"Ковбаси немає!": чому радянські продавчині завжди були злі

Радянські магазини були особливим місцем, де покупці щодня стикалися з недоброзичливими продавчинями. Грубість за прилавком стала настільки звичною, що про неї знімали фільми та писали фейлетони.

Багато хто із старшого покоління й досі пам'ятає кислі обличчя та неприємні репліки працівниць торгівлі. А причини такої поведінки крилися у самій системі радянської торгівлі.

Чому не треба було усміхатися

У СРСР продавчиням не було потреби усміхатися покупцям. Їхня зарплата не залежала від кількості проданого товару. Навіть скарги у книзі відгуків не могли зашкодити – звільнити продавчиню було складно, а якщо й звільняли, вона легко влаштовувалася в інший магазин.

Через постійний дефіцит товарів покупці не мали вибору. Якщо в районі був лише один магазин з потрібним товаром, люди йшли саме туди, незважаючи на якість обслуговування.

"Хлібне місце! та його особливості

Місце за прилавком вважалося "хлібним" – туди часто влаштовували "своїх людей", які почувалися повноправними господарями магазину. Продавчині мали доступ до дефіцитних товарів, які часто ховали під прилавок. Через це вони дивилися на покупців зверхньо, вважаючи їх "жертвами", яких можна обважити чи обрахувати. Перевірки ОБХСС наводили страх, але рідко призводили до серйозних наслідків.

Щоденна боротьба з чергами

Щодня продавчині мусили відбиватися від натовпу незадоволених покупців. "Ковбаси більше немає і не буде" – цю фразу вони повторювали десятки разів на день. Довгі черги, постійні суперечки через дефіцитний товар, претензії до якості продукції виснажували морально. Радянська система торгівлі з окремими касами для кожного відділу створювала додаткові складнощі як для покупців, так і для продавців.

До того ж багато продавчинь післявоєнного покоління пережили важке дитинство без батьків. Психологічні травми воєнних років, постійний стрес на роботі та загальна атмосфера дефіциту створювали замкнене коло недоброзичливості, яке стало візитівкою радянської торгівлі.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, якими були зарплати в СРСР і що можна було на них купити. Держава жорстко обмежувала можливості будь-якого додаткового заробітку.