"Аватар: Вогонь і попіл" горить синім полум’ям. Чому новий фільм може провалитися у прокаті

Сьогодні в прокаті стартував чи не головний блокбастер року — третій фільм франшизи "Аватар", що розповідає про далекий світ синіх і відважних на’ві. Його цілком можна назвати довгоочікуваним: прем’єру переносили, ні багато ні мало, дев’ять разів. І ось Джеймс Кемерон знову повертає нас на планету Пандора до добре знайомих героїв — на тлі нового витка війни та сімейної травми. До вже відомих акторів у новому фільмі приєдналися Девід Тьюліс (відомий роллю Рімуса Люпина у "Гаррі Поттері") та Уна Чаплін — онука того самого Чарлі Чапліна. На жаль, у перших оглядах фільму відчувається сильний скепсис. Що не так із новим "Аватаром", з’ясовував "Телеграф".

Перший фільм, що вийшов на екрани ще у далекому 2009 році, став сенсацією: небачені досі технології, надприбутки в прокаті (майже 3 млрд доларів зборів при виробничих витратах приблизно 250 млн доларів), новий фантастичний у всіх сенсах кіновсесвіт, який нічим не поступався світу "Зоряних війн".

"Аватар" і справді вражав уяву технологічними інноваціями, але водночас — доволі незграбним сценарієм. Нагадаємо, фільм починається з того, що науковця, який є ключовою фігурою у багатомільярдному державному проєкті (і якого мали б охороняти ретельніше, ніж іранських фізиків-ядерників), уночі на вулиці застрелює випадковий грабіжник. А сам пафос історії про прибульця, який очолив визвольну боротьбу далекого фантастичного народу, без звичної постмодерної іронії виглядав, прямо скажемо, дещо безглуздо. Втім, скепсис доволі швидко змивався каскадом запаморочливих візуальних атракціонів.

Джеймс Кемерон — цей нестримний інноватор — в "Аватарі" вперше в історії змусив "грати" намальованих на комп’ютері CG-персонажів як справжніх акторів — з правдоподібною мімікою та всіма нюансами акторської майстерності. А віртуальна камера дала змогу створити приголомшливу реальність фантастичного світу.

Що ж до якісної драматургії та інших художніх надмірностей, то їх, як це часто буває, замінили політичні алюзії. За кадром першого "Аватара" чітко читалася критика колоніальної війни як бізнес-проєкту, коли Америка безсоромно грабує ресурси так званих країн, що розвиваються. Усе це відповідало традиції голлівудських демократів критикувати мілітаристську риторику епохи воєн в Афганістані та Іраку, що лише додало фільму грошей у касі.

Новий фільм продовжує поглиблювати й розширювати всесвіт Пандори, а водночас додає емоційну сімейну історію.

Відповідно, політичних конотацій стало ще більше. Видання The National пише, що в новому фільмі відчутно "посилився антиколоніальний тезис на тлі війни в Газі та вторгнення Росії в Україну". А британське видання Little White Lies зазначає, що фільм "напряму б’є по глузливих новинних медіа" та порушує екологічні проблеми. Водночас, на думку критиків, прямолінійність цих меседжів шкодить фільму.

Новий "Аватар" також критикують за вторинність: мовляв, усе це ми вже бачили, а історія "застрягла на повторі", іронізує The Hollywood Reporter. Дісталося й сценаристам — за слабко прописані характери персонажів та довгі, нудні діалоги (фільм усе ж таки триває понад три години).

Водночас фільм хвалять за екшен, масштаб і, звісно ж, за вражаючу "картинку".

Наразі на агрегаторі Rotten Tomatoes рейтинг нового "Аватара" — найгірший у трилогії: лише 71%, що на десять відсотків нижче, ніж у оригінального фільму. Втім, усе ще може змінитися. Недарма кажуть, що все нове — це добре забуте старе. Саме тому ми так любимо, наприклад, серіали.

Раніше "Телеграф" зібрав для вас захоплюючі фантастичні серіали, про які ви могли ніколи не чути.