Техніка для авіації і патенти, а тепер – розбиті вікна: що сталося з легендарним інститутом "Еротрон"

Історія закинутого львівського науково-дослідний інститут, що постачав обладнання для літаків та космічних станцій

Посеред Франківського району Львова стоїть закинута будівля, яка колись була серцем передових наукових розробок для авіації та космічної галузі. Науково-дослідний інститут приймальних електронно-променевих трубок "Еротрон" – саме так офіційно називалось підприємство, що постачало обладнання для літаків, вертольотів та міжнародних космічних станцій. Сьогодні це лише привид колишньої величі з розбитими вікнами та зруйнованими приміщеннями.

"Телеграф" розповідає, як стратегічно важливе підприємство перетворилося на руїни, хто довів його до банкрутства та що зараз відбувається з приміщеннями колишнього наукового центру.

До краху інститут виробляв продукцію для літаків і не тільки

Заснований у 1956 році інститут "Еротрон" увійшов до структури знаменитого львівського заводу "Кінескоп". Тут працювали над розробкою спеціальних електронно-променевих трубок для засобів відображення інформації. Це було обладнання не для побутових телевізорів – продукція призначалася для пілотажно-навігаційних систем літаків та гелікоптерів.

Інститут спеціалізувався на кольорових індикаторних трубках високої роздільної здатності. Їх встановлювали на літаки Ан-70, Ан-140, Іл-96, Ту-204, Ту-334, Бе-200, вертольоти типу Мі. Продукція "Еротрона" навіть потрапляла на міжнародні космічні станції. Це були не прості деталі – трубки працювали при високих рівнях зовнішнього засвічування до 75 тисяч люксів.

Особливою розробкою інституту стали проєкційні трубки для виведення інформації на лобове скло пілотажної кабіни. Така система дозволяла пілотам бачити важливі дані, не відриваючи погляду від курсу польоту. Технологію впроваджували на навчально-бойових літаках Л-39М та штурмовиках Су-25.

У 1990-х роках інститут відділився від заводу "Кінескоп" у самостійну структуру. Продукція інституту була захищена відповідними патентами, а за технічним рівнем відповідала кращим світовим аналогам. Проте ненадовго.

До 4 березня 2015 року "Еротрон" офіційно входив до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.

Як державне підприємство довели до банкрутства та виставили на продаж

Попри статус стратегічного підприємства, інститут уже багато років не працював. Та активний процес знищення розпочався з 2019 року, коли "Еротрон" передали в управління Фонду державного майна України. Підприємство накопичило значні податкові борги, які стали офіційною причиною для подальших дій.

Стартова вартість 100% акцій становила 26,02 мільйона гривень. Аукціон провели на електронному майданчику Prozorro 10 жовтня 2022 року. До цього часу будівля інституту на вулиці Антоновича, 90 перебувала у повністю занедбаному стані.

Львівські науковці, які працювали в інституті, змушені були шукати роботу за кордоном. Деякі спеціалісти виїхали навіть до Бразилії — їхні знання та досвід виявилися непотрібними для української науки та оборонної промисловості.

Чому напрямок роботи інституту став тупиковим для незалежної України

Хоча "Еротрон" формально вважався стратегічним підприємством, його основний напрямок діяльності навряд чи можна було назвати перспективним у реаліях незалежної України. Інститут спеціалізувався на електронно-променевих трубках – технології, яка активно використовувалася у другій половині XX століття.

З розвитком цифрових технологій електронно-променеві трубки почали витіснятися рідкокристалічними та іншими сучасними дисплеями. Світовий ринок поступово відмовлявся від застарілих технологій на користь більш компактних та енергоефективних рішень. Навіть для військової авіації стандартом стали цифрові екрани.

Інститут намагався адаптуватися до нових реалій. Тут розробляли інтерференційні світлофільтри з тонкоплівковим прозорим нагрівачем для захисту рідкокристалічних екранів. Впроваджували проекційні трубки з монокристалічним екраном та збільшеною до 8 тисяч годин надійністю для літаків Ан-70.

Проте ці спроби не змогли врятувати підприємство. Замовлення скорочувалися, фінансування зменшувалося, а конкуренція з боку іноземних виробників цифрових систем ставала дедалі жорсткішою. Державна підтримка стратегічного статусу виявилася недостатньою для модернізації виробництва та переходу на нові технології.

Що зараз відбувається з приміщеннями колишнього інституту

Після продажу на аукціоні приміщення інституту викупили приватні власники. Частина будівель зараз здається в оренду. Колишні наукові лабораторії та виробничі цехи перетворилися на руїну.

Сьогодні на вулиці Антоновича стоїть порожня будівля, яка нагадує про те, що Львів колись був потужним науковим та промисловим центром. Тут працювали талановиті інженери та вчені, створювали продукцію для авіації та космосу, розробляли технології світового рівня. Тепер від усього цього залишилися лише спогади та занедбані приміщення, в яких вітер гуляє між розбитими вікнами.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав історію іншого львівського заводу — "Електрон". На відміну від сотень радянських заводів, він зміг встояти у непростих економічних умовах незалежної України.