Коло замкнулося: як реагують на "бусифікацію" суди і чому ТЦК стали зоною, вільною від законів

Якщо "бусифікований" звертається до суду, то у нього є два варіанти

Примусова мобілізація в Україні набула настільки помітних масштабів, що в народі навіть з’явився спеціальний термін для цього явища – "бусифікація". Соцмережами поширюються сотні типових історій і відео де люди у військовій формі на вулицях міст затримують перехожих і одразу доправляють в ТЦК. Юристи стверджують, що такі затримання здебільшого незаконні, втім, мобілізаційні скандали не припиняються, як і суперечки між адвокатами і воєнкомами.

Військові справедливо апелюють, що нерідко військовозобов’язані порушують закон, а недостатні темпи мобілізації ставлять під загрозу фактичне існування держави. А як дивляться на "бусифікацію" суди? Чи визнає Феміда, що примусова мобілізація, обмеження волі в ТЦК – це перевищення службових повноважень співробітниками ТЦК? Чи все відбувається в рамках закону? Відповідь на це питання "Телеграф" шукав в реєстрах судових рішень.

"Бусифікація" — ТЦК — мобілізація

Історії "бусифікованих", які доходять до розгляду в судах, дуже схожі між собою: йшов по вулиці (їхав на авто) – зустрів ТЦК – забрали телефон – насильно утримують у військкоматі.

Ось до прикладу справа, яку розглядав Красногвардійський районний суд Дніпропетровська.

"3 жовтня 2024 року особу було зупинено представником [ТЦК] на вулиці та доставлено до адміністративної будівлі ТЦК, де його незаконно утримують. Його примусово припровадили для проходження ВЛК, згоди на що він не надавав, повістку про що йому також не вручали, при цьому не зважаючи на його повідомлення щодо проблем із здоров`ям, він був визнаний придатним до військової служби. Захисниця намагалася зайти до затриманого, проте її не пропустили. У її підзахисного забрали телефон, не пускають до нього адвоката", — зазначається в матеріалах даної кримінальної справи.

Або ж інша справа в цьому ж суді.

"2 жовтня 2024 року особу було незаконно затримано працівниками [ТЦК] та він був примусово доставлений на територію [ТЦК]. Сестра разом з донькою прибули до ТЦК, де на прохідній працівник повідомив, що дійсно особа перебуває в ОРТЦК та СП та залишиться там на ніч "бо погано себе веде" і побачитись з ним не дадуть", — пояснюється в матеріалах справи.

Чи кримінальне провадження яке опинилося на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

"17 вересня 2024 року особа вранці поїхав на роботу електричкою, проте о 8:27 при пересадці у м. Ужгород був неправомірно затриманий без пояснень працівниками [ТЦК]. Попри наявність при ньому всіх необхідних документів (військово-облікового документу, паспорту, висновку ВЛК, повістки до ТЦК на 05.12.2024 для уточнення даних, довідок, заяв та пояснень тощо) особу насильно витягли з потягу, примусово завантажили у машину ТЦК та відвезли до приміщення ТЦК. Декілька діб незаконно і без зв`язку утримували особу. Наскільки відомо його дружині, особу примусово заставили незаконно повторно пройти ВЛК, після чого возять до різних військових частин, де особу не приймають через його тверду відмову на підставі релігійних переконань скласти військову присягу", — зазначається в матеріалах даної справи.

І подібних справ в реєстрі судових рішень сотні по всій країні. Гаразд…

А що ж вирішують суди?

Як реагують на такі затримання та позбавлення волі в стінах ТЦК?

Ми проаналізували близько півсотні подібних справ, і виокремили два основних сценарії реакції Феміди на "бусифікацію".

Сценарій перший – якщо мобілізували, то вже військовий, тому ніякого "незаконного утримання" бути не може. Про що мова?

Наприклад, згідно з фабулою кримінальної справи, яку розглядав Костопільський районний суд Рівненської області наприкінці вересня на Івано-Франківщині особу на блокпосту витягли з автобусу працівники ТЦК та без жодних протоколів доставили до приміщення ТЦК, де й утримували. Коли скарга дійшла до суду, то Феміда встановила, що затриманий вже був зарахований на посаду курсанта і отримав військове звання "солдат".

"Для особи розпочалася військова служба, а тому [він] не зазнав втручання у права та основоположні свободи, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Особа не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства. Має місце незгода особи із діями уповноважених органів, пов`язаними з мобілізацією. Суд констатує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації в особливий період не є позбавлення особи права на свободу, а є обов`язком громадянина України, який передбачений ст.65 Конституції України, а відтак не є незаконним утриманням особи", — пояснюється в ухвалі суду.

З відповідними формулюваннями подібні рішення приймають і інші суди. А що, так можна було? Пояснює юрист Олександр Золотухін.

– Якщо людину затримують і тримають в ТЦК, то адвокат має право звернутися до суду з поданням про те, що людина незаконно затримана і утримується в якомусь приміщенні. Тоді суд має постановити ухвалу про звільнення особи. Та на практиці це не працює. Наприклад, чергові слідчі судді не завжди є на місці, а якщо такі подання і з’являються, то може прийти відповідь, що ми нікого не утримуємо, а вказана особа вже призвана і на полігоні. Тому сама "бусифікація" може бути і незаконною, але мобілізація, як її наслідок – законна", — пояснює "Телеграфу" Золотухін.

Другий сценарій реакції судів – звертайтесь до ДБР.

Тут ось про що: по факту суди в текстах ухвал визнають, що "бусифікація" то поза межами правового поля, а працівники ТЦК не мають жодного права позбавляти людину свободи. Але!

По-перше, позбавлення свободи, примусову ВЛК, вилучення телефону, все це треба ще довести. А як це зробити коли до затриманого нікого не допускають? Тому такі позови в судах розсипаються.

По-друге, "Можливе недотримання представниками [ТЦК] адміністративної процедури залучення військовозобов`язаних до військового обліку та його проходження або можливе перевищення ними своїх повноважень під час їх здійснення, є підставою звернення до відповідних правоохоронних органів та їх реагування в межах наданих їм повноважень", — зазначається в тексті ухвали Красногвардійського районного суду Дніпропетровська.

"Відповідні правоохоронні органи" у випадку з притягненням до відповідальності працівників ТЦК, це ДБР.

А що робить ДБР?

За останніми актуальними даними цього правоохоронного органу, з 24 лютого 2022 року по 22 серпня 2024 року працівники ДБР розслідували 408 кримінальних проваджень, пов'язаних із роботою ТЦК. І тільки 10 працівників ТЦК за результатами цих проваджень отримали обвинувальний вирок. Не так вже і багато, особливо враховуючи ту обставину, що ДБР частіше звітує про затримання хабарників в ТЦК. А от, наприклад, в гучній справі про побиття чоловіка працівниками Самбірського ТЦК, про вирок підозрюваним нічого не відомо.

То що ж робити? Суди відправляють до ДБР, а ДБР на подібні випадки активно не реагує. Чи існують в такому разі юридичні механізми для захисту прав громадян, яких незаконно затримали? Зауважимо, що мова йде виключно про незаконне затримання – "бусифікацію".

– Адже особа може перебувати в розшуку, ігнорувати повістки, порушувати правила військового обліку. В такому випадку поліція має право здійснювати адміністративне затримання, якщо на цю людину є подання, — підкреслює Золотухін.

За словами експертів, в разі незаконного затримання коло замикається, і впливу на ситуацію, на жаль, немає.

– Реагування може відбуватися виключно за наслідками. Наприклад, відбувся акт, що межує з кримінальним правопорушенням, справа передається в ДБР, вони починають розслідування, але це і є реагування за наслідками. В момент вчинення правопорушення, його профілактики щось реально зробити не можна.

ТЦК собі привласнили функції правоохоронного органу. Вони здійснюють затримання, а через те, що цей об’єкт (будівля ТЦК, — Ред.) немов би є режимним, відмовляють у користуванні мобільними телефонами, доступі адвокатів, з мотивів, що це продиктовано питаннями безпеки. Фактично створена зона поза правовим контролем і в цьому є проблема, — коментує ситуацію "Телеграфу" виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

Вплинути на ситуацію не вдалося навіть омбудсмену Дмитру Лубінцю. Офіс уповноваженого пішов на конфронтацію з Волинським обласним ТЦК після того, як там заявили, що адвокатам нема чого робити в будівлі ТЦК.

"Адвокатів допускають навіть у місця позбавлення волі, а у Волинський ТЦК — ні!" — обурювалися в офісі омбудсмена.

Втім, логіка співробітників ТЦК зрозуміла.

"Один високопосадовець із цієї системи сказав: "Я стою перед дилемою: я отримаю по голові, якщо буду порушувати права громадян, і я отримую по голові, якщо я не виконаю план. Хай краще мене б'ють по голові за те, що я порушую права, ніж я завалю план", — зазначав нардеп, член комітету ВР з нацбезпеки і оборони Сергій Рахманін в інтерв’ю УП.

А за зриви мобілізаційних планів на військових добряче тиснуть ДБР. Наприклад, в Печерському суді Києва з’явилася справа щодо обвинувачення начальника Управління персоналу штабу оперативного командування Сухопутних військ ЗСУ та його підлеглих, включно з співробітниками ТЦК.

"Відповідно до актів з постачання людських мобілізаційних ресурсів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Черкаської області за серпень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року, мають місце щомісячні зриви мобілізаційних розпоряджень, обсяг виконання яких, в кращому випадку, коливався у межах 40-50 відсотків", — йдеться у матеріалах справи.

За такі проступки, ДБР просить покарати військових в рамках статті 425 КК України "Недбале ставлення до військової служби", а в умовах воєнного стану це до восьми років позбавлення волі.

"Дорога" з двостороннім рухом

Тим не менш, існування в країні "зон поза правовим контролем" повинно було б напружити законодавців і спонукати до законодавчого врегулювання ситуації.

– Законодавча зміна одна – врятувати країну, — парирує в коментарі "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу", член комітету з нацбезпеки і оборони Юрій Здебський. – Треба поставити в стрій і навчити стільки людей, щоб перемогти ворога. Ви думаєте, що у нас примусова мобілізація? У нас війна в країні. Обов’язок кожного чоловіка – захищати свою країну. Не просто так хапають [чоловіків]. Вони повинні стати на облік, пройти ВЛК, а у нас вони чомусь не хочуть цього робити. Важливо звертати увагу, кого затримують і утримують. Якщо людина має звання офіцера, закінчила військову кафедру і вона ховається, то звичайно її будуть утримувати. А якщо людина військовозобов’язана? Військовослужбовець практично. Пройшов строкову службу, вміє воювати, стріляти і також ховається, то тут у мене питання. Так, є перегини, хапають… Але ми це питання піднімаємо постійно.

З одного боку, дійсно, в період активних воєнних дій вже не до сентиментів, тим паче, що в період воєнного стану конституційні права громадян можуть обмежуватись. Але! Плекаючи існування зон без правового контролю (навіть заради справедливої мети), держава отримує системну проблему у вигляді воєнкомів-корупціонерів. Бо ж якщо можна мобілізувати з порушеннями, то чому ж не можна навпаки: звільняти від мобілізації з порушеннями? Це ж "дорога" з двостороннім рухом. І тут вже немає нічого спільного з національною безпекою.

– Я не знаю жодного працівника ТЦК, якого покарали за незаконне затримання чи побиття особи. Фактично ніхто ні за що не несе відповідальності. І це, певно, найбільша проблема. Коли люди відчувають безкарність при порушенні правил, то вони ще більше починають їх порушувати, розуміючи, що їм нічого за це не буде. Це страшно, тому що відчуття безкарності провокують корупцію, що ми і бачимо на прикладі затриманих працівників ТЦК. Люди ж відчували, що їм нічого не буде, — резюмував Олександр Золотухін.