Війська КНДР в Україні: спланована ІПСО Південної Кореї чи реальна небезпека
Вже в липні Північна Корея готова відправити на окуповані території України свій військовий контингент з числа інженерних військ. Такі новини днями буквально підірвали світовий інформаційний простір. Але що за ними стоїть? Путін у ході недавнього візиту до Пхеньяна справді зміг вмовити Кім Чен Ина напряму́ вступити у війну чи це черговий інформаційний вкид? А якщо комуністичні вояки таки з’являться на території України, то як це вплине на ситуацію на фронті?
В цих питаннях розбирався "Телеграф".
Корейський вкид?
Першоджерелом інформації про можливу появу північнокорейських військових в Україні був південнокорейський кабельний телеканал TV Chosun. Видання з посиланням на неназване джерело в уряді Південної Кореї повідомило, що в липні КНДР планує відправити на Донеччину масштабні інженерні сили і навіть отримає за це від Росії близько 115 млн доларів.
Далі тему розвинув Інституту вивчення війни (ISW) у своєму звіті за 26 червня. Втім, ISW також посилається на вищезгаданий телеканал з Південної Кореї.
З самого Пхеньяна підтвердження або ж спростування резонансної інформації не надходило, а прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що взагалі не знає про що мова.
Разом з тим з’явилася реакція Пентагону. Представник оборонного відомства Пат Райдер, відповідаючи на питання журналістки, запевнив, що якби він відповідав за північнокорейський військовий персонал, то поставив би під сумнів рішення відправляти свої сили як гарматне м'ясо в незаконну війну проти України. Але! Підтвердження від Пентагону, що Пхеньян дійсно щось таке планує, не прозвучало.
А відтак, за словами експертів видання, "кіпіш" із північнокорейськими військовими в степах Донбасу дуже скидається на інформаційну операцію.
— Це все дуже схоже на вкид. Посилаються на прес-конференцію офіційної особи США, де просто прозвучало запитання від журналістки. На основі цього деякі західні ЗМІ зробили новини, які понесли вже наші ЗМІ, — пояснює "Телеграфу" військовий експерт Михайло Жирохов.
— Першоджерело інформації — південнокорейський телеканал. Він посилається на неназваного урядовця. А це вже перша ознака ІПСО або контрольованого витоку інформації, — додає військовий аналітик Дмитро Снєгирьов, коментуючи ситуацію "Телеграфу".
Меркантильні запитання
Якщо це дійсно вкид, то для чого Сеулу він потрібен?
— Річ у тім, що Південна Корея стурбована самим моментом співпраці Росії з КНДР. У нас просувають тезу, що російський диктатор поїхав в КНДР щось просити. Навпаки, він поїхав давати: ракетні технології і ядерні. Він поїхав піднімати градус напруження на Корейському півострові. Тому поширення такої інформації, це можливість привернути увагу західних партнерів до ситуації з військово-технічною співпрацею КНДР і РФ, яка загрожує Сеулу. Тобто отримати додаткове фінансування, політичні і військові гарантії та ринки збуту власної зброї. 500 тисяч снарядів Сеул вже передав для потреб України через США. Тобто вони вирішують для себе меркантильні питання, — зазначає Снєгирьов.
Військовий аналітик нагадав, що подібні страшилки від Південної Кореї звучали і раніше.
— Недавно від Південної Кореї була інформація про відправку п’яти мільйонів снарядів для Росії виробництва КНДР. Нині спроможності американського ВПК (найбільш технологічного і модернового в світі) — 250 тисяч артилерійських снарядів на рік. Тобто п’ять мільйонів снарядів, це 20 років роботи американського ВПК. І це ж виключно для потреб третьої країни, без урахування власних інтересів, — каже Снєгирьов.
Крім того, не слід виключати, що вкид може бути від партнерів і навіть від самої Росії.
— Якщо ця інформація йде з США, то це елемент військового тиску на нашу сторону, щоб показати можливості розширення військового конфлікту за рахунок третьої сторони — КНДР. Якщо ж телеканал пов'язаний з російською стороною, то це елемент тиску на українську сторону. Тобто створюється додаткове інформаційне напруження, — резюмує Снєгирьов.
Ситуація lose-lose
Але ж припустимо, що це не ІПСО. В такому разі, за словами експертів, "вписуватись" за РФ, в першу чергу, не вигідно самій КНДР.
— У Північної Кореї зараз загострюється протистояння з Південною Кореєю, Японією, США і послаблювати свою армію за рахунок відправки особового складу неправильно, і на це північні корейці не підуть. Одна річ почистити свої склади, де зберігають боєприпаси ще з 1953 року, які не використовують, і відправити їх в Росію, і зовсім інша — відправляти особовий склад. Це нереальна ситуація, — підкреслює Михайло Жирохов.
Не так щоб дуже потрібні інженерні війська КНДР і самій Москві.
— 27 червня очільник слідчого комітету РФ Бастрикін заявив, що на безмежних теренах РФ виловили 30 тисяч трудових мігрантів, з яких 10 тисяч вже відправили будувати інженерно-фортифікаційні споруди. В такому разі нахіба потрібні ті північні корейці, якщо РФ справляється і власними силами? За інформацією того ж Бастрикіна, лише в Москву з січня по квітень заїхало 1,2 мільйона трудових мігрантів. До цього по всій РФ їх було 12 мільйонів. Якщо виловлять хоча б 10%, то це більш, аніж достатня кількість, — додає Снєгирьов.
Водночас поява солдатів Корейської народної армії вже в Європі здатна кардинально струснути свідомість, власне, самої об’єднаної Європи, що для Путіна не надто приваблива перспектива.
— Створення військового альянсу між двома найбільшими диктатурами в світі, для цивілізованого світу може бути сигналом, що це загроза не лише для України, а й для всього світу. Таким чином, подібна ситуація може призвести до того, що в Україні скоріше з’являться підрозділи наших партнерів. Це була б адекватна реакція, — пояснює "Телеграфу" директор з розвитку Defense Express Валерій Рябих.
— У української сторони з’являється можливість апелювати безпосередньо до Сеула щодо розширеного характеру військово-технічної співпраці без посередництва США. Фактично цим рішенням РФ і КНДР відкриють скриньку Пандори. Після візиту Путіна в КНДР пролунали заяви з Сеула: якщо буде розширена співпраця РФ і КНДР, Сеул залишає за собою право передачі військових технологій напряму́ Україні. Тому якщо хоч один комуністичний вояка з’явиться в Україні, то РФ — гаплик. КНДР — сторона і учасник війни і ми можемо апелювати до західних країн щодо збільшення обсягів допомоги, — запевняє Снєгирьов.
Якщо це правда
Втім, у випадку з тоталітарними режимами закони логіки спрацьовують не завжди. Почати війну в Україні для російського диктатора теж була так собі ідея, і тим не менш, Путін на це пішов. Тому цілком можна припустити, що Кім і Пу побраталися далі нікуди (надгробки ж абикому не дарують) і Пхеньян таки надішле нам бойових комуністів.
— Не можна виключати, що домовленість між двома диктаторами могла бути, — каже Рябих.
В такому разі, чим можуть загрожувати корейські інженерні війська Україні?
— Пряма інженерна підтримка Північної Кореї може вивільнити російську бойову силу для операцій уздовж лінії фронту і допомогти Росії розширити військову інфраструктуру й оборонні укріплення на окупованій території України, — зазначають в ISW.
Втім, вітчизняні аналітики ставляться скептично до таких прогнозів.
— Вивільнення частини підрозділів, які не є безпосередньо бойовими — малоефективна, — зазначає Валерій Рябих.
Інша небезпека — створення червоними інженерними військами системи підземних укриттів на окупованих територіях. Чинна військова доктрина КНДР передбачає наявність великої кількості підземних споруд для розміщення живої сили та навіть артилерії. Ця тактика використовувалася під час Корейської війни на півострові і набула просто грандіозного розмаху. Втім, в українському вимірі це навряд спрацює.
— Північнокорейські солдати будуть підпорядковуватися тільки північнокорейським офіцерам. А такої фактичної інтеграції в російські збройні сили не може бути. Не бачу, яким чином це може бути реалізовано. Крім того, хоча Північна Корея заявляє, що весь народ — за династію Кімів, є дуже велика ймовірність того, що ці корейці розбіжаться, щойно потраплять кудись без контролю держави, — каже Жирохов.
А якщо інженерні війська виявляться не зовсім інженерними і Пхеньян надішле бойові підрозділи?
— Ситуацію на фронті це кардинально не змінить. Навіть якщо це буде не інженерна, а військова місія, то північнокорейська армія, хоч і дуже велика, однак реального досвіду бойових дій не має. Уявімо, що по підрозділу північнокорейських вояк прилітає HIMARS. У них одразу виникає запитання — а що вони роблять за 7 тисяч кілометрів від дому, — підкреслює Рябих.
Нарешті існує й проблема комунікації, яка неодмінно виникне між військовими РФ та КНДР.
— Ми щонайменше п’ять років відпрацьовуємо нормативні процедури, прийняті в країнах НАТО, та й то на деяких етапах важко порозумітися. А коли дві армії, розділені мовним і управлінським бар’єром, не мають єдиних підходів, то їхня взаємодія буде близька до нуля, — резюмує Валерій Рябих.
— Може бути, що просто зо два десятки громадян Північної Кореї відправлять в Донецьк, вони там будуть відбудовувати інфраструктуру і з усього цього зроблять відосики, які розкидають по федеральних телеканалах, — зазначив Михайло Жирохов.
Глибина глибин взаємної інтеграції двох диктатур стане достеменно відома лише з часом, та слід пам’ятати, що історично Північна Корея вже мала потужного союзника, який одного чудового дня просто розвалився.