного моря, навіть почали розглядати ідею включення хуситів у майбутній компромісний єменський уряд, щоб завершити війну в цій країні. Криза, яку вони спровокували своїми обстрілами біля узбережжя Ємену, тепер змушує й зовнішніх гравців з ними домовлятися або принаймні розглядати такий варіант. Сполучені Штати, які раніше визнавали хуситів терористичною організацією, за даними ЗМІ, намагалися з ними комунікувати через посередників у Саудівській Аравії та Омані.

Посилення міжнародної суб’єктності хуситів впливає і на їхні внутрішньополітичні позиції у Ємені. Якщо міжнародна спільнота не вирішить проводити наземну військову операцію для повалення влади хуситів на півночі Ємену, найімовірніше, що вони капіталізуються на кризі та конвертують її у політичний вплив, який будуть продавати на мирних переговорах, щоб змусити з собою домовлятися на вигідних їм умовах: щодо розподілення влади у повоєнному Ємені, закріплення прав єменських шиїтів на півночі, цементування нейтралітету Ємену у міжнародних справах, виведення іноземних військ тощо.

Факт 2. Дії хуситів підсвітили суперечки між країнами Заходу та арабськими державами

Жодна арабська держава не підтримала США та європейських союзників по НАТО у їхніх військових ударах по хуситах у Ємені у січні-лютому цього року. Так само, жодна арабська країна, окрім маленького Бахрейну, не приєдналася до міжнародної "західної" військово-морської коаліції для охорони суден у Червоному морі. І жодна з регіональних держав, яка має військову присутність / вплив у Ємені – Саудівська Аравія або ОАЕ, не стали розморожувати ситуацію в країні та відновлювати бойові дії проти хуситів у зв’язку з блокадою моря.

Ситуація показала, що країни ЄС/НАТО та країни Близького Сходу мають різне сприйняття питань регіональної безпеки та пріоритетність інтересів. Саудівська Аравія та ОАЕ не хочуть ризикувати новою війною, бо стануть основними мішенями для хуситів, і сумніваються у здатності США їх захистити. А на Заході не має єдиного розуміння, як врегулювати цю проблему, уникаючи втягування у чергову безперспективну війну на Близькому Сході.

Факт 3. Блокада Червоного моря призвела до падіння обсягів міжнародної торгівлі та зростання цін

Станом на грудень 2023 року, за результатами двох місяців протистояння, обсяги світової торгівлі впали на 1,3%. З 10 найбільших світових гігантів у сфері контейнерних перевезень 7 призупинили перевезення Червоним морем та перенаправили свої кораблі довшим маршрутом, тим самим піднявши ціни за свої послуги, а це потенційно призводить до зростання цін на товари, які перевозяться морем. Вартість перевезення контейнерів вже зросла з $ 1500 до $ 4000 через те, що чимало кораблів змушені прямувати в обіг Африки, долаючи до 6,5 тисячі км та витрачаючи пального на $ 1 млн більше.

Поки що ситуація не настільки погана, як була під час пандемії COVID-19, але економічні наслідки блокади накопичуються з часом і вдарять здебільшого по європейському ринку, який імпортує 40% товарів саме через Червоне море та Суецький канал. Крім того, у 10 раз зросла вартість страхування кораблів, які пропливають через Червоне море, а світові ціни на нафту підвищилися на 4% і зараз сягають вже $ 86 за барель. Це е лише через ситуацію з Єменом, але вона сприяє росту цін.

Простіше кажучи, економічні наслідки кризи у Червоному морі не є критичними для більшості країн світу, але невизначеність у зв’язку з відсутністю стабільного та передбачуваного потоку перевезень створює локальні проблеми виробникам, повільно підвищує ціни та гальмує відновлення регіонів після пандемії та наслідків російського вторгнення в Україну.

Факт 4. В асиметричних війнах не завжди перемагає найсильніший

Хусити використовують дешеве, майже кустарного виробництва озброєння, тоді як західні країни витрачають дуже дорогі боєприпаси та ракети для ударів по їхнім позиціям. Висока ціна за кожен військовий удар та небажання політичних лідерів країн ЄС/НАТО направляти свої війська у регіон через непопулярність серед населення дає хуситам перевагу у такому протистоянні. Асиметрична війна між великою, розвиненою державою, та малим, але мотивованим актором, не завжди завершується перемогою першої, а іноді навіть навпаки, як це вже було зі США в Афганістані. Недержавні воєнізовані формування стають справжнім викликом для великих держав, і демонструють, що однієї лише переваги в озброєнні недостатньо для перемоги. Щобільше, перемога на полі бою іноді не означає гарантованого розв'язання якоїсь проблеми, що дуже добре видно на прикладі хуситів, виклик з боку яких пов’язаний не стільки з їхнім існуванням, скільки з кризою у Ємені та війною між Ізраїлем та ХАМАС.

Факт 5. Спровокували загострення конкуренції регіональних держав

Проблема хуситів підсвітила вразливість ключових міжнародних логістичних вузлів, які потребують постійного захисту. Ті країни, які мають амбіції зайняти цю нішу "захисника" таких торгових маршрутів, отримують привід для активізації на цьому напрямку.

Іншими словами, обстріли хуситів можуть стати зручним виправданням для мілітаризації регіону Червоного моря та Африканського Рогу з появою там нових військово-морських баз, спостерігальних пунктів та систем ППО. Це провокуватиме конкуренцію між державами, яка в найгіршому сценарії призведе до збройного зіткнення.

На цей момент Туреччина, Ефіопія, ОАЕ, Саудівська Аравія, Іран та США мають можливості для закріплення своєї присутності у регіоні та ведуть відповідні переговори з регіональними країнами. Ефіопія нещодавно підписала угоду з невизнаним Сомалілендом про взяття в оренду червономорського порту Бербера. У відповідь на це, Туреччина підписала безпекову угоду з офіційним Сомалі. Об’єднані Арабські Емірати активно скуповують землі на узбережжі Червоного моря та будують військову базу на де-факто захопленому ними єменському острові Сокотра. А Іран почав надавати допомогу суданській армії в їхній громадянській війні в обмін на домовленості про будівництво своєї бази на узбережжі Червоного моря.

Така само ситуація з боротьбою за сухопутну логістику. Проблеми на морі очікувано підвищують попит на залізничні транспортні послуги та інфраструктуру. Це дає країнам шанс відродити заморожені проєкти будівництва регіональних залізничних мереж і транспортних коридорів, особливо за участю РФ, Китаю, Індії, Туреччини та ЄС. Це створює умови для нових домовленостей щодо таких проєктів як альтернатив єменським протокам у разі чергового загострення ситуації з хуситами.

Факт 6. Загострюється гуманітарна та міграційна проблеми для Європи та світу

Ще до проблеми хуситів, війна у Ємені породила одну з найбільших гуманітарних криз після Другої Світової війни. За деякими параметрами, лише війна в Україні стала гіршою, але за рівнем важкості гуманітарної ситуації Ємен лишається "чорною дірою" для міжнародної безпеки.

Приблизно половина населення країни – 21,6 млн осіб — потребують нагальної гуманітарної допомоги і не можуть виживати без регулярних поставок. Це змушує міжнародні організації та уряди домовлятися з місцевими бойовиками, включаючи хуситів, для доставки гуманітарних вантажів. Блокада Червоного моря зриває ці переговори, ставить під загрозу режим перемир’я і може спровокувати нову хвилю біженців з Ємену, яка нині нікому не потрібна.

Це краш-тест для регіональних держав

Навряд чи ситуація у Червоному морі завершиться однозначною перемогою якоїсь зі сторін. Країни ЄС/НАТО поки що не мають єдиного бачення врегулювання ситуації. Якісь країни (США, Британія, Нідерланди, Італія) вважають обмежене застосування військової сили достатнім інструментом тиску на хуситів. Інші країни (Іспанія, Франція та Німеччина) бояться регіональної ескалації та не хочуть розширення військових операцій або вторгнення у Ємен.

Так само з регіональними державами: Саудівська Аравія вважає за краще домовитися з хуситами через Іран, тоді як ОАЕ воліли б завдати їм поразки на полі бою. Обидва варіанти не гарантовані та ризиковані, особливо в контексті війни Ізраїлю в Газі. Криза у Червоному морі – це краш-тест для регіональних країн, оскільки саме їхня безпека та торгівля опинилися під загрозою, насамперед – для Єгипту, який втратив 37% обсягів транзиту товарів через Суецький канал, а разом із цим, гроші за цей транзит, які генерували значну частку єгипетського ВВП – до $ 10 млрд. Зараз офіційний Каїр може втрачати до $ 400 млн щомісячно через обстріли кораблів у Червоному морі.

Глобально, безвідносно того, що буде з хуситами (домовляться з ними чи вирішать піти на наземну операцію проти них на півночі Ємену), ситуація показала, що світу потрібні альтернативні транспортні коридори на випадок чергової кризи. Це підняло геостратегічну цінність портів африканських держав, особливо Південної Африки, Мадагаскару, Намібії та Маврикію, розташованих уздовж торгового маршруту "Схід-Захід", який пов’язує Азію з Європою. Це загострить конкуренцію на Африканському континенті ще більше, з фокусом на південні регіони Африки.

Налякати вдалося

Єменські хусити, сприймаючи себе як частину антиізраїльської коаліції, встали на бік палестинських угруповань і почали обстрілювати цивільні торгові кораблі, пов’язані з Ізраїлем, і які проходили повз берегів Ємену. Пізніше, хусити почали бити й по кораблях, пов’язаних зі США та іншими країнами ЄС і НАТО, коли ті розгорнули військову флотилію у районі Червоного моря для захисту торгових суден.

У період з 19 жовтня 2023 року по 23 березня 2024 року єменські хусити здійснили 42 комбінованих напади в районі Аденської затоки, протоки Баб аль-Мандаб, Червоного моря та навіть в Індійському океані. У більшості випадках, під вогонь потрапляли цивільні судна та американські військові кораблі, які їх супроводжували. Більшість обстрілів хуситів завершувалися або збиттям їхніх ракет та дронів, або не потраплянням в ціль, або завданням несуттєвої шкоди кораблям. Водночас чимало суден були змушені або перервати, або змінити свій маршрут, тим самим збільшуючи витрати своїх компаній на перевезення товарів. Крім того, за час протистояння хуситам вдалося:

• Збити один американський ударний БПЛА MQ-9 Reaper;
• Захопити два танкери Galaxy Leader та St.Nikolas разом з екіпажем;
• Затопити один танкер Rubymar 18 лютого 2024 року;
• Змусити екіпаж покинути цивільний корабель True Confidence, завдавши йому відчутних ударів 6 березня 2024 року, внаслідок яких вперше загинули троє моряків.

Ефект від хуситських обстрілів у Червоному морі був достатній, щоб змусити основні міжнародні логістичні компанії, які контролюють контейнерні перевезення морем, зупинити рух своїх суден та перенаправити їх за іншими, довшими, маршрутами. Загалом рух Червоним морем повністю не припинився, але витрати на перевезення товарів цим маршрутом значно виросли, і тепер це вимагає постійного супроводу з боку військових кораблів США та європейських союзників, які розгорнули свою флотилію там 10 грудня в межах операції "Вартовий процвітання".

Крім того, атаки хуситів спонукали США та союзників вдарити по них у відповідь. Перші військові удари по позиціях хуситів у Ємені були завдані 12 січня 2024 року, через 3 місяці після початку протистояння у Червоному морі. З січня по березень цього року США та союзники (в основному, Британія) завдавали по хуситах удари крилатими ракетами Tomahawk. Важко оцінити, наскільки вони були ефективними, бо інформації з самого Ємену у нас немає. Але хусити зберегли спроможності бити по судах у Червоному морі та Індійському океані і не відмовилися від своїх військових дій, продовжуючи час від часу запускати дрони та ракети убік цивільних суден та військових кораблів біля свого узбережжя.