У Києві прощаються із дисидентом Степаном Хмарою: відео церемонії

Читать на русском
Автор
1632
В Києві прощаються зі Степаном Хмарою
В Києві прощаються зі Степаном Хмарою. Фото Колаж "Телеграф"

О 15:00 відбудеться поховання на Байковому цвинтарі

У Києві 25 лютого відбувається прощання з 86-річним дисидентом та ув’язненим радянських концтаборів Степаном Хмарою. Його проводять у холі Київської консерваторії на вул. Городецького, 1-3/11.

Попрощатися з Хмарою пройшла велика кількість людей, серед яких його рідні, близькі, друзі та знайомі. На церемонії також є журналісти "Телеграфа".

О 12.00 відбудеться прощання на Майдані Незалежності. Відспівуватимуть Степана Хмару в Церкві Святого Миколая УГКЦ, розташованій на Аскольдовій могилі.

О 15:00 відбудеться поховання на Байковому цвинтарі.

Степан Хмара - коротко про те, ким він був

Народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області. Виріс у сім’ї землеробів у повоєнні роки, на які припав голод 1946-1947 років та боротьба УПА.

У 1960-1970-х Степан Хмара займався поширенням літератури самвидаву. Він переклав українською мовою працю радянського Андрія Сахарова "Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес".

Вже в період з 1972 по 1973 рік радянська влада масово заарештовувала опозиційну українську інтелігенцію. Хмару вперше взяли "на гачок" у 1975 році, але відпустили через відсутність доказів причетності до антирадянської пропаганди. До 1980 докази зібрали і КДБ заарештувало його. Чоловіка засудили до 7 років ув’язнення у таборах суворого режиму та 5 років заслання.

12 лютого 1987 року у віці 50 років Степан Хмара вийшов на волю. Після цього він повернувся до України та почав займатися політичною діяльністю. Хмара був народним депутатом у 1990 році. Восени того ж року його заарештували через звинувачення у нападі на представника міліції.

Вдень 21 лютого стало відомо, що Степан Хмара помер.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що 11 січня 2024 року пішла з життя художниця декоративного та монументального мистецтва Оксана Грудзинська. Жінка разом із колективом народних майстрів та художників працювала над відновленням "декоративної особи" столиці від результатів війни.