Трамп переміг, як "Слуга народу". 6 речей, які варто пам'ятати українцям - Віталій Чепинога

Журналіст, блогер та колишній нардеп спеціально для "Телеграфу" про те, як перемога Трампа створює невизначеність для підтримки України у війні з Росією, але залишає надію на стабільність

5 листопада Дональд Трамп переміг на 60-х ювілейних виборах і став 47-м президентом Сполучених Штатів Америки. Це перший президент США, якому вдалося перемогти вдруге, після поразки на попередніх елекціях.

Але Трамп не просто переміг. Він фактично здобув монобільшість, як "Слуга народу" у 2019 році в Україні. Бо окрім Білого дому, республіканці отримали ще й більшість в Сенаті та Палаті представників, вони контролюють Верховний Суд та більшу частину губернаторів. Трамп, окрім того, виграв вибори у всіх swing state – хитких штатах.

З огляду на це, в Європі та в Україні різко збільшилася кількість політиків, які знають Трампа "змалечку" та завжди вірили в його перемогу. Ну, це й зрозуміло: президент США – фігура такої ваги, з якою краще мати добрі й приязні стосунки.

Першим, як годиться, привітав Дональда прем’єр Угорщини Віктор Орбан, хоча сам Трамп і називав його якось президентом Туреччини. А за кілька хвилин після Орбана Трампа привітав і Володимир Зеленський.

Бо ж нам Трамп не менше важливий, ніж самим американцям. І саме від нього найбільшою мірою залежить, чи вдасться Україні вистояти у тяжкому двобої з путінською Росією. Сам Путін Трампа з перемогою, про всяк випадок, офіційно вітати не поспішає. Бо, хто зна, як воно піде діло з тим Трампом. Поведінка його не прогнозована, і на даний момент, думаю, невідома остаточно й самому Трампу.

Що можна стверджувати однозначно: буде цікаво, а події розвиватимуться стрімко й несподівано. Світ вступив в зону великої геополітичної турбулентності. Будь-які далекосяжні прогнози про розвиток ситуації у світі більше не варті й гроша. Майбутнє цього нового світу чудово пояснюється універсальними українськими народними формулами: "Всяке може буть" та "На все воля божа".

Але нам, звісно ж, головне, аби ці події, турбулентності та потрясіння не завдали великої й непоправної шкоди Україні.

То ж чого нам чекати від Трампа, зважаючи на те, що він одного дня казав про те, що Україні варто пристати на всі умови Путіна, а дня наступного – розповідав, як погрожував тому ж таки Путіну превентивним ядерним ударом. Перемога Трампа нам на користь, чи на лихо?

По-перше, президент Сполучених Штатів Америки – це дуже сильний лідер. Напевно, найсильніший у всьому сучасному світі. Але! Не сильніший за саму Америку. Слід пам’ятати, що в США існує цілий ряд засторог, противаг та балансів, які виключають узурпацію влади та ухвалення одноосібних імперативних рішень. Тому ми щиро сподіваємося, що в наступні чотири роки будемо бачити позицію Сполучених Штатів, а не особисту позицію Трампа, в тому числі й щодо України.

По-друге, справді невідомо, яку позицію щодо "українського питання" обере Дональд Трамп. Республіканська партія США – доволі не однорідна сила. З одного боку там є трампісти (так звана група MAGA (Make America Great Again), представлена в тому числі й різноманітними фріками на чолі з Іланом Маском. Але є й старі "справжні" республіканці, ще рейганівської школи, які завжди бачили і бачать в Росії ворога. Більше того, можна стверджувати, що в команді Трампа на сьогодні присутня доволі таки сильна й впливова "проукраїнська група".

По-третє, команда Трампа – це ще й топ виробники військового озброєння у світі: Raytheon, який випускає системи ППО Patriot, Lockheed Martin та Northop Grummer. Це для нас також дуже важливо.

По-четверте, перемога Трампа на президентських виборах в США не є перемогою Путіна. Мета Путіна – хаос у демократичному світі. Хаос – це форма його виживання. Йому треба, щоб світові було не до нього. Тому Росія ні за кого не вболівала на цих виборах, а розраховувала на судову тяганину, зіткнення прихильників, заворушення та дестабілізацію. Цього не сталося.

По-п’яте, слід пам’ятати, що саме за попереднього президента Трампа Україна вперше отримала зі Сполучених Штатів летальну зброю, в тому числі й протитанкові "джавеліни", тоді як його попередник Барак Обама, під час кримської кризи та АТО на Донбасі, щедро пропонував Україні каски та теплі ковдри.

І, зрештою, по-шосте. За майже три роки війни ми стали зовсім іншою країною, іншою нацією, іншими людьми. Але нам належить ще дуже багато зробити для того, аби не залежати від результатів виборів в США, Великобританії та Німеччині.

Тому чисельним "вісникам апокаліпсису", які розповідають, що вже завтра на вечір російські танки будуть у Варшаві, або й в Лісабоні, треба трохи вгамуватися. Америка – ще Америка. Дональд Трамп ніяк не захоче починати своє правління з поразки. Трамп зможе знайти спільну мову і з Путіним, і з Кім Чен Ином, і з Алі Хаманеї, і з ХАМАСом, і навіть з товаришем Сі Цзіньпіном. І це, скоріш за все, будуть не вмовляння. Це будуть вимоги, або пропозиції, від яких відмовлятися легковажно й недалекоглядно.

Трамп обіцяв завершити україно-російську війну за одну добу. Але то був "виборчий" Трамп, риторичний. Сьогодні наступає час реального й прагматичного Трампа. Найімовірніший сценарій – так зване "заморожування" конфлікту, стверджують аналітики. Принаймні саме так можна розцінювати статтю глибоко посвяченого в тему й наближеного до республіканців Річарда Хааса, почесного президента Ради з міжнародних відносин в Foreign Affairs.

У своїй першій публічній промові після оголошення результатів виборів Дональд Трамп сказав, що його мета – покінчити з війнами. Але він мусить давати собі звіт, що для цього передусім треба покінчити з причинами їх виникнення. І ці причини не абстрактні, вони мають конкретні імена й прізвища: Путін, Кім Чен Ин, Хаманеї і тд.

Як стало відомо увечері 6-го листопада, колишній прем’єр Британії й давній та послідовний лобіст України Борис Джонсон вилетів на зустріч з Дональдом Трампом. Ключова тема розмови, як повідомив сам експрем'єр: Україна!

Тому не поспішайте до вмиральної ями, ніхто нас не покинув…