Ви не впізнаєте це місце: як виглядав київський центральний залізничний вокзал понад 100 років тому

Однією з найяскравіших і найвпізнаваніших локацій Києва, безперечно, є центральний залізничний вокзал, який завжди сповнений пасажирів, що поспішають у своїх справах. Розташований столичний залізничний вокзал у Солом'янському районі міста, а його історія почалася в далекому 1870 році.

Спочатку столичний вокзалу являв собою двоповерхову цегляну будівлю в стилі староанглійської готики. Для "найвищих осіб" тут були побудованы розкішно облаштовані приміщення, а брудні й тісні зали очікувань приймали пасажирів третього, "нижчого класу".

У мережі з’явилися архівні фото київського центрального залізничного вокзалу кінця ХІХ – початку ХХ століття. Завдяки цим унікальним фотографіям ми можемо побачити, як виглядала ця локація понад сто років тому і як змінилося це знайоме для багатьох місце з часом.

Як виглядав центральний залізничний вокзал Києва понад 100 років тому

Київ-Пасажирський — це головна пасажирська залізнична станція Києва. Тут розміщений пасажирський вокзал, що складається з Центрального, Південного та Приміського залізничних вокзалів. На території станції також знаходяться локомотивне та вагонне депо.

Київська залізнична станція була побудована в 1868-1870 роках за проектом архітектора Вишневського і була призначена для обслуговування двох залізничних гілок. Її урочисте відкриття відбулося в 1870-х роках.

Перша будівля київського залізничного вокзалу мала вигляд двоповерхової приземкуватої цегляної споруди, що скидалася на англійський замок.

Довжина фасаду будівлі вокзалу сягала 133 метри. Тут було розташовано декілька залів очікування: шикарні приміщення для "високих осіб" та тісні, запилені зали для "звичайних" пасажирів.

Щодня вокзал приймав та відправляв по сім кур’єрських поштових та товарно-пасажирських поїздів з вагонами І, ІІ та ІІІ класів. За перші півроку було перевезено близько 25 тисяч пасажирів.

Влітку 1877 року в будівлі залізничного вокзалу Києва сталася сильна пожежа. Споруду відновили, але через розширення залізничного сполучення було вирішено провести реконструкцію і вокзалу, і всієї станції, яка мала покращити якість обслуговування пасажирів.

Пізніше до фасаду були додатково прибудовані два дерев’яні павільйони. У такому вигляді вокзал проіснував до демонтажу в 1913 році.

У 1913 році старий вокзальний будинок було знесено, а у 1914 році було закладено фундамент нової будівлі вокзалу. Реалізацію проекту Щуко зупинила Громадянська війна та Жовтнева соціалістична революція. До ідеї спорудження капітальної будівлі вокзалу повернулися лише у середині 1920-х років.

Нова будівля залізничного вокзалу в стилі українського бароко з елементами конструктивізму була споруджена у 1928—1932 роках.

У період Великої Вітчизняної війни будівлю київського вокзалу було частково зруйновано. У 1945-1949 роках вокзал було відновлено.

До середини 1950-х залізничне сполучення з лівим берегом було відсутнє, а пасажирські потяги відправлялися зі станції Бровари, звідки до Києва ходив трамвайний маршрут, який дублював прокладену в 1960-х гілку метрополітену.

У 1978—1980 роках перед Олімпіадою-80 було реконструйовано головний вестибюль Центрального вокзалу.

У 2001 році вокзал було повністю реконструйовано. Було збудовано Південний вокзал, перебудовано платформи, реконструйовано будівлю Центрального вокзалу та Вокзальну площу, підземні пішохідні тунелі, розширена пішохідна галерея над шляхами з’єднала будівлі Центрального та Південного вокзалів.

У 2011 році на станції було відкрито музей історичного рухомого складу.

Нагадаємо, що в мережі була опублікована унікальна кінохроніка 1963 року, на якій можна побачити перші турнікети на станції метро "Хрещатик" та реакцію на них пасажирів.

Автоматичні турнікети приймали 5-ти копійчані монети та значно прискорювали процес оплати проїзду. Завдяки впровадженню "технологічної новинки" кількість паперових квитків почала різко знижуватися, а черги на вході до підземки стали набагато меншими.

Раніше "Телеграф" розповідав про те,як раніше виглядав київський центральний автовокзал, який завжди був сповнений пасажирів і гудів як справжнє осине гніздо. "Другі ворота міста" — саме так називали це місце протягом багатьох десятиліть. Тут будь-якої пори року було багатолюдно — щодня автовокзал обслуговував близько 7 тисяч пасажирів.