Норвегія так сильно підтримує Україну з трьох причин. Та чи може робити більше?

Норвегія, яка знаходиться за тисячі кілометрів від України, з початку повномасштабної агресії РФ стала надійним союзником Києва. Сучасні системи ППО NASAMS, винищувачі F-16, артилерійські снаряди — лише короткий перелік пунктів норвезької допомоги.

Згідно з даними Кільського інституту світової економіки, за обсягами всеохопної підтримки України у співвідношенні до ВВП, Норвегія входить до ТОП-10 серед усіх союзників.

Однак скандинавську країну, найбільшого експортера нафти й газу в Європі, нерідко критикують. Мовляв, надприбутки Норвегії від стрімкого зростання цін на енергоносії через розв’язану Росією війну, не відповідають обсягам військової допомоги українцям.

Опозиція в Норвегії закликає збільшити допомогу Києву в три рази вже найближчим часом, у той час, як прем’єр країни анонсує довгоочікувані інвестиції в українську "оборонку". Це відверто контрастує з настроями в інших союзників Києва.

Про те, чому в норвежців не спостерігається "втоми від війни", яка охоплює інші країни, та чи є ймовірність збільшення розмірів підтримки з боку Осло, в інтерв’ю "Телеграфу" розповів Ігор Головченко — Тимчасовий повірений у справах України в Норвегії.

Уся норвезька армія — це одна бригада

— Норвегія поруч з Україною з самого початку повномасштабного вторгнення, попри свою географічну віддаленість. Пане Ігорю, цікава ваша думка щодо того, чому і для норвезького уряду, і для норвезьких громадян підтримка України залишається пріоритетом? Особливо, коли інші країни, навпаки, розмірковують про зменшення обсягів допомоги.

— Я в Норвегії вже понад рік і можу підтвердити, що як на рівні норвезького суспільства, так і на рівні норвезької влади немає жодної "втоми від України". Рівень підтримки залишається дуже високим.

Влітку серед норвежців було проведене соцопитування, яке показало, що дві третини населення підтримують збільшення допомоги Україні, а чверть населення вважає, що вона коректна такою, як є. І менш як 10% виступають за скорочення або припинення допомоги.

На рівні суспільства десятки норвезьких організацій, сотні, якщо не тисячі, норвежців по всій країні по-різному підтримують Україну. Хтось підходить на публічних заходах, каже: "Ми за вас переживаємо". А хтось щодня збирає донорську допомогу і відправляє вантажівки з гуманітарною допомогою.

Влада так само зробила дуже багато. Йдеться про понад п’ять мільярдів доларів загальної цивільно-військової допомоги, яку Норвегія як держава надала з початку повномасштабної війни.

Причин цьому декілька, і я можу виокремити три ключові. Перше — це дуже високий рівень емпатії. Російська агресія проти нашої держави для Норвегії — абсолютно чорно-біла історія. Тобто для них немає сірих напівтонів. Є чітке розуміння, що є держава-агресор, яка напала, і держава-жертва, яка захищається.

У цьому плані з норвежцями достатньо просто працювати. Їм не потрібно пояснювати, що відбувається, чому це для них важливо. Є така абсолютно чорно-біла картина подій, на відміну від багатьох інших конфліктів, які зараз тривають у світі.

По-друге, для них це питання їхньої власної безпеки та принципу: що велика держава не може напасти на маленьку державу, щось отримати й вийти з цієї історії без покарання.

Норвегія — достатньо велика за площею держава, багата, але населення тут усього 5,5 мільйонів. Вся норвезька армія, щоб ви розуміли — це одна бригада. Вся безпека держави базується на членстві в НАТО і вірі в те, що якщо щось почнеться, хтось прийде на допомогу. Тому для них це питання принципу. Норвежці нас сильно підтримують в рамках міжнародних організацій, ухвалення будь-яких резолюцій, постанов та рішень. Вони завжди в перших рядах.

І третій фактор – це усвідомлення військової загрози, яку несе Росія. Тут від базового експерта, військового аналітика до керівництва держави є дуже чітке усвідомлення того, що коли б і чим би не закінчилася російська агресія проти України, Росія як джерело загрози, нікуди не зникне. Що це мілітаристичне бачення в головах правлячої верхівки Росії та потужній російський військово-промисловий комплекс, на жаль, нікуди не подінуться.

Норвежці розуміють, що допомагаючи нам зменшувати військовий потенціал Кремля, вони допомагають і собі.

Норвегія — єдиний сусід, на якого РФ ніколи не нападала

— Маючи спільний кордон з Росією, вони, напевно, усвідомлюють, в якій потенційній небезпеці перебувають, якщо Москва відчує якусь слабкість з боку Заходу.

— Гадаю, чисто у військовому плані кордон сам по собі не є якимось важливим фактором, тому що достатньо подивитися на карту й зрозуміти, що росіяни не будуть гнати колони танків на Мурманськ, потім завертати на Кіркенес і йти назад тисячі кілометрів на південь до Осло. Це нереалістичний військовий план.

Умовно кажучи, якщо починається конфлікт між НАТО і Росією, то більше питань буде до фінів та шведів, і потім — до норвежців. Але кордон залишається фактором. Якщо взяти історично, то Норвегія, мабуть, єдиний сусід Росії, від царської до сучасної, на яку та ніколи не нападала.

У них довгий час була достатньо нормальна економічна співпраця. Тобто Баренцеве море, рибний промисел, якісь прикордонні контакти. Поруч із кордоном знаходяться крайні північні та малозаселені території. Але 2014 року ситуація змінилася, а 2022 — зазнала кардинальних змін.

Єдина сфера, де Норвегія і Росія досі продовжують комунікувати — це рибальство. Тривають певні переговори, сторони узгоджують квоти на вилов риби. Для Норвегії рибальство — це важлива стаття експорту та підтримки маленьких, малозаселених поселень на півночі країни. Тому Норвегія приєдналася до всіх санкційних пакетів ЄС проти РФ, крім допуску російських риболовецьких суден до портів.

Ми з цим не згодні. Українська сторона порушує це питання в ході відповідних зустрічей, але позиція Норвегії зберігається.

— А чи є в Норвегії, наприклад, вплив російської пропаганди? Можливо, є якісь прояви діяльності проросійських політичних сил, як, скажімо, у Німеччині?

— Другий з двох винятків, коли Норвегія не приєдналася до санкцій — не заборонила телеканали RT (у минулому Russia Today) та Sputnik. Але, знов-таки, я тут понад рік і жодного разу не бачив їх інформаційної присутності.

Норвегія посідає перше місце у світі за свободою ЗМІ, для них це принципово. Вони виходять з концепції, що населення має вміти відділяти пропаганду від правди.

Представників російського посольства на прийомах західних країн я також не бачу. Тобто вони дуже low-profile (не привертаючи уваги — Ред.) тримаються. Гадаю, є ймовірність, що російські шпигуни продовжують десь сидіти й приховано щось робити. Але в публічному просторі їх немає.

"Обсяг підтримки України Норвегією є великим, але недостатнім"

— Якщо взяти політичну ситуацію, що недавно опозиція у Норвегії закликала до потроєння підтримки України. Виходить, що кожна з політичних партій у країні дотримується проукраїнського курсу? І в чому причина такої заяви опозиції — уряд зараз робить недостатньо?

— До парламенту Норвегії входять дев'ять партій. Одна з них — Червона партія, по суті, це комуністи. Для багатьох норвежців дивно, що у них в парламенті є така політсила. Але якась невелика частка населення ходить і голосує за них.

Проте навіть ця партія, коли в лютому 2023 року ухвалювалася цивільна та військова Програма підтримки Нансена для України, не одразу, але з другої спроби приєдналася. Вісім партій з дев'яти підписали цю Програму, і через декілька місяців Червона партія також долучилася. І все ж це маленька партія, яка не є визначальною.

*Для довідки: Програма підтримки Нансена для України — це норвезька програма підтримки на суму 75 млрд норвезьких крон на період 2023–2027 років. Розподіл між цивільною та військовою підтримкою визначається щорічно відповідно до потреб української сторони. У вересні 2024 року уряд Норвегії ухвалив рішення продовжити дію програми до 2030 року з відповідним збільшенням загального обсягу фінансування до 135 млрд норвезьких крон.

По загальному обсягу підтримки України з боку Норвегії є різні думки, наскільки він є адекватним. У моєму розумінні, обсяг допомоги є дуже великим, але недостатнім. Він має бути збільшений. І я, і моє керівництво з Києва — у тому числі президент, міністр закордонних справ, міністр оборони — завжди порушуємо це питання під час контактів на високому рівні.

Норвегія може робити більше. В них для цього є фінансовий ресурс, у них є потужний ВПК з сучасними технологіями і достатньо великими виробничими потужностями. Минулого тижня тут з візитом був міністр оборони Рустем Умєров. Норвегія офіційно оголосила, що приєднується до "данської моделі" фінансування виробництва зброї в Україні. Тобто рух іде.

Нещодавня пропозиція про потроєння допомоги Україні належить консерваторам, головній опозиційній партії Норвегії (йдеться про політсилу "Гейре", яку очолює колишня прем’єрка Ерна Сольберг — Ред.). Треба відзначити їхню лідерську роль. Я сподіваюся, що уряд у співпраці з опозицією виробить рішення, яке дозволить значно збільшити обсяг підтримки на наступний рік. Так, як це було зроблено на початку 2023 року, коли ухвалювалася Програма Нансена.

Треба подякувати уряду за нещодавнє рішення продовжити Програму до 2030 року та встановити мінімальний щорічний поріг допомоги. Але конкретно на 2025 рік допомога має бути збільшена вже зараз, не очікуючи переглядів наступного року.

Тривають консультації між політичними партіями в парламенті, і в грудні має бути ухвалено остаточне рішення в рамках бюджетного процесу.

— Тобто є ймовірність, що буде збільшення обсягу допомоги на наступний рік?

— Так, ймовірність є.

Українські біженці у Норвегії — це 1,5% населення

— Також хочу спитати вас про підтримку Норвегією цивільного населення. Недавно було анонсовано, що країна припинить прийом біженців з ряду областей на Заході України. Чим продиктоване таке рішення?

— Це частина зусиль норвезького уряду, спрямована на регулювання кількості біженців, які продовжують прибувати з України. Їхня кількість щомісячно, щотижнево не є сталою. Вона то збільшується, то зменшується.

Я прибув в Осло у вересні минулого року, і це був один з великих піків, від якого норвежці просто були в шоці. Тисяча людей приїжджала кожного тижня в країну з населенням п’ять мільйонів. Виникали питання, чи здатна країна прийняти таку кількість людей. Зараз в Норвегії приблизно 76 тисяч українських біженців — це півтора відсотка населення.

І норвежці дуже допомагають — це ще одна з причин дякувати норвезькому уряду і місцевій владі. Вони надають житло, роблять мовні курси. Людина приїжджає і може ходити вчити норвезьку, отримувати достатньо велику суму допомоги, яка дозволяє пристойно жити. Тобто не треба одразу бігти й шукати найгіршу роботу, а можна вивчити мову і подаватися на якусь кращу посаду. Це одна з причин, чому люди продовжують їхати сюди.

Уряд, відповідно, намагається якимись заходами стримати цей потік. Рішення про шість, так би мовити, безпечних західних областей України — це частина цього. Такий критерій не є ідеальним, але є простим. Я контактував з Департаментом міграції та Міністерством юстиції, і насправді немає легких альтернатив, яким чином вони могли б якось зменшити кількість людей.

Другий захід, яким вони намагаються обмежувати кількість новоприбулих – у людини, котра приїхала в Норвегію, і потім з якихось власних міркувань вирішила поїхати в Україну, по поверненню можуть забрати статус тимчасового колективного захисту. Логіка норвезької влади, в принципі, зрозуміла. Якщо у людини зруйноване житло, немає куди повертатися, то варто вже залишатися в Норвегії. Хоча, звичайно, є різні сімейні обставини у кожного. Та все ж це один з заходів уряду, спрямованих на регулювання кількості біженців.

Норвегія займає обережну позицію щодо інвестицій в Україну під час війни

— На сайті посольства побачила інформацію про те, що ви проводили зустріч з норвезьким бізнесом, закликаючи робити певні інвестиції в Україну вже зараз. Чи готові компанії робити це?

— Компаніям, які вже є в Україні, простіше. Вони розуміють законодавство, специфіку ринку, куди йти, до кого звертатися; у них є вже наймані працівники в Україні. Розширювати те, що вже є, значно простіше. І стосовно цього є різні позиції. Хтось готовий розширюватися вже зараз під час війни, а хтось скоротив присутність, чекає завершення бойових дій. Хтось зберігає присутність на тому ж рівні, і каже, що цим підтримує економіку України, і це правда.

Є компанії, які розглядають можливість виходу на ринку — хтось робить це з міркувань допомогти Україні, хтось — з бізнес-розрахунків. У переважній більшості це поєднання того та іншого. Баланс між першим і другим у кожної компанії свій.

Я б сказав, що вони вивчають та досліджують ринок, але дуже обережно. Є така специфіка, що більшість великих компаній в Норвегії контролюється державою. Або через власність, коли держава має 51% акцій, або компанії спостерігають за тим, які кроки робить держава. Норвегія ж у плані інвестицій у відбудову України займає обережну позицію.

Вони працюють через багатосторонні формати й механізми. Якщо норвезький уряд, наприклад, надає бюджетну підтримку Україні, то робить це не напряму, а через Світовий банк.

Якщо постачають газотурбінні установки, то не напряму, а спрямовуючи кошти в ПРООН чи Енергетичне співтовариство, де вже ухвалюють рішення. І норвезькі компанії беруть участь у тендерах на рівні з іншими. Для них важливо, щоб це була багатостороння координація і співпраця, вони не люблять двосторонні канали.

— Ви згадали, що у Норвегії є потужний військово-промисловий комплекс, і, власне, країна заявила про те, що готова інвестувати в українську оборону. Чи вже відбувається співпраця українсько-норвезька в оборонному секторі, і як саме?

— Це контролюється державою, і з їхнього боку, і з нашого.

Співпраця є, в різних форматах. Тобто є прямі поставки з норвезьких складів зброї та боєприпасів. Є співпраця на рівні компаній.

Зараз мова йде про новий механізм, за якого вони фінансуватимуть виробництво зброї безпосередньо в Україні. ВПК у Норвегії достатньо нішевий. Вони роблять три-чотири позиції, які є ключовими. Це норвезькі боєприпаси калібру 155 мм, засоби ППО NASAMS, і високі технології. Співпраця йде, але це, зрозуміло, закрита інформація.

— Але ж співпраця з Україною корисна і для Норвегії — вивчити наш досвід, обмінятися знанням?

— Так. Норвегія — багата країна, яка вклала мільярди доларів в розробки і в енергетиці, і в ВПК. Вони працюють на інноваційний, а не експансивний розвиток. Норвежці розуміють: мине місяць, рік, два три, і якщо їхні військові технології не будуть на полі бою тестуватися, перевірятися і вдосконалюватися, вони втратять свою технологічну перевагу.