На що можуть розраховувати багатодітні сім’ї в Україні та наші біженці в Європі

Щойно українці оговтались від першого шоку через початок повномасштабної війни з РФ, у суспільстві намітився соціальний розкол: серед громадян, які залишились на Батьківщині, виник міф щодо того, як "легко" живеться нашим біженцям в країнах ЄС, де їм надають безкоштовне житло, соціальні виплати та пільги.

Водночас самі вимушені втікачі не вважають своє становище надто привабливим: вартість життя в Європі значно вища за Україну, виплат вистачає лише на найнеобхідніше, до того ж вони мають тимчасовий характер, а знайти роботу без знання мови досить складно. Особливо це стосується вразливих категорій громадян.

Аби з’ясувати, на чиєму боці правда, "Телеграф" порівняв рівень державної підтримки багатодітних сімей і матерів-одиначок в Україні та найпопулярніших серед українських біженців країнах.

Як це працює у нас

З початку повномасштабної війни з України виїхали десятки тисяч сімей, проте чимало багатодітних українців вирішили все ж залишитися на Батьківщині попри бойові дії.

Десятки міжнародних благодійних фондів і громадських організацій впровадили (як на території України, так і за кордоном) спеціальні програми підтримки для окремих категорій громадян нашої держави.

Втім, максимальна кількість учасників даних програм, як і їхній строк дії, зазвичай, обмежені, тому отримати фінансову або гуманітарну допомогу можуть далеко не всі. Враховуючи це, в своєму аналізі ми наводимо лише ті соціальні програми, що працюють на державному рівні.

Крім того, під час повномасштабної війни представництво Дитячого фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ) запровадило програму тимчасової підтримки на всій території України без прив’язки до статусу переселенця (ВПО) для багатодітних родин, які:

• мають трьох і більше дітей до 18 років, з яких принаймні одна дитина не досягла 2 років;
• мають двох і більше дітей до 18 років, з яких принаймні одна дитина з інвалідністю.

Громадяни, котрі належать до цих категорій, можуть щомісяця отримувати по 2 220 грн на кожного члена сім‘ї (не більше п’яти осіб) протягом трьох місяців.

Що пропонують за кордоном

Перш за все, варто зазначити, що Україна продовжує виплату допомоги на дітей до 6 років громадянам, незалежно від їхнього місцезнаходження.

За даними громадянської мережі "Опора", лише один із 16 українців за кордоном перебуває на консульському обліку, пише Укрінформ. Враховуючи, що надання будь-якої постійної соціальної допомоги біженцям можливе лише за умови отримання ними відповідного статусу (в кожній з країн ЄС складність цієї процедури різна), можна констатувати, що чимала частка вимушених мігрантів за кордоном розраховують виключно на свої сили.

За час повномасштабної війни уряди європейських країн встигли вже кілька разів переглянути умови перебування біженців з України. Усвідомивши, що з кожним роком можливості бюджетів для тривалої підтримки вимушених мігрантів стають все більш обмеженими, політики деяких країн ЄС скоротили виплати або ускладнили процес набуття українцями статусу, необхідного для отримання пільг і матеріальної допомоги.

Втім, існують і зворотні випадки.

Польща

Країна-лідерка з надання прихистку нашим громадянам, з 1 січня 2024 року збільшила щомісячну виплату на неповнолітніх з 500 (4 940 грн) до 800 злотих (7 905 грн) на кожну дитину.

Крім того, в сусідній державі українці з вразливих категорій (багатодітні сім’ї, люди з інвалідністю, пенсіонери, вагітні та матері з немовлятами) можуть розраховувати на безкоштовне житло, офіційне працевлаштування і безкоштовну медицини та освіту. Останні два пункти доступні для всіх біженців.

Німеччина

Українці, які офіційно попросили захисту, можуть отримати безкоштовне тимчасове житло, безоплатне лікування, а також виплати з безробіття (надаються до влаштування на роботу) або з догляду за дитиною.

Дітям від одного року надають місце в садочку, а потім — в школі. Отримувати виплати на дитину можна й після її 18-річчя, якщо вона проходить професійно-технічне навчання.

Дорослі можуть відвідувати безкоштовні курси німецької мови. За умови офіційного працевлаштування, батьки мають право на відпустку для догляду за неповнолітніми дітьми (своїми або близьких родичів у разі хвороби) і отримання безвідсоткової позики на час відпустки.

Вагітним жінкам у надзвичайних ситуаціях, незалежно від їхньої національності, тут надають гуманітарну допомогу або цільові соціальні виплати, щоб майбутня мама могла придбати одяг для вагітних, необхідні засоби і предмети побуту для догляду за новонародженим. Українкам дозволяють подавати заявку на отримання цієї допомоги за спрощеною процедурою, а документи, яких бракує, надати пізніше.

Чехія

Українським біженцям доводиться обирати, яку форму державної допомоги вони отримуватимуть: фінансову підтримку або ж безкоштовне житло на строк до 150 днів і багаторазове харчування.

Ірландія

Ця страна стала однією з тих, які скоротили виплати новоприбулим українським біженцям. З кінця січня 2024 року наші громадяни будуть отримувати щотижня лише 38,80 євро (1643 грн), а строк їхнього проживання у безкоштовному житлі становитиме 90 днів.

Біженці, які перебували в країні станом на початок року, отримуватимуть щотижневі виплати старого зразка.

Австрія

Українці з ID-карткою для переміщених осіб мають доступ до первинної медичної допомоги за умови сплати внесків, можливість працювати без спеціального дозволу на роботу, а також відвідувати безкоштовні курси німецької мови.

Виплати на дітей тут становлять від 114 євро (4828 грн) до 165 євро (6989 грн) на місяць залежно від віку. Батькам дітей з особливими потребами виплачують додаткову допомога у розмірі 155,9 євро (6603 грн) на місяць.

США

Тут також діє програма підтримки українців. 2024 року вона включає:

• постійну безкоштовну медичну страховку в штатах Алабама, Вайомінг, Джорджія, Канзас, Міссісіпі, Південна Кароліна, Теннессі, Техас і Флорида та 12-місячну — в інших штатах для вразливих категорій громадян, в тому числі сімей з дітьми і вагітних жінок;
• виплати на дебетову картку для придбання продуктів (зняти готівку не можна): 291 дол. (11 370 грн) на одну особу, 535 дол. (20 904 грн) на сім'ю з двох осіб і 766 дол. (29 930 грн) на сім'ю з трьох осіб;
• тимчасову допомогу з безробіття (держава всіляко стимулюватиме до працевлаштування) для бідних родин з неповнолітніми дітьми та вагітних жінок з наданням продуктів і доступу до медичних оглядів.

З труднощами стикаються в обох таборах

Попри те, що Україна забезпечує багатодітні сім’ї фінансовою підтримкою і пільгами, на практиці скористатися ними можна не завжди.

Так, мама трьох дітей Оксана Коберник зізнається: отримуючи мінімальні зарплати, вона з чоловіком не можуть забезпечити дітям необхідні умови для комфортного існування.

— Пільги на оплату комунальних послуг нам не світять: свого житла нема, а господар орендованої квартири не погоджується укладати договір. Орендодавці, які працюють офіційно, закладають у вартість житла й податки, що нам вже не по кишені.

На початку війни моїм дітям було 17, 10 і 6 років. Жодних виплат я на них вже не отримувала, але ж їх все одно потрібно одягнути, взути, нагодувати… Думаю, якби зарплата була хоча б 30 тис. грн, її б вистачало на найнеобхідніше, — каже жінка в розмові з "Телеграфом".

Водночас їхати з України багатодітна мама не планує. За словами Оксани, хоч як би важко їй жилося, головним є те, що вона живе на своїй землі. Співвітчизників, які не тільки виїхали за кордон, а й продовжують отримувати соціальні виплати від України, жінка категорично не розуміє.

Своєю чергою багатодітні біженки запевняють: життя на чужині в статусі біженця не таке вже й солодке.

Два роки тому матір чотирьох дітей Юлія Михайлюк з Хмельницького через війну виїхала у Польщу. Сьогодні жінка самозайнята: працює кондитером, що дозволяє їй забезпечувати родину і винаймати житло, вартість якого становить 500 євро (21 100 грн) на місяць.

В Україні багатодітна мама отримувала по 2 100 грн на третю і четверту дитину, у Польщі – 800 злотих (7786 грн) на дитину.

Повертатися на Батьківщину Юлія не планує. Серед головних причин називає вищий рівень життя і освіти за кордоном.

– Моєму старшому сину 13 років, наймолодшій донечці — п’ять. Якщо ми проживемо тут ще років чотири, не бачу сенсу їхати. Я дітей народжувала і виховувала не для війни. Я дуже хочу додому, але мені шкода́, що через високий рівень корупції наша країна не може зробити все так, як за кордоном. Рівень життя тут набагато вищий, медицина безкоштовна (окрім стоматології), освіта також, розвиток дітей у садочках і школах теж кращий. Я виросла в Україні і дім мій там, але я не можу позбавити своїх дітей кращого життя, – каже жінка в коментарі "Телеграфу".

Разом з тим, перебування у різних таборах не завжди розз’єднує. Так, за словами волонтерки міжнародного благодійного фонду "Надії та Віри" Анни Куценко, знайшовши тимчасовий прихисток за кордоном, українські біженці нерідко допомагають тим, хто залишився тут.

— З перших днів війни ми допомагали соціально незахищеним верствам населення: малозабезпеченим, пенсіонерам, людям з інвалідністю, ВПО. Близько 30% адресатів допомоги — це багатодітні сім’ї. Зараз це в основному миколаївці та ВПО з Миколаївщині та Херсонщини. Наш фонд працював з матусею 10 дітей, чоловік і двоє дорослих синів якої зараз захищають Україну. Допомоги від держави ніколи не буває багато, особливо під час війни.

Розуміючи це, ми передавали допомогу від наших друзів з Хорватії, Болгарії, Італії. Також співпрацюємо з волонтерським простором "Червона Калина", що у Загребі, і хорватським БФ "Добро Добрім". Від них двічі на рік отримуємо суттєву гуманітарну допомогу: продукти, засоби гігієни, антисептики, захисні маски, вітаміни для дітей, дитяче харчування. І її дуже часто надсилали українці, які знайшли тимчасовий прихисток у цих країнах. Ми безмежно за це вдячні, — розповідає волонтерка в коментарі "Телеграфу".

Бути багатодітними батьками — неабиякий виклик навіть у мирні часи. Впоратися з цим самотужки під час війни під силу далеко не всім. Де шукати допомоги — на Батьківщині чи за кордоном, вивізши дітей з-під ракетних обстрілів, — особиста справа кожного. Головне — щоб у ці темні часи українці частіше знаходили приводи об’єднуватися і підтримувати один одного, а не причини для розбрату.