За українцями скрізь стежитимуть за допомогою камер? Інтерв'ю заступника глави МВС про "цифровий ГУЛАГ" та межу приватності

В Україні планують запровадити Єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки, яка охопить спостереженням всю країну на різних рівнях. Відповідний законопроєкт викликав у українців певне обурення: "Не хочу жити за сюжетом в книжці Орвелла "1984", щоб за мною постійно слідкували".

Як виглядатиме на практиці, для чого створюється та коли буде впроваджена ця система, розказав в інтерв'ю "Телеграфу" заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко. Також серед важливого – про використання російського софту та небезпеку потрапляння під пильне око ФСБ.

Люди повинні почувати себе в безпеці

— На якій стадії розгляду зараз знаходиться законопроєкт про Єдину систему відеомоніторингу?

— Законопроєкт зараз знаходиться на зовнішньому погодженні у всіх зацікавлених міністерств, центральних органів виконавчої влади — всі вони надають свої пропозиції.

Законопроєкт більше рамковий, але він дуже чутливий, бо стосується сфер, в яких задіяні й правоохоронні відомства, і обласні військові адміністрації, і приватний сектор. Тому, думаю, буде дуже багато обговорень і дискусій.

— Які моменти найбільш чутливі та дискусійні?

— В першу чергу, це питання приватної інформації, персональних даних. Люди не хочуть, щоб їхні фотографії, метадані зберігалися. Тому ми маємо визначити цю межу приватності, погодити із суспільством.

— Це небажання людей цілком логічне. А яка саме мета створення Єдиної системи відеомоніторингу?

— Це робиться не для того, щоб створити "цифровий ГУЛАГ", повторювати Орвелла з моніторами (мається на увазі роман-антиутопія англійського письменника Джорджа Орвелла "1984", в якому тоталітарна влада контролює кожну дію громадянина через встановлені повсюди монітори. – Авт.), а виключно для того, щоб громадяни почувалися в безпеці, а той, хто планує скоїти злочин, розумів, що у правоохоронців є весь інструментарій, щоб зафіксувати, ідентифікувати та притягнути до відповідальності правопорушника.

Громадян турбує сам факт того, що їх знімають

— Також є вірогідність, що приватні дані людини потраплять до рук зловмисника і нашкодять репутаційно чи ще якимось чином….

— А тут ми вже говоримо про безпеку даних, які зберігатимуться.

— Власне, саме це, мабуть, і турбує людей?

— Ні. Насправді не це непокоїть громадян. Їх турбує сам факт того, що їх знімають. Але я вважаю, що добропорядному громадянину нема чого боятися.

Мені абсолютно не соромно потрапляти в поле зору камер відеоспостереження, коли я за кермом чи в магазині. Я усвідомлюю важливість, розумію, приймаю це, — немає жодних проблем.

Виникають проблеми у тих, кому є що приховувати.

— Може, комусь дискомфортно, коли за ним стежать?

— Вважаю, що це лише привід – тема дискомфорту та переживань про свою персональну інформацію та особисте життя. Впевнений, що в таких випадках втручання в приватне життя немає.

Поясню, чому. Сьогодні в Нацполіції, яка є найбільшим користувачем інформації з камер відеомоніторингу, щомісячно проводяться перевірки правоохоронців, які мають доступ до даних.

Спостереження за спостерігачами

— Тобто перевіряється, що саме перевіряв правоохоронець?

— Саме так, в яких обсягах і для чого правоохоронець збирав інформацію. Якщо ми говоримо про розслідування кримінальних правопорушень, про збір аналітики з певних місць можливої появи диверсійно-розвідувальних груп, наприклад, то це все має бути належним чином юридично обґрунтовано. Якщо правоохоронець з доступом до інформації з робочого місця отримує її – немає порушення.

Але якщо ми розуміємо, що співробітник збирає інформацію, передає її третім особам, продає або від нього хтось вимагає цю інформацію, то такий правоохоронець притягується до відповідальності — від дисциплінарної й аж до кримінальної.

— Такого правоохоронця легко встановити?

— Звісно, кожна дія, яка відбувається в таких системах, логується, — хто, о якій годині переглядав, з якого робочого місця, що саме шукав. IP-адреса чітко визначена.

Три рівні й необхідна кількість камер

— Візуалізуймо, як система відеонагляду буде виглядати?

— Сьогодні в Україні є близько 40 тисяч камер відеоспостереження, які об'єднані в єдину інтеграційну платформу Нацполіції.

Наше бачення, і це прописано в проєкті закону, що має бути три рівні. Перший буде в ситуаційному центрі МВС, до нього будуть під'єднані всі камери відеомоніторингу, які є в місцях загального користування, на автошляхах. Надалі ми плануємо обладнати камерами відеомоніторингу заклади освіти та місця, де збирається велика кількість дітей, спортивні клуби, наприклад.

Будь-яке скупчення людей має бути під контролем відеокамер, щоб можна було повернутися до певної дати і переглянути, що саме відбувалося на тій чи іншій ділянці, яка охоплена камерою спостереження.

Другий рівень – це регіональний, який є сьогодні на рівні військових адміністрацій. Третій — це системи "Безпечне місто", "Безпечна громада".

Далі ми будемо пропонувати долучатися приватним підприємствам, власникам автозаправних станцій, — щоб кожне місце, де перебуває велика кількість наших громадян або автотранспорту було охоплене камерами відеомоніторингу.

Доступ до камер спостереження має бути у Нацполіції та інших правоохоронних відомств.

— Скільки планується встановити камер? Принаймні, порядок цифр?

— Про цифри й навіть їх порядок складно говорити. Ми порівнювали, скільки відеокамер в країнах Європи, США. Точно можу сказати, що та кількість, яка є в нас сьогодні, є недостатньою. Скільки має бути – сумніваюся, що цифра, яку я назву, відповідатиме прогнозованій.

Але можу сказати, що сьогодні кількість 40 тисяч камер відеомоніторингу – це приблизно третина від мінімальної потреби. Проте динаміка впровадження додаткових камер буде залежати від безпекової ситуації та фінансування.

Контроль захисту системи – СБУ та Держспецзв’язку

— Чи обговорюється наразі, яким чином забезпечити захист цієї системи не тільки від незаконного використання правоохоронцями, а в цілому?

— З питань захисту нам надходять рекомендації, зауваження від Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації.

Так, теперішня редакція законопроєкту передбачає, що заходи державного контролю за станом захисту інформації в системах відеомоніторингу здійснюватимуться Держспецзв’язку та СБУ.

Скандал з російським софтом

— Кілька місяців тому журналістське розслідування встановило, що на камерах відеоспостереження, які є в Україні, встановлене програмне забезпечення російського виробництва TRASSIR. Тобто, спецслужби РФ роками могли отримувати відео з тисяч камер спостереження по всій Україні. МВС провело свою перевірку, встановило, що інформація ворогу з камер, якими користується МВС, потрапити не могла. Вам відомо, чи проводилися такі перевірки в інших відомствах та структурах?

— Мені складно говорити за інші структури. Але впевнений, що всі провели такі перевірки, тому що розслідування було досить актуальне і важливе.

— В системі відеомоніторингу може бути використане російське програмне забезпечення?

— Однозначно – ні.

— А китайське?

— Значна кількість систем вже придбана і працює на території областей і міст. Здебільшого, через те, що китайське програмне забезпечення було широко доступним і привабливим за вартістю, сьогодні є дуже велика кількість саме китайського софту. Але є рекомендації щодо інформаційної безпеки від підрозділів Держспецзв’язку. Ці рекомендації стосуються паролів, логінів, порядку доступу, перевірки та збереження логів і є обов'язковими до виконання.

Також багато залежить від відповідальності користувачів і людського фактора: надійні логін-пароль, досвідчений адміністратор, обізнаність про відповідальність за свої дії. Всі органи системи МВС дотримуються цих рекомендацій та умов.

— Приватний сектор використовує російський софт?

— Ми не зможемо контролювати приватний сектор. Сподіваюся, всі все вже й так розуміють.

— Чи зобов'язаний приватний сектор надавати правоохоронцям інформацію зі своїх камер?

— Вони завжди можуть сказати, що в них не зберігається інформація, є просто онлайн-картинка.

Саме тому законопроєкт передбачає, що буде обов'язкове збереження інформації з камер хоча б мінімальний період часу.

Те, що буде після Перемоги, стане викликом для правоохоронців

— Коли Єдина система відеомоніторингу запрацює? Можна в часових проміжках це якось окреслити?

— В часових проміжках зможу сказати тільки після того, як буде ухвалений закон. Без закону складно рухатися вперед – у нас поки що дуже мало нормативно-правових підстав, щоб заводити більшу кількість суб'єктів, користувачів і власників систем до Єдиної платформи.

У МВС дуже добре розуміють, що буде відбуватися в нашій країні після Перемоги. Ніхто не сумнівається, що Перемога буде, але те, що ми отримаємо після неї, не повинно стати викликом для правоохоронної системи.

Вже зараз треба визнати, що з’являється більше можливостей для появи вогнепальної зброї у громадських місцях, збільшується відсоток людей, які мають досвід бойових дій і отримали різного роду травми. Є громадяни, які перебувають у довготривалому стресі, вживають алкоголь та наркотики. Ці люди мають знати, що їхні можливі протиправні дії будуть зафіксовані на камеру і відповідальність обов'язково настане.

— Тобто це більше проєкт на майбутнє?

— Так, він є складовою концепції "Безпекового середовища".

Легковажних блогерів поменшало

— Чи багато зараз любителів проводити онлайн-трансляції, блогерів, які необачно демонструють те, що ворогові знати не треба?

— Зараз легковажних користувачів, тих, хто бажає щось транслювати, значно поменшало. А ті, що лишаються – поодинокі випадки, їх встановлюють і притягають до відповідальності.

Довести злий умисел, роботу конкретного блогера саме на ворога – це складна робота СБУ із документування та ведення слідства.

В більшості випадків це просто легковажність, бажання набрати популярність. Зараз, коли велику кількість блогерів притягнуто до відповідальності, вони вже добре розуміють наслідки такої популярності та поширень їхнього контенту.

Загалом же кожен українець має бути свідомим, що всі ми сьогодні, на жаль, живемо у війні, зважати на ризики та розуміти можливі наслідки своїх дій.