Щороку Великдень дарує нам надії та сподівання, вважає колишній нардеп, журналіст і блогер
Дружина секретаря райкому партії вночі пекла паски. А потім виставляла їх на стіл, поливала солодкою глазур’ю з яєчних білків і посипала фарбованим пшоном.
Секретар райкому партії цього боявся і злився. То був гріх. Великий і непрощенний первородний комуністичний гріх, за який могли вигнати з його комуністичного раю.
Боявся й злився, але заборонити не міг. Бо – Великдень, Паска…
Все ж таки недаремно радянська влада так несамовито боролася з "великодніми пережитками". Читали лекції, забороняли пекти паски, влаштовували "суботники" у неділю ("Явка обов’язкова!"). Комсомольські бригади ходили по хатах і зазирали в печі.
Щось вони підозрювали. Щось вказувало їм на те, що це не просто єресь, а ще й український буржуазний націоналізм. Щось натякало, що "паскою" українці боронять свою національну ідентичність. І боролися не так з богом та вірою, як з Україною та українством.
І, мабуть, мали рацію. Великдень, Воскресіння Христове – найбільше й найзначніше свято всього християнського світу. Але це ще й питомо українське свято. І, мабуть, нема іншої країни та іншого народу, який би з таким величезним ентузіазмом щоріч відзначав Паску і дотримувався всіх давніх ритуалів і традицій.
Паски і фарбовані яйця, скручені в кошиках домашні ковбаси, рушники, барвінки і свічки, щедрі столи і чисто прибрані оселі з митими вікнами, білені хати і церковний передзвін уночі, вишиті сорочки. А ще – родинні традиції й непорушні канони: "На Великдень мусимо бути у батьків"… І щорічне очікування дива. Ми несемо в тих кошиках до церкви цілу свою Україну.
Христос Воскрес! Воістину воскрес!
Великодній хліб, паска, а особливо "паляниця" – справді стали символами нового часу й нової України. Де ви ще знайдете приклад, коли назва хліба стала військовим паролем. Тим, чого не здатен промовити ворог, не виказавши себе. Па-ля-ни-ця!!!
І ні від чого так більше не тіпає українців, як від того, коли на паску кажуть "куліч"… Матірбожацарицянебесна! Який ще "куліч"?
Бо можна поставити в себе фальшивий пам’ятник святому Володимиру і наліпити "кулічів"… Але не можна перейняти і вкрасти той дух давнього християнства, притаманний давній справжній Русі, Україні! Тим більше, коли за вождя в тебе зовсім інший Володимир. Володимир злоби, агресії, імперської сірості й страху. З таким Володимиром добра на Паску не буде.
Як писав не модний нині в наших краях Фьодор Достоєвський: для російської людини християнство – це всього лиш нагода перехреститися, перед тим як зарубати сокирою свого ближнього. Переважно, по п’яному ділу.
Але Україна – не Росія! Тому у нас своя правда, своя воля. У нас – своя Паска!
Паска, Великдень, особливо в останні три роки, в роки війни, стала справді загальнонаціональним святом України. Таке враження, що свій рецепт паски має кожна родина, кожна оселя, кожен двір в кожному українському селі. Дріжджові й веганські, класичні і модернові, солодкі й прості, шоколадні і карамельні, з родзинками й цукатами, фісташкові, сирні, горіхові. Все це дбайливо готується, замішується, печеться в кожній українській хаті…
Бо щороку Великдень дарує нам надії та сподівання. Ми знову віримо, ми знову знаємо, що правда на нашому боці, що добро неодмінно здолає зло, що після ночі прийде світанок і настане весна після зими. Як після посту має бути розговіння.
Тому Великдень для нас не просто свято Воскресіння Христового, а ще й Воскресіння, відродження нової, незламної і непереможної України.
Ми ототожнюємо Паску з нашою неодмінною майбутньою перемогою. І ми ведемо свою святу й велику боротьбу зі злом і темрявою, так само як і понад дві тисячі років тому в далеких "палестинах" вели її перші християни й апостоли, та й сам Ісус Христос. І це не погорда й не пиха. Це – наша місія!
Бо як казав блаженніший Любомир Гузар: "Великдень – велике свято. Це остаточна перемога добра, завершення Божого плану для порятунку людей"… Інакше кажучи, це високі й світлі слова, які нині перетворилися на нашу буденність, нашу боротьбу.
До речі, може, ви не знали, кардинал і єпископ Любомир Гузар і Юрій Шухевич, один з провідників української боротьби за незалежність, – однокласники. Так, вони вчилися в одній школі, і в одному класі.
Бо все в українському світі взаємопов'язано. Все – Паска, все – Україна!
Хай буде Великдень. Хай буде Україна! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.