Як з'явився Річковий вокзал в Києві та що було на його місці раніше (фото)

Коли сьогодні кияни та гості столиці прогулюються Поштовою площею, мало хто замислюється, що саме тут протягом століть билося серце водного життя міста. Київська гавань була ключовим місцем для торгівлі, культурних і політичних зв’язків.

Сьогодні це символ водної історії столиці, який зберігає пам’ять про велич і значення Дніпра для Києва. Це не просто транспортний вузол, а живий свідок того, як річка формувала історію і долю столиці України.

Загублена річка Почайна

Історія київської гавані почалася задовго до появи сучасних причалів. У часи Київської Русі головною водною артерією було не стільки сам Дніпро, скільки його притока — річка Почайна. Вона протікала поруч зі Старокиївською горою, утворюючи природну гавань, яка стала колискою української державності.

Саме в гирлі Почайни, за переказами, відбулося хрещення киян у 988 році. Тут же розташовувалися дерев'яні кліті для причалу барж — знамениті "Притики", що стали однією з найважливіших зупинок на легендарному шляху "з варягів у греки". Купці з півночі та півдня зустрічалися на київських причалах, обмінюючись товарами та новинами.

Проте географія міста виявилася мінливішою за людську пам'ять. У XV столітті Почайна зникла, поглинута Дніпром разом із піщаною косою, що їх розділяла. Але це не означало кінець київської гавані — навпаки, вона лише посилила своє значення.

Епоха пароплавів: коли Київ став водними воротами

Справжнім розквітом київської гавані стала друга половина XIX століття. На Поштовій площі виросла гавань річкового порту, яка стала найбільшою в Російській імперії. Лінія причалу розтягнулася на понад два кілометри — дивовижний масштаб для того часу.

Компанія "Товариство пароплавства по Дніпру" перетворила Київ на справжній транспортний хаб. Щороку мільйони пасажирів та десятки тисяч тонн вантажів проходили через київські причали. Пароплавні компанії влаштовували справжню конкуренцію за клієнтів, пропонуючи знижки на квитки та різноманітні бонуси.

Для зручності пасажирів вздовж Набережно-Хрещатицької вулиці встановили спеціальні смуги для розвантаження суден. З'явилися дебаркадери — плавучі пристані, що стали прообразом майбутнього річкового вокзалу.

Архітектурна перлина радянської епохи

Перший "приплав" — так називали тимчасовий річковий вокзал — з'явився в Києві на початку XX століття. Але справжньою архітектурною окрасою Поштової площі став Київський річковий вокзал, зведений у 1957-1961 роках.

Архітектори Вадим Гопкало, Вадим Ладний та Григорій Слуцький створили унікальну споруду: чотири поверхи з боку Дніпра, два — зі сторони міста, із круглою баштою в центрі. Інтер'єр прикрасили мозаїки та розписи, присвячені річковим перевезенням та історії Дніпра.

Після Другої світової війни вокзал став важливим транспортним вузлом, з'єднуючи Київ із містами по всьому Дніпру. Тисячі киян відпочивали на дніпровських пляжах, дістаючись туди річковими трамвайчиками, а туристи з усього Союзу прибували до столиці водним шляхом.

З часом роль річкового транспорту поступово зменшувалася. Автомобілі та літаки витіснили пароплави, а величний вокзал поступово занепадав. У 2012 році будівлю закрили на реконструкцію, яка розтягнулася на роки.

Новий етап в історії вокзалу розпочався у 2021 році, коли будівлю передали в оренду приватному "Амерікан Юніверсіті Київ". Нові власники взялися за відновлення автентичного оздоблення та планують перетворити приміщення на сучасний культурний простір із кінопоказами, виставками та презентаціями.

Історія київської гавані — це історія самого Києва. Від загублених вод Почайни до сучасних планів реновації, вона відображає всі етапи розвитку столиці. І хоча річка Почайна зникла назавжди, дух київської гавані продовжує жити у кожному камені Поштової площі, нагадуючи про те, що Київ завжди був і залишається містом на великій воді.

Раніше "Телеграф" розповідав, як виглядав київський залізничний вокзал понад 100 років тому. Його історія почалася в далекому 1870 році.