Шольц немов ілюструє собою політику Німеччини, яка лякливо озирається - Леонід Швець

Образити Шольца може кожен

Знущатися над Шольцем легко та захоплююче. Його відверто немужня зовнішність ніби покликана проілюструвати політику Німеччини, що полохливо озирається, і дзвінок Путіну наприкінці третього року війни зайвий раз звертає увагу на невідповідність лідера наймогутнішої країни Європи історичним викликам, які далеко не раптово намалювалися.

Відразу треба зазначити, що сприйняття зовнішності завжди контекстне. Якби Берлін рішуче очолив європейську коаліцію відсічі російській агресії, завалював Україну зброєю, а канцлер час від часу дзвонив до Кремля зі знущальним запитанням: "Ну як?" — ми б бачили в Олафі Шольці потужного дядька з хитрим примруженням, а лисина б тільки підкреслювала його скромну, але нищівну маскулінність. Кожен телефонний дзвінок із Берліна до Москви супроводжувався б вибухом захоплення і бурею схвальних мемів в українських соцмережах.

Шольцу нікому дорікнути в тому, наскільки Німеччина виявилася не готовою до нинішньої ситуації. Перед тим як обійняти посаду канцлера за лічені місяці до великої війни, він з 2018 року працював у коаліційній парі заступником Ангели Меркель, чия ставка на Wandel durch Handel не тільки з тріском провалилася, а й дозволила Путіну підготуватися до війни, з повною підставою розраховуючи на те, що жорсткої відповіді з боку Заходу не буде. Wandel durch Handel, "зміни через торгівлю", політика, заснована на надії, що взаємовигідні економічні відносини з авторитарними режимами ведуть їх до перевиховання або, щонайменше, стримують у рамках пристойності, це з ідеологічної спадщини якраз соціал-демократів, попередників Шольца, від Віллі Брандта до Герхарда Шредера, які заразили цією пошестю і християнську демократку Меркель.

До 2022 року Німеччина підійшла в гранично вразливому стані, будучи впевненою, що сильна як ніколи саме тими речами, які раптом виявилися системними слабкостями. Бундесвером ніхто до пуття не займався, бо навіщо? Військові питання закриває Вашингтон, і це дає змогу не витрачати великі кошти на оборону і безпеку, а зосередитися на економіці, в якій німці розуміються дуже добре. Величезні обсяги дешевого російського газу дають цій економіці додаткову конкурентну перевагу. Вихід на безмежний китайський ринок забезпечує найрайдужніші перспективи. З ядерною енергетикою в Німеччині покінчено, можна зосередитися на "зеленій" альтернативі, даючи фору іншим учасникам перегонів за енергетичний перехід.

Закидаючи німецьким керівникам стратегічну сліпоту, треба віддати належне Олафу Шольцу, він одразу після російського вторгнення в Україну усвідомив, наскільки справа погана. Німецький канцлер першим у своїй промові перед Бундестагом уже 27 лютого 2022 року вжив термін Zeitenwende — "поворотний пункт, зміна епох", що відтоді став базовим описом того, що сталося після початку великої війни в Україні: уже ніколи не буде, як раніше. Тоді ж Шольц заявив про виділення ста мільярдів євро на оборону, божевільна сума навіть для цієї небідної країни, а вже в контексті німецької небездоганної історії — просто зухвала.

І допомога, яку Німеччина надає Україні, військова, фінансова, гуманітарна, — найбільша серед наших європейських союзників. Тож витирати ноги об Шольца, який і так вище за свою довоєнну голову стрибнув, певне, звісно, свинство. Воно, однак, пояснюється тим, що лідер ФРН персоніфікує для українців непослідовність Заходу. Західні керівники, кажучи про зміну епохи і ту екзистенціальну небезпеку, яку несе світові Путін, його друзі з Ірану та Північної Кореї і Китай, який вдає з себе сліпоглухоніма, за всієї правильної риторики, не демонструють волі до рішучої спільної боротьби.

Не може не виникати відчуття, що вони, не змовляючись, чекають, коли Росія якомога болючіше сама вб'ється від України, вбиваючи її насамперед, і проблема розсмокчеться якимось чином, не потребуючи активної участі шановних панів, у яких електорат не любить оцих варварських кровопролить, що заважають їсти круасан, гамбургер, пити смачне пиво чи вишукане вино. За дзвінком із Берліна до Кремля проглядається прихована надія, потикавши Шольцем у Путіна, раптом почути якісь примирливі слова і відчути величезне полегшення: пронесло! Не висить більше необхідність ухвалювати важкі відповідальні рішення, що тягнуть за собою серйозні наслідки. Про Черчилля, цього тюхтія з сигарою в зубах, так звично і приємно згадувати в пафосних промовах, але фотографій із ним краще не роздивлятися: важко в очах чортового англійця не вловити зневажливого глузування.

А Путін — от дивно! — взяв і послав укотре. Що ж робити?! Що ж робити?! Утім, це вже проблема Фрідріха Мерца, лідера ХДС, який, судячи з усього, очолить уряд Німеччини після дострокових виборів у лютому. Не просто в лютому, а 23 числа. Практично рівно через три роки після початку великої війни в Європі, яка так Європу, судячи з усього, і не розбудила.