Негатив у бік України буде тільки добивати Трампа, – Безсмертний про тиск США, реакцію Зеленського і мобілізацію

Біля президента США є група людей, які налаштовують його проти нас

Своїми нападками на Україну Дональд Трамп намагається врятувати себе на майбутніх проміжних виборах, однак насправді президент США робить собі ще гірше. Таку думку в інтерв’ю "Телеграфу" висловив відомий політик та дипломат Роман Безсмертний.

Де ж помиляється Трамп? Чи доречна емоційна реакція Володимира Зеленського на слова та дії США? Чи варто світові очікувати на нову Ялту і переділ сфер впливу на саміті в Китаї, та чому удари по російських дата-центрах не менш болючі для Росії, аніж атаки на НПЗ? Відповіді на ці та інші питання читайте в матеріалі.

"Діалог з Україною врятував би республіканців"

– Пане Романе, зараз ми спостерігаємо елементи тиску з боку Вашингтона на Київ. Я кажу про обмеження Starlink, перебої з наданням розвідувальних даних. Це (а також інші механізми тиску, які можуть з’явитися в майбутньому) у перспективі похитне позицію української влади? Може пересунути наші так звані "червоні лінії"?

– Тут ідеться принципово не про Україну. Трамп сприймає Україну як об’єкт, а не суб’єкт. Та він помиляється. Як не парадоксально, але об’єктом у нинішній ситуації є сам Трамп. У цьому випадку мова не про долю України, а про долю самого Трампа. Головна і ключова тема тут — вибори у США 3 листопада.

Все, що робить Трамп, — це він рятує себе від катастрофи. І тому всі його кроки сконцентровані навколо цієї теми. І він намагається зробити Україну об’єктом, який його порятує в цій ситуації. Але він не розуміє того, що Україна — це суб’єкт процесу. З Україною домовлятися можна і треба, а Трамп не хоче цього робити.

Насправді його діалог з Україною порятував би Республіканську партію. Самого Трампа вже порятувати неможливо.

Звідки взялася ця сміливість у європейських політиків? Якщо подивитися на засідання Європейської ради (саміт лідерів ЄС, що тривав 15–16 жовтня в Брюсселі, — ред.), то, за винятком Урсули фон дер Ляєн, Антоніо Кошти, хіба що Румена Радєва, прем’єр-міністра Болгарії, і Фіцо, прем’єр-міністра Словаччини, усі інші критикували Дональда Трампа. Причому це люди, які ідеологічно вважалися його партнерами і союзниками: Фрідріх Мерц, Джорджа Мелоні. Вони ж завжди були партнерами і союзниками Трампа по консервативному крилу. Та коли читаєш ці заяви, складається враження, що Трамп є лідером не найбільшої демократії, не найпотужнішої держави, а якоїсь острівної держави, яка чомусь суне носа в європейські справи. І це настільки знищує авторитет США, що розумієш: об’єкт — Трамп. І тому всі закиди Трампа в бік України звучать як катастрофа самого Трампа.

– До речі, президент Володимир Зеленський також іде на відкриту й доволі відверту конфронтацію з Трампом. Казав, що Трамп став не на той бік, називав його слабким. Як оцінюєте такі заяви з дипломатичної точки зору?

– Реакція має бути меншою за кількістю, сухою за емоціями і дуже короткою за формою. У цьому випадку мають говорити українські політики, журналісти, аналітики, голова комітету закордонних справ парламенту, лідери політичних партій. Це їхня справа. Президенту треба говорити так, як про це говорять європейські лідери: буквально коротка фраза — і все. Не треба вдаватися до емоційних оцінок, переходити на особистості, бо це ж стиль Трампа. Треба боятися бути інфікованим "трампізмом". У цій ситуації не треба зайвий раз розкидатися словами, а треба мати витримку, чіткість, викристалізованість позиції, бо ситуація все одно розвивається на користь України. І найгірше тут для Трампа, що кожне негативне слово про Україну, про Зеленського буде добивати Трампа. Безумовно, поразка Трампа призведе до поразки Республіканської партії. Це вже очевидно і зрозуміло. Більше того, осмілюся сказати, що демократи займуть і Палату представників, і матимуть там домінуючий контроль. Демократи візьмуть і Сенат. Це означає, що США, як мінімум, матимуть внутрішній конфлікт. І конфлікт дуже серйозний, тому що Трамп — не законослухняний президент, він намагатиметься вискочити з-під контролю демократів, а демократи тиснутимуть на нього.

Більше того, на цих виборах обирають і губернаторів. Я думаю, що в частині штатів "полетять" республіканці й переможуть демократи. Це створить перевагу на рівні штатів, на рівні "держав", як вони себе називають. Це кардинальна зміна ситуації. Тому тут треба бути готовими до того, що Америка може бути взагалі виключена з процесу. Тому зберігати нині системні стосунки дуже важливо. Умовно кажучи, МЗС — Держдепартамент. Чого не треба робити в жодному разі — це призначати надзвичайного і повноважного посла в США. Треба тримати цю дзеркальну ситуацію, яка є зараз. Перейти на міжвідомчі відносини, опуститися на технологічний рівень (керівників департаментів, відділів), щоб зберігати постійний технічний контакт. Тобто треба змінити рівень діалогу. Уникати політичних контактів, хіба що продовжувати їх на рівні Конгрес — український парламент — Сенат.

Трампа атакують. Його навмисно налаштовують проти України, і це вже очевидно. Я працював із президентами й знаю, коли прибігають до президента, показують маркером відмічені два слова, фрагменти з якоїсь реклами, кіно. У президента немає часу сидіти й дивитися все це годинами. Біля Трампа є група людей, які налаштовують його проти України.

"Трамп знищує себе"

– Але я не дуже розумію цієї стратегії Трампа — нападати на Україну. Які політичні бали він від цього виграє? Звичайно, ми не можемо стверджувати, що 100% американців, республіканців "за" Україну. Але вони точно проти Путіна. То хіба ж у контексті виборів не логічніше вести антипутінську політику?

– Ви піднімаєтеся дуже високо і хочете дивитися на ситуацію з точки зору політесу. Опустіться нижче. Цінністю для Трампа є долар, майно, бізнес. Що він перед собою бачить? Путін перед ним, як перед віслюком, повісив в’язку сіна у вигляді активів "Лукойлу" та активів "Північного потоку". І каже: "Дотисни Україну — і це твоє буде". А в Європі активів "Лукойлу" на 10 мільярдів, в Африці ще на 10 мільярдів. Зверніть увагу: Трамп зняв санкції із заправок "Лукойлу" в Європі. Навіть із болгарських заправок, які націоналізовані парламентом.

По-друге, у пропозиціях Віткоффа і Кушнера є постачання нафти й газу до Європи та розподіл певної суми між Росією й Україною для відбудови. Але щодо "Північного потоку" європейці сказали "ні". У них принцип: ні грама російського газу й нафти. І це миттєво відвалилося. Європа проти не просто торгівлі з Росією, а й товарів російського походження. Навколо Трампа немає навіть людей, які б йому пояснили, що треба подивитися правову базу ЄС. І не має значення, чи Трамп продає ці товари, чи Кушнер, чи Віткофф. Європа їх брати не буде.

А тепер подивіться, як реагує агентура Москви. Виходить Аліса Вайдель (співголова партії "Альтернатива для Німеччини", — ред.) і кричить, що Німеччині треба укласти таку саму угоду, як Трамп уклав із Путіним щодо дизелю. Трампа запитують: а де ж подівся дизель, який доставила Росія? Він дивиться здивовано й каже: "А ми не торгуємо з Росією дизелем". Тобто це все спрямовано на об’єкт, на результати 3 листопада. Але в цій справі Трамп не орієнтується, не розуміє. Та ця в’язка сіна у вигляді "Лукойлу" й "Північних потоків" продовжує висіти для Трампа.

А тепер ще гірше: приїжджають Віткофф і Кушнер і кажуть європейцям: "Розблокуйте частину російських активів, дайте їх Вашингтону, а Вашингтон буде їх давати Росії як мотив для того, щоб Путін сів за стіл переговорів". Уявляєте ницість гри? Більше того, забрати російські гроші, щоб купити за них у Росії активи "Лукойлу". Європейці ж це зчитують, вони ж не наївні люди. Тому, розуміючи ці речі, Зеленський і атакує.

Трамп просто знищує себе. Та й Бог із ним, це не втрата для США. Але він вбиває Республіканську партію. Ось де біда. Вбиває ідеологію консерватизму, яка конче необхідна нинішній Америці, — потрібні консервативні принципи управління економікою. Трамп і республіканці проваляться, але якщо хтось думає, що демократи здатні своїми лівими підходами порятувати Америку, то це величезна помилка.

"Путін грає без правил"

– Зараз обговорюється можлива зустріч Путіна, Трампа і Сі Цзіньпіна на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у Китаї. Путін про неї мріє як про якусь нову Ялту у своєму розумінні, а Сі Цзіньпіну така зустріч, не думаю, що потрібна. Тож чи можливий такий формат і що він змінить?

– За змістом нова Ялта неможлива. У підтексті ви маєте на увазі: сіли втрьох, поділили світ…

– Звичайно.

– Світ, тобто об’єкт, — не той. "Пацієнт" (якого збираються поділити) не просто живий — цей "пацієнт" кожному з тих, хто претендує, може по пиці надавати. Бо мова не про Україну, а про Європу. Ну як ви бачите, що цей вашингтонський апельсин буде ділити Європу? Чи ця шмаркля московська буде ділити Україну, коли воно сидить у норі, не може з неї вилізти і боїться?

І ви правильно кажете: а на біса це Сі Цзіньпіну? Російська агресія йому вигідна, ідіотські кроки Трампа — ще більше вигідні. Сі Цзіньпін сидить собі на березі Хуанхе й спостерігає, як скоро одного винесуть, потім другого, і щасливий від того. Інша справа, що Сі Цзіньпін розуміє: йому потрібен ліквідний європейський ринок. А одним із найкращих хабів для контактів Сі Цзіньпіна з Європою є Україна. Це питання, яке давно опрацьовували в Китаї. Не випадково Китай придивлявся до України, обережно працював, бо йому потрібен був аеропорт — величезний хаб для забезпечення цього транзиту. Йому потрібні були українські аграрні землі — близько 11 мільйонів гектарів, підготовлені українські робочі руки, сучасні українські технології.

Подивіться на історію останніх 20 років. На чому ловили китайців? На спробах вкрасти документацію з технологій, якимось чином отримати українські землі в оренду і зачепитися за якусь територію, щоб сформувати серйозний авіаційний хаб. Та китайці самі зробили свій вибір. Вони припустилися катастрофічної помилки. Вони зробили ставку на Путіна, думаючи, що саме Путін їм це все забезпечить. Цього не буде ніколи!

– Чому ж? Ми ж бачимо, що китайці цілком собі хазяйнують на сході Росії.

– Путін із задоволенням даруватиме китайцям далекосхідні землі, вони його не цікавлять. Але Путін грає без правил. Він сьогодні це дозволив, а завтра він їх виштовхне і не думатиме, що він комусь чимось зобов’язаний. Він це чудово розуміє. Не розуміє цього тільки китаєць. Китаєць думає, що він економічно тиснутиме на Москву і переможе її. Мене розчаровують експерти, які вважають, що в дуеті Москва — Пекін лідирує і домінує Пекін. Такого немає.

Про тактику ЗСУ і бронювання

– Сили оборони України продовжують успішно завдавати ударів по дата-центрах у Росії. Такі удари можуть завдати ворогу навіть більше шкоди, ніж атаки на НПЗ? Я досліджував російський сегмент соцмереж, там усі скаржаться, що сайти в них не працюють, електронні заощадження заблоковані. Чи може керівництво РФ серйозно не ставитися до цієї загрози, адже сам Путін не користується інтернетом та онлайн-банкінгом?

– До речі, у цій частині Трамп має рацію, коли каже, що є ще й інші цілі на території РФ. Накрити ці об’єкти зараз — це означає покласти будь-яку систему. Будь-яку економіку можна покласти на лопатки. І тому тема бірж, банків, усіх комунікаційних систем — це дуже серйозний вплив. Та цього не розуміють у Кремлі. Пам’ятаєте, Путіну поставили питання: "А яким ви штучним інтелектом користуєтеся?" А він каже: "Я користуюся адміністрацією". Ось вам і відповідь на питання, яке в нього розуміння ролі й місця системи глобальних комунікацій, електронного банкінгу, електронної торгівлі, бірж. Розтрощили дата-центри "Яндексу". То й що? Якась фірмочка там… Тому в цьому відношенні тема дата-центрів — це суперважлива річ. Це абсолютно правильний тактичний крок із боку ЗСУ.

– Цього тижня багато обговорюють можливу зміну урядом правил бронювання. Бізнес кричить: мовляв, що ж ви робите, тільки змінили правила у вересні — і зараз знову. Спілкуюся з депутатами з оборонного комітету. Депутати кажуть: "Уряд робить погано". Я кажу: "Ну зробіть краще, подайте законопроєкти, зробіть так, як ви це бачите". Мені відповідають, що чекають пропозицій від уряду, Міноборони. І так само було з минулим складом Кабміну, коли дива чекали від Федорова. Чому ми спостерігаємо такий бюрократичний пінг-понг між парламентом і урядом? Це нове загострення протистояння?

– У нинішній системі порушені політичні механізми. Здавалося б, простіше простого: є коаліція, яка підтримує уряд. Створюється спільна робоча група, і тоді розробляється законопроєкт. Цей законопроєкт апробується, обговорюється в наукових колах і регіонах та вноситься до парламенту. І я дивлюся на цю кабінетну возню, і відповідь тут дуже проста: всі бояться взяти на себе відповідальність. А застосувати політичний механізм, який би сформував відповідь, не можуть, бо вони не політики. Країна, де вбита політика як сфера діяльності й немає політиків, не здатна сформувати відповідь на жодне з політичних питань. І тому це триватиме. А змінювати правила бронювання щомісяця, та ще й у такій сфері, навряд чи принесе успіх.

По-друге, мені б дуже хотілося, щоб усі люди, які починають над цим працювати, дійсно розуміли методику, знали, що таке мобілізація. Розуміли суть замовлення і мету, яка стоїть перед ЗСУ. І, виходячи з цього, підходили до розробки принципів і засад мобілізації.