Пастка для Зеленського: про що Трамп, Путін і Сі можуть домовитися за спиною України

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Президенти США, Китаю та РФ можуть провести тристоронню зустріч під час саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який відбудеться з 18 по 19 листопада в китайському місті Шеньчжень. За всю історію відносин між трьома країнами офіційного саміту у такому форматі не відбувалося жодного разу. Потенційна історична зустріч Дональда Трампа, Володимира Путіна та Сі Цзіньпіня, однак, несе неабиякі ризики для України.

Докладніше розповідає міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова.

Ключовий ризик полягає в тому, що не лише Україна, а й уся Європа може перетворитися на предмет геополітичного торгу між трьома наддержавами. За такого сценарію питання війни в Україні ризикує просто "розчинитися" у глобальному балансі інтересів і широких домовленостей, які можуть бути досягнуті у Китаї.

Адже порядок денний цього дипломатичного трикутника значно ширший – від світової економіки та енергетики до ситуації на Близькому Сході, статусу Тайваню та навіть контролю над ядерними озброєннями.

Цей саміт може стати підготовкою й до переговорів у форматі Вашингтон-Москва-Пекін із залученням Києва. Наприклад – на саміті "Великої двадцятки" у Маямі наприкінці року. У Брюсселі застерігають: це може перетворитися на справжню пастку для Володимира Зеленського.

"Що стосується потенційного саміту за участю трьох великих гравців і України, я розцінюю це як загрозу для вашої держави. Україна має вимагати від інших учасників запросити також і ЄС. Європа має бути за столом переговорів", – каже в ексклюзивному коментарі Мікулаш Дзурінда, президент Центру Вілфріда Мартенса у Брюсселі. Це впливовий аналітичний think-tank правоцентристської Європейської народної партії – його аналітичні розробки прямо впливають на ухвалення рішень у найвищих кабінетах ЄС.

Врешті, європейські країни не вперше залишаються поза обговорень, які безпосередньо стосуються безпеки континенту.

"Україна – не єдиний напрям, на якому ми опиняємося осторонь процесів ухвалення рішень. Попри значні вкладення ресурсів, нам не вдалося здобути достатнього політичного впливу. Ми постійно перебуваємо під загрозою того, що нас відсунуть убік і дозволять іншим вирішувати нашу долю. Це був би найгірший сценарій.

Але частково ми й самі в цьому винні, адже не усвідомили, що маємо виносити на стіл переговорів все, що маємо, аби не Сі, Путін чи Трамп ухвалювали рішення щодо нашого спільного майбутнього, адже йдеться не лише про майбутнє України в цьому випадку", – зазначає Пітер Гефеле, директор із питань політики Центру Вілфріда Мартенса.

Аби вчергове не залишитися "за бортом" великої геополітичної гри, в Європі все більше говорять про встановлення власних контактів з Росією, при цьому якомога швидше. Один з хедлайнерів цього процесу – Італія. Днями прем'єр-міністерка країни Джорджія Мелоні заявила, що 27 країн ЄС мають визначити "авторитетну фігуру", яка вестиме переговори щодо російсько-української війни від імені Європи.

"Головне – щоб Європа мала уповноваженого представника, який міг би вести переговори. Формат може бути різним: це може бути група держав або одна людина.

Найважливіше – наявність єдиної позиції. Інакше європейська політика виглядатиме слабкою. Натомість нам потрібна сильна Європа….

Президент Європейської ради Антоніу Кошта – авторитетна постать. Це міг би бути він, але може бути й хтось інший. Головне, щоб рішення було спільним і той, хто виступатиме, говорив від імені всіх", – роз'яснив під час саміту EPP у Брюсселі віцепрем’єр-міністр і міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні.

Під час преспідходу, на якому був присутній "Телеграф", міністр додав: у Кремлі розуміють, що досягти миру неможливо без, наприклад, рішення Європи щодо скасування санкцій.

Натомість прем'єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович у коментарі нашому виданню наполягає на узгодженому підході між усіма державами. Та нагадує: минулі спроби діалогу з Москвою були безрезультативними.

"Ми багато років брали участь у переговорах у межах Нормандського формату. На жаль, він не приніс результатів у контексті виконання Мінських угод – Мінська-1 і Мінська-2. А згодом ми стали свідками другої хвилі російської агресії.

Я вважаю, що подальший шлях має полягати в узгодженому підході за участю E3, E5 та всього складу Європейської ради", – сказав політик.

Нагадаємо, що E3 (Німеччина, Франція, Велика Британія) та E5 (з додаванням Італії та Польщі) – це неформальні дипломатичні та безпекові об'єднання найпотужніших держав Європи.

Окремі голоси в Європі нарікають на те, що американські переговорники Стів Віткофф та Джаред Кушнер є непрофесійними, й вже давно настав час для ЄС налагоджувати контакти з росіянами самотужки.

"Чому ми дозволяємо цій вкрай непрофесійній американській дипломатії виконувати роботу з ведення переговорів з росіянами? Звісно, від самого початку довіри не буде. Але її має бути достатньо, щоб росіяни не відчували, що їх обманюють, і щоб такого відчуття не виникало в європейців та українців", – описує нашому медіа Філіп Ван Парейс, відомий у Бельгії політичний економіст та соціолог.

Якщо Європа не зможе негайно подолати внутрішні розбіжності та вийти на переговори з єдиним, переконливим голосом, саміт у Шеньчжені ризикує закласти фундамент нового світового порядку, де долю України, а з нею – й майбутньої європейської безпеки – вирішуватимуть інші. Головний виклик для Києва сьогодні – переконати західних партнерів, що "нічого про Україну без України" стосується й самої Європи. Гра на випередження – це єдиний спосіб не опинитися в ролі статистів у переділі світу.