"Онук", "внук", "унук"? Як правильно називати їх українською

Кілька століть впливу російської мови на українську далися взнаки. До дня онуків розповідаємо, як українською правильно говорити: внук, онук чи унук.

Розбиралися у питанні разом із мовознавцями. Адже нині чимало українців плутають російські слова з українськими та перетворюють солов’їну на суржик, проте не у цьому випадку.

Так, українське "внук" походить від праслов’янського слова vъnukъ. Як це властиво українській мові, відбувається чергування префіксів у-в-о задля милозвучності, де у-о зазвичай вживаємо на початку речення та після приголосного, а в — після голосного звука.

Отже, варіанти: внук/внучка, онук/онучка, унук/унучка є абсолютно правильними. Просто онук/онучка, унук/унучка утворилися фонетично, з вищезгаданого праслов'янського слова.

Маємо і зменшено-пестливу форму, які звучить як "внучок", "онучок", "унучок". Водночас на онуку можна сказати "онучечка", "внучечка" чи "унучечка".

Якщо ж онуків кілька, то можна сказати "внучата" чи "онучата".

Приклади вживання:

• До бабусі на літо приїхали внуки.
• Унуки мої, ходіть їсти, я вам пиріжків напекла.
• Онук діда Степана був старанною дитиною.
• Оце тобі, татку, за твою науку: сядь собі у запічку, колиши унуку.
• А Таміла, онука Ганни Денисівни Кошової, їде.. із Білоцерківського сільськогосподарського технікуму до бабусі в гості.
• Німець скаже: "Ви моголи". "Моголи! моголи!" Золотого Тамерлана. Онучата голі. ("І мертвим, і живим, і ненарожденним…" Тарас Шевченко)

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про те, де в українській мові доречно вживати "точку", а де "крапку". Українська мова багата на нюанси, які часом спантеличують навіть досвідчених мовців.