Вибори до Європарламенту: чи є загроза для України? Кілька речей, які нам треба знати

Не обійшлося без російського втручання в євровибори.

З 6 по 9 червня близько 370 мільйонів жителів країн Європейського Союзу обиратимуть 720 євродепутатів — членів Європейського парламенту (ЄП).

Кількість обраних депутатів від кожної з 27 країн-членів ЄС пропорційна кількості населення. Тому найбільше членів Європарламенту оберуть від найбільш густонаселеної Німеччини — 96. Франція отримає 81 представника в парламенті, а Італія — 76. Найменше місць матимуть Мальта, Кіпр та Люксембург — по шість.

Вибори проходять на тлі росту популярності в Європі ультраправих та євроскептичних сил, які, на жаль, часто виступають за зменшення обсягів допомоги Україні. "Телеграф" розповідає, чого чекати від нового складу Європарламенту.

Не всі праві мають антиукраїнські погляди

Праві, євроскептики та популісти лідирують в опитуваннях у дев'яти країнах ЄС: Австрії, Бельгії, Чехії, Франції, Угорщині, Італії, Нідерландах, Польщі та Словаччині. До трійки лідерів такі сили входять у Болгарії, Естонії, Фінляндії, Німеччині, Латвії, Португалії, Румунії, Іспанії та Швеції.

Система євровиборів непроста — це ніби 27 окремих виборів, які показують стан суспільних настроїв у кожній із країн, у тому числі, відносно підтримки України.

До прикладу, євровибори в Німеччині називають "референдумом щодо правлячої "світлофорної" коаліції", що складається з "Соціал-демократичної партії" канцлера Олафа Шольца, ліберальної "Вільної демократичної партії" та "Зелених". І саме тема підтримки України викрила розбіжності всередині коаліційного уряду в Німеччині. Поки соціал-демократи об’єднуються навколо розсудливого "канцлера миру" Шольца, ліберали засуджують його через нерішучість у поставках зброї.

У правої партії "Альтернатива для Німеччини" справи складаються не надто гарно через низку репутаційних скандалів. Один з їхніх партійців Максиміліан Крах під час одного з інтерв’ю заявив, що не всі члени СС "обов’язково були злочинцями". До цього помічника Краха заарештували за підозрою в шпигунстві на користь Китаю.

Інший партієць, Петр Бистрон, знаходиться під розслідуванням через імовірне отримання грошей з Росії. Як встановили журналісти, Кремль фінансував партію "Альтернатива для Німеччини" з метою зупинити військову допомогу Берліна Україні.

Проте це не заважає "Альтернативі" посідати друге за популярністю місце серед виборців. Однак лідером опитувань у Німеччині є консервативний Християнсько-демократичний союз (ХДС). У їхній зовнішньополітичній програмі йдеться про те, Україні слід і надалі надавати всеосяжну допомогу і підтримувати курс Києва на приєднання до ЄС і НАТО.

У Франції через євровибори вимальовується картина майбутнього голосування за президента країни 2027 року. Права партія Марін Ле Пен "Національне об’єднання" може здобути найбільшу кількість голосів французів — щонайменше 30% — значно обійшовши партію "Ренесанс" президента Еммануеля Макрона. Вагомий результат на євровиборах ще більше підживить президентські амбіції Ле Пен.

Водночас імені політикині у виборчому бюлетені на виборах в Європарламент не знайти — список "Національного об’єднання" очолює її найближчий соратник Жордан Барделла. Він сипить обіцянками обмежити вільне пересування мігрантів у межах відкритих кордонів ЄС, послабити тиск ЄС на Росію та скасувати кліматичні правила Євросоюзу.

Примітно, що в звіті французького парламенту за 2023 рік "Національне об’єднання" звинуватили в тому, що вони є рупором Кремля. Хоча Ле Пен публічно засудила війну в Україні, її політична сила утримувалася під час ключових голосувань у Франції та в Європейському парламенті на підтримку Києва.

Інший цікавий кейс — італійський. Опитування свідчать про лідерство на виборах до ЄП партії прем’єрки Джорджі Мелоні "Брати Італії". І якщо вдома політика Мелоні відповідає правій ідеології, то зовнішній проєвропейський та проукраїнський курс відрізняє її від, наприклад, угорського прем’єра Віктора Орбана.

До речі, Ле Пен та Орбан закликали Мелоні після виборів об’єднати націоналістичні та ультраправі сили Європи в парламентську супергрупу. Та враховуючи відмінність їхньої позиції, в тому числі щодо війни в Україні, об’єднання є малоймовірним.

Про які групи взагалі йде мова? У євровиборах беруть участь національні політичні партії, але після обрання до Європарламенту більшість обраних депутатів приєднуються до так званих транснаціональних політичних група або родин. Це відбувається не за національною ознакою, а за ідеологічною. Європейський парламент — це завжди про об’єднання задля впливу.

У минулому парламенті таких груп було сім. Двома найбільшими родинами в Європарламенті історично були правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП) і лівоцентристський Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D). Ліберали представлені в групі "Оновити Європу" (Renew Europe або RE) та "Зелені".

Праві популістські партії відносяться до груп "Європейські консерватори та реформісти" (ECR) та "Ідентичність та демократія" (ID). Перші притримуються проатлантичного курсу, але виступають за збільшення самостійності держав і зменшення впливу європейських інституцій —такі собі м’які євроскептики. Другі часто притримуються проросійського курсу та виступають проти підтримки України.

Якщо розглядати на конкретних прикладах, то до родини Європейської народної партії належить німецький Християнсько-демократичний союз, а до Прогресивного альянсу соціалістів і демократів — "Соціал-демократична партія" Шольца. До групи "Оновити Європу" входить партія "Відродження" Макрона.

До групи "Європейські консерватори та реформісти" належать "Брати Італії" Мелоні, а до групи "Ідентичність та демократія" — "Національне об’єднання" Марін Ле Пен.

Хто і скільки місць отримає

За прогнозами EurActiv, Європейська народна партія, ймовірно, здобуде перше місце зі 182 місцями в Європарламенті, за нею йде Прогресивний альянсу соціалістів і демократів зі 136. Разом з 81 місцем ліберальної "Оновити Європу" ця центристська більшість, яка домінувала в Європейському парламенті минулі п’ять років, матиме перевагу з 399 місцями з 720.

"Попри розбіжності щодо того, як поводитися з ультраправими – оскільки ЄНП відкрила двері для тісної співпраці з "Братами Італії" прем’єр-міністерки Італії Джорджі Мелоні – три сили дали зрозуміти, що вони прагнуть дотримуватися своєї тристоронньої коаліції. Це означає, що вони контролюватимуть цикл формування політики парламенту та керуватимуть ключовими внутрішніми рішеннями, такими як бюджет", — йдеться в огляді EurActiv.

Праві європейські консерватори та реформісти, очолювані партією Мелоні, за прогнозами, збільшать свою присутність з 68 до 79 місць. "Ідентичність і демократія" може отримати 69 місць. Об’єднавшись задля голосування за те чи інше рішення, правий блоку може мати достатньо голосів, щоб блокувати внесені до парламенту пропозиції.

Але насправді складно спрогнозувати, які коаліції утворяться в новому складі ЄП. Європейські ультраправі партії не виступають єдиним фронтом і досі демонстрували обмежену здатність до співпраці. Особлива увага буде прикута до Мелоні та того, куди вона спрямує підтримку її політичної групи "Європейські консерватори і реформісти".

Близько 80 депутатів у парламенті не належатимуть до жодної з груп. Те, куди вони примкнуть після виборів, теж може вплинути баланс сил у Європейському парламенті.

На що може впливати ЄП

По-перше, варто зрозуміти, що керівництво Європейського союзу — це одразу чотири основні інституції, які мають різні функції та повноваження: Європейська комісія, Європейська рада, Рада ЄС та, власне, Європейський парламент. Часто українці та навіть самі європейці некоректно розуміють, за що відповідає кожен із них.

Європейський парламент — єдина виборна структура в ЄС, що має представляти інтереси громадян. Але часто ЄП називають єдиним у світі парламентом без влади. Адже, до прикладу, євродепутати не можуть пропонувати нові закони. Таке право має Європейська комісія як найвпливовіший орган виконавчої влади в Союзі за прикладом Кабінету міністрів в Україні.

Проте Європарламент разом з Радою ЄС (представленою міністрами 27 держав-членів з того чи іншого питання) відповідають за внесення змін до запропонованих комісією законопроєктів і їхнє подальше прийняття в разі погодження. Ухвалений закон у сферах від сільського господарства до оборони стає обов’язковим для застосування у всіх країнах-членах.

За відсутності порозуміння між парламентом і Радою щодо певного законодавчого акту, він ухвалений не буде.

Європейський парламент здатний ухвалювати резолюції з великою кількістю рекомендацій, але вони хоч і можуть бути політично гучними, проте не є обов’язковими до виконання. Позиція ЄП у такому випадку носить радше рекомендаційний характер.

Додатково парламент затверджує бюджет ЄС і контролює, як витрачаються гроші. Однак розробка плану бюджету — справа Європейської комісії.

Як роз’яснює Центр стратегічних і міжнародних досліджень: попри те, що країни-члени ЄС грають головну роль у зовнішній політиці та політиці безпеки, Європарламент має значний вплив через свої бюджетні повноваження (зокрема, фінансування країн, які готові до вступу), роль співзаконодавця та повноваження затверджувати нових членів ЄС.

Хто очолить Єврокомісію та Єврораду?

Найголовніший важіль, який має Європейський парламент — це затвердження голови Європейської комісії за пропозицією Європейської ради (що складається з президентів або прем’єр-міністрів країн-членів), а також затвердження сформованого складу комісії. Мова про 27 комісарів — по одному від країни ЄС. Кожен комісар відповідає за конкретні сектори, наприклад, добросусідства і розширення, торгівлі, юстиції тощо. Спільно єврокомісари напрацьовують проєкти законів.

Новий склад єврокомісарів у наступні п’ять років керуватиме такими політичними пріоритетами, як зміцнення європейської оборони, розширення ЄС в контексті шляху до членства України, Молдови та Західних Балкан, а також міграційна політика.

Нині президенткою Єврокомісії є Урсула фон дер Ляєн, яка представляє Європейську народну партію. Чи збереже політикиня, відома непохитною підтримкою України, свою посаду? Залежатиме одразу від двох факторів.

По-перше, їй потрібно заручитися підтримкою більшості з 27 лідерів ЄС під час зустрічі Європейської ради наприкінці червня. По-друге, вона повинна отримати принаймні 361 із 720 голосів від новобраних євродепутатів. Останнє залежатиме від показників ЄНП на виборах та підтримки Урсули фон дер Ляєн всередині групи, адже є ознаки, що з останнім все не так однозначно.

Щоб отримати більшість, фон дер Ляєн потрібно буде запропонувати якісь вигоди й іншим великим центристським групам – соціалістам і лібералам. У пошуках підтримки Фон дер Ляєн заглядала і в бік Джорджі Мелоні, через що нарвалася на критику своїх партнерів по коаліції, які вважають італійську прем’єрку занадто правою.

У контексті шляху України до ЄС Європейська комісія відповідальна за скринінг нашого законодавства на відповідність вимогам, який демонструє досягнення та недопрацювання. Після офіційного початку переговорів Україна-ЄС через міжурядову конференцію, яку можуть провести вже наприкінці червня, ми поступово просуватимемося за 35 переговорними главами, об’єднаними в шість кластерів (acquis ЄС). Переговори триватимуть до тих пір, поки не будуть закриті всі глави.

Формування нового складу Єврокомісії відбуватиметься приблизно в листопаді 2024 року, й якщо фон дер Ляєн залишиться у руля — це однозначно гарна новина для Києва.

Якщо не Урсула, то хто? Серед інших потенційних кандидатур на пост глав ЄК у ЗМІ лунають імена колишнього прем’єр-міністра Італії та голови Європейського центрального банку Маріо Драґі, президента Румунії Клауса Йоганніса, директорки Міжнародного валютного фонду Крісталіни Георгієвої та президентки Європарламенту 2019-2024 років Роберти Мецоли.

Серед іншого Європарламент затверджуватиме і нового голову Європейської ради. Зараз посаду обіймає Шарль Мішель — один із друзів України, чия іменна табличка встановлена на Алеї сміливості в Києві.

За прогнозами, замінити його можуть прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен або колишня прем’єрка Португалії Антоніу Кошта.

Водночас Жозепа Борреля, високого представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, як очікується, замінить прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас, яка невпинно закликає західні держави посилити військову підтримку України.

Незалежно від результатів виборів та змін у керівництві ЄСівських інституцій, шлях України залишається незмінним. І наше основне завдання — шукати способи співпраці з усіма силами, відкритими до цього, послідовно пояснюючи, чому Україна важлива для ЄС.