Плани стійкості "на папері", проблеми теплокомуненерго і масштабні відключення: в Раді розповіли, на що сподіваються

Без енергетичного перемир'я буде дуже важко

Теплокомуненерго назбирали боргів на мільярди гривень і через це мають суттєві проблеми з підготовкою до опалювального сезону. Про це в інтерв’ю "Телеграфу" каже нардепка Вікторія Гриб, що входить до парламентського комітету з питань енергетики і ЖКП.

Яка ситуація в країні з виконанням планів стійкості? Чого очікувати киянам взимку, та чи можливе енергетичне перемир'я? Відповіді на ці питання читайте в матеріалі.

Захист енергетики провалили?

– Пані Вікторіє, на вашу думку, що відбувається зараз з українською енергетикою? Тому що люди в коментарях багато пишуть: "Зима ще не почалася, а вже такі масові відключення". Ми провалили захист, на вашу думку? Чи так активно атакують росіяни, що ми тут нічого б не зробили?

– Росія справді зараз дуже потужно атакує нашу енергетику. Але для того, щоб відповісти, чи провалили ми захист, потрібно розділити кілька питань. Чи отримали ми від партнерів, зокрема від США, достатньо засобів протиповітряної оборони? І чи вчасно виконали те, що залежало безпосередньо від нас, – зокрема будівництво фізичного захисту першого та другого рівнів? Саме це ми зараз з’ясовуємо в межах роботи ТСК, до складу якої я входжу.

У деяких областях уже бачимо серйозні проблеми: роботи, які обіцяли завершити у визначені терміни, досі не виконані. Поки не називатиму конкретних регіонів, оскільки комісія ще розглядає ці питання. Але затримки із захистом енергетичних об’єктів сьогодні мають критичні наслідки. Якби необхідні роботи завершили ще влітку, до нинішнього посилення обстрілів, нам було б легше проходити цей період.

Окреме питання – інформація про статки людей, чиї компанії отримували підряди на будівництво захисту. Зокрема, йдеться про пана Соколова. Походження цих коштів і належне виконання його компанією підрядних робіт потребують ретельної перевірки. Не хочу підміняти собою слідство, але коли виникають питання до виконання робіт і водночас з’являються повідомлення про значні статки підрядника, залишати це без уваги не можна.

Наше завдання як ТСК – встановити, що саме мали зробити, які кошти на це виділили, що виконали насправді та хто відповідає за зірвані терміни. Це стосується і підготовки до опалювального сезону, і виконання планів стійкості, і дотримання законодавства.

Зараз ми збираємо та перевіряємо факти. Матеріали, які можуть свідчити про порушення, передаватимемо правоохоронним органам для розслідування. Російські атаки – це об’єктивна загроза. Але вони не знімають відповідальності з тих, хто мав вчасно забезпечити захист і не виконав своїх зобов’язань.

Як складали та ухвалювали плани стійкості

– А якщо брати плани стійкості, ми можемо вийти на розуміння якогось відсотку їх виконання?

– Я б не зводила цю оцінку до відсотків. На мою думку, самі по собі плани стійкості не є панацеєю. Навіть формальне виконання всіх пунктів ще не означає, що регіон готовий до реальних загроз. Потрібно розуміти, наскільки якісно ці плани розроблені та чи враховують вони потреби конкретних громад.

У мене є питання до того, як їх готували. Наскільки я розумію, єдиної методології розроблення цих документів не було. Ще за уряду Юлії Свириденко регіонам доручили підготувати плани й визначили для цього певний термін. Але якісний план потребує часу: необхідно оцінити ризики, визначити пріоритети, прорахувати ресурси та встановити реалістичні строки виконання. Самого доручення для цього недостатньо.

Так само залишається питання, за якими критеріями ці плани потім оцінювали та затверджували? Для мене це поки що незрозуміло. Саме тому зараз у межах ТСК ми розбираємося і зі змістом планів, і з порядком їх підготовки, і з тим, що фактично зроблено на місцях.

Остаточні висновки робитимемо за результатами цієї роботи. Адже головне – чи забезпечені люди світлом, теплом і водою та чи зможуть критичні об’єкти працювати в умовах тривалих відключень. Саме це має бути мірилом стійкості.

Борги за тепло та блокування рахунків

– Ми знаємо, що була проблема з блокуванням коштів на казначейських рахунках для виконання планів стійкості. Зараз ситуація виправилась? Кошти розблоковані?

– Якщо йдеться саме про затримки платежів через казначейство, то цю проблему вже зняли. Але є інша проблема – заблоковані рахунки підприємств теплокомуненерго. І вона досі повністю не вирішена. Я неодноразово порушувала це питання.

Звідки виникла ця ситуація? Держава фактично запровадила мораторій на підвищення тарифів на тепло для населення й водночас взяла на себе зобов’язання компенсувати підприємствам різницю між тарифами та фактичною вартістю послуг. Адже витрати на електроенергію, оплату праці та інші складові зростають, а тариф залишається незмінним. Проте належної компенсації підприємства так і не отримали, і заборгованість держави перед ними вже обчислюється мільярдами гривень.

У результаті виник ланцюг боргів: держава винна теплокомуненерго, а ті через брак коштів не можуть повністю розрахуватися з "Нафтогазом". Далі – судові позови та блокування рахунків. Підприємства опиняються в ситуації, коли їм бракує грошей і на поточну роботу, і на підготовку до опалювального сезону.

На нещодавньому засіданні антикризового штабу я знову порушувала це питання. Зокрема, щодо Лозової (комунальні підприємства Лозової залишилися з арештованими рахунками, – ред.). Тут хочу подякувати профільному міністерству: воно допомогло частково розв’язати проблему в ручному режимі. Аналогічні труднощі є у Звягелі та інших містах.

Але робота теплокомуненерго не може залежати від того, чи вдалося для окремого підприємства домогтися розблокування рахунків. Потрібне системне рішення: держава має виконувати свої фінансові зобов’язання, а підприємства – мати можливість працювати та забезпечувати людей теплом.

Холоди та перспективи енергетичного перемир’я

– Взимку ситуація погіршиться з настанням холодів? Адже в цей час людям потрібно буде більше електроенергії?

– Висловлю свою думку: все вказує на те, що взимку ситуація погіршиться. Зросте потреба в електроенергії, а росіяни тим часом продовжують атакувати нашу енергетичну інфраструктуру. Наразі я не бачу підстав для оптимістичних прогнозів.

Саме тому я постійно наголошую на необхідності припинення вогню і, зокрема, енергетичного перемир’я. Розумію, що повторюю це вже давно. Почала говорити про це ще у 2023 році. Згодом на певний час такої домовленості вдалося досягти, цей підхід підтримав і президент. Однак потім перемир’я знову було порушене. Попри це, переконана: потрібно й далі домагатися припинення ударів по енергетиці. Без цього нам буде дуже важко.

Але питання значно ширше. Поки ворог продовжує обстрілювати наші міста, люди не можуть почуватися в безпеці навіть далеко від фронту. Київ, Дніпро, Полтава постійно зазнають атак. Що вже говорити про Запоріжжя, Павлоград чи Шахтарське. Через ці удари відчуття фронту є й у містах, віддалених від бойових дій.

Тому, доки триває війна й не припиняються обстріли, не варто обнадіювати людей, що мовляв ситуація покращиться. Навпаки, побоююся, що вона ставатиме ще складнішою, особливо якщо вдарять сильні морози.

Поки що погода дає нам певний перепочинок. Дуже сподіваюся, що ця зима буде більш м'якою за попередню. Адже якщо до нинішніх руйнувань і постійних атак додадуться тривалі холоди, це буде надзвичайно важке випробування. І, відверто кажучи, я поки не бачу чіткої відповіді, як ми впораємося з таким сценарієм.

– Тоді політичне питання: чи вірите ви в можливість такого енергетичного перемир’я?

– Дуже хочу вірити, що це можливо. Але, на жаль, маю сумніви. Водночас я сподіваюся, що переговори на цю тему продовжаться вже після зустрічі в Абу-Дабі. Адже з чогось потрібно починати. Узгодити одразу всі складні питання надзвичайно важко, але це не означає, що не варто шукати домовленостей там, де вони вже зараз можуть полегшити життя людей.

На мою думку, саме енергетичне перемир’я могло б стати таким першим кроком. Воно дало б змогу рухатися далі в переговорах і працювати над ширшою домовленістю про припинення війни.

Загроза зв’язку міст з АЕС і захист підстанцій

– Якщо енергетичного перемир'я не буде, тактика росіян відключити великі міста від атомних електростанцій може спрацювати? Чи вона, на жаль, вже працює?

– На жаль, і це дуже небезпечна тактика, і ми вже бачимо її наслідки. Зокрема, дуже складна ситуація в Києві, на Правобережжі. Але робити прогнози зараз я б не хотіла.

Сподіваюся, що ми отримаємо додаткову допомогу від західних партнерів саме для захисту енергетики.

Переконана, що посилити захист трансформаторних підстанцій і розподільчих вузлів можливо. Ці роботи потрібно було виконувати раніше, але шанс ще є. Якщо діятимемо швидко, зможемо підвищити стійкість системи й вистояти.

Адже без атомної генерації ми не витримаємо. Покладатися лише на розподілену генерацію, на жаль, не можна: вона не покриває всіх наших потреб. Тому захист об’єктів, через які електроенергія з АЕС надходить до споживачів, має бути одним із першочергових завдань.

Підготовка Києва, відповідальність і кошти на генерацію

– Окреме питання – підготовка Києва до зими. Зараз багато критикують столичну владу, мера Києва Віталія Кличка, його заступників, мовляв, провалили цю підготовку. На вашу думку, критика справедлива?

– Думаю, найпростіше критикувати тим, хто сам ніколи не відповідав за підготовку такого великого міста. Київ – величезний мегаполіс із централізованою системою енергопостачання. І його здатність витримувати настільки потужні обстріли залежить не лише від міської влади. Це і протиповітряна оборона, і робота Агентства відновлення, яке також відповідає за захист енергетичних об’єктів.

Наскільки мені відомо з питань, які ми розглядали, фінансування відповідних заходів у межах планів стійкості розподіляється за принципом 50 на 50. Частину робіт із захисту об’єктів виконує саме Агентство відновлення. Якщо відповідальність спільна, чому всі претензії адресують лише Києву?

Я вважаю, що зараз потрібно об’єднати зусилля, щоб забезпечити киянам світло, тепло й можливість залишатися у своїх домівках. Те, що відбувається, мене дуже непокоїть. Росіяни б'ють по теплових станціях. Чи могла міська влада самостійно захистити такі масштабні об’єкти від повітряних атак? Це надзвичайно складне завдання.

– Чому не побудували достатньо розподіленої генерації?

– Але щоб забезпечити нею весь Київ, потрібні колосальні кошти. Водночас фінансові можливості міста обмежені. Торік із бюджету столиці вилучили 8 мільярдів гривень. Тому звинувачувати міську владу без урахування цих обставин, на мою думку, несправедливо.

Варто також подивитися на ситуацію в інших містах. Проблеми із захистом і підготовкою є не лише в столиці. Вважаю, що під час розподілу коштів потрібно враховувати кількість людей, які залежать від роботи конкретної системи тепло- та електропостачання.

Коли Київ порівнюють із Харковом, потрібно враховувати й обсяг донорської допомоги. Харків отримував значну підтримку – генератори, інші установки, обладнання для розподіленої генерації. І це необхідна допомога. Але чи означає це, що місто сьогодні не має проблем зі світлом? Тому такі порівняння мають враховувати і ресурси, які отримало місто, і масштаб атак, яких воно зазнає.

Чи допоможуть пункти незламності

– Ви кажете, що без енергетичного перемир’я буде важко. Чи є у держави, у влади план Б? Наприклад, розгортання тисяч пунктів незламності, часткова евакуація?

– Я постійно чую про розгортання пунктів незламності. Але не вважаю, що вони можуть стати повноцінною відповіддю на тривалу відсутність світла й тепла у великому місті.

Уявімо, що мільйони киян одночасно потребуватимуть такої підтримки. Чи зможуть пункти незламності прийняти всіх і забезпечити їм тривале перебування? Я в це не вірю.

Я завжди була практиком, тому для мене головне – наскільки запропоновані заходи справді допоможуть людям. Розгорнути пункти й відзвітувати про їхню кількість – цього недостатньо. Потрібно розуміти, як люди житимуть, якщо світла й тепла не буде тривалий час. І я не впевнена, що самі пункти незламності дають відповідь на це питання.

Саме тому я послідовно виступаю за мирні переговори та припинення ударів по енергетиці. Поки тривають атаки, які руйнують системи життєзабезпечення наших міст, забезпечувати людям нормальні умови життя стає дедалі важче.