Один пилосос — два завдання: для чого в СРСР робили другий отвір для шланга

На корпусі багатьох радянських пилососів було два отвори, до яких підходив один і той самий шланг. Одне використовували для прибирання, а друге дозволяло перетворити звичний прилад на розпилювач для домашніх ремонтних робіт.

З його допомогою можна було білити стелі та стіни, розповідає "Телеграф". Для цього потрібно лише переставити шланг і під'єднати спеціальну насадку.

Чому отворів було два

Під час звичайного прибирання пилосос втягував повітря разом із пилом через вхідний отвір. Сміття затримувалося в пилозбірнику, а повітря виходило назад через інший отвір.

У низці моделей до цього виходу можна було приєднати шланг. Тоді з його вільного кінця повітря вже не всмоктувалося, а видувалось. Саме цю можливість використали для роботи з розпилювачем. Наприклад, у "Сатурна" один отвір призначався для всмоктування, а інший — для видування повітря.

Як пилососом білили стелю

Для побілки використовували насадку-пульверизатор, схожу на кришку з трубками. Її надягали на скляну банку з підготовленим розчином та з’єднували зі шлангом, підключеним до вихідного отвору пилососа.

Потік повітря приводив розпилювач у дію: рідина з банки подавалася до сопла і розбивалася на дрібні краплі. Людина спрямовувала розпилювач на стелю або стіну, наносячи побілку замість звичного пензля. При цьому рідина знаходилася в банці і не проходила через корпус пилососу.

Це була передбачена функція

Можливість використовувати пилосос як розпилювач було закладено у конструкцію ряду моделей. Наприклад, у випущеного у 1955 році УП-1 серед приладдя була насадка-пульверизатор для роботи на видування.

Таким чином, другий отвір давав можливість використовувати повітря, що виходить для додаткової роботи. Один і той же прилад міг збирати пил під час збирання, а з відповідною насадкою допомагати при ремонті.

Раніше "Телеграф" розповів, чому радянський будильник дзвонив так голосно.