Був першим таким у світі: чим особливий міст Патона в Києві та що з ним відбувається сьогодні

Міст імені Євгена Патона — одна з найвизначніших інженерних споруд Києва, що вже понад 70 років з’єднує правий і лівий береги Дніпра. Відкритий у 1953 році, він став першим у світі суцільнозварним металевим мостом такої довжини — понад 1,5 кілометра.

Міст Патона з’єднує центральні райони Києва з житловими масивами на Лівому березі, забезпечуючи щоденне перевезення тисяч автомобілів. Спочатку по ньому проходила трамвайна лінія (1954–2004), після чого її замінили тролейбусами. Міст також відомий своєю панорамою на Дніпро.

Історія та технічні особливості

Ідея мосту належить академіку Євгену Патону — піонеру зварювальних технологій. Будівництво почалося у 1939 році, але через війну призупинилося і відновилося лише у 1950-х. Міст має довжину 1543 метри і складається з восьми прольотів, які утримують сталеві та бетонні опори. Головною інновацією стало застосування автоматичного і напівавтоматичного зварювання, завдяки якому було виконано понад 10 668 метрів зварних швів. Всі елементи мосту з’єднані без використання болтів чи заклепок, що зробило його першим у світі суцільнозварним мостом такого масштабу. Це дало змогу отримати монолітну металеву конструкцію, яка витримує значні навантаження і має високу довговічність.

В’їзд на міст зі сторони правого берега прикрашений пропілеями у доричному стилі, а з лівого — двома колонами висотою 20 метрів. У 1968 році на мосту встановили напівжорстку декоративно-художню огорожу, що була першою такого роду в СРСР і підвищила безпеку руху.

Сучасний стан і проблеми руйнування

Попри свою унікальність, міст Патона вже давно перебуває у критичному стані. Офіційно його визнали аварійним ще у 2017 році, а у 2018-му він був віднесений до п’ятого, найнижчого експлуатаційного стану, що означає непрацездатність споруди. Корозія поступово руйнує металеві конструкції, особливо нижній пояс мосту, товщина якого зменшилася майже вдвічі — з 14 до 5-7 міліметрів.

Пошкодження посилилися після 2013 року, коли під час заміни комунікацій під тротуарами на міст потрапляло сміття, що сприяло прискореній корозії. Лотки для відведення води, які мали захищати метал від вологи, давно зруйновані, що лише погіршує ситуацію.

У 2023 році експерти Міністерства інфраструктури зафіксували критичні пошкодження: тріщини у бетоні опор, наскрізну корозію балок і руйнування основних елементів конструкції. На мосту обмежили рух крайніми смугами, а також заборонили проїзд транспорту з навантаженням понад 6 тонн на вісь.

В Інституті електрозварювання імені Патона неодноразово наголошували, що міст просто впаде, якщо не вжити термінових заходів. Він не обслуговувався фактично з 1953 року, там страшна корозія, і сміття, яке накопичується, пришвидшує руйнування. Водночас у КМДА запевняють, що тривають планові роботи з очищення головних балок, але це лише тимчасові заходи.

Попри всі виклики, міст залишається важливою частиною міської інфраструктури та пам’яткою інженерної думки ХХ століття. Але його відновлення – це не лише питання безпеки, а й збереження історичної спадщини столиці.

Раніше "Телеграф" розповідав, де в Києві був найдовший міст в Європі та як склалася його доля. Цей міст пережив дві світові війни та залишив помітний слід в історії української столиці.