Експерта можна ошукати, поліграф — ні: як силовиків, експолонених та чиновників тестують на "детекторі брехні"

Поліграф, або ж як прийнято називати цей прилад в народі — детектор брехні, в умовах повномасштабної агресії, коли фейки є звичною справою, стає важливим інструментом з'ясування істини. Його широко використовують спецслужби, військові, правоохоронці, розвідники і, звісно ж, приватний бізнес. Втім, за словами президентки Всеукраїнської асоціації поліграфологів Тетяни Морозової, насправді не існує "чарівного" приладу, який запалює лампочку, якщо людина бреше. Вся суть в "пілоті" цього технологічного "боліду", яким є поліграфолог. Саме він відрізняє правду від вигадки.

В інтерв'ю "Телеграфу" експерт розповіла скільки коштує і як працює сучасний поліграф, хто його використовує в Україні і, звісно ж, чи можливо ошукати прилад, якщо підготуватися до тестування.

"Поліграф — пристрій, а не мета"

— Пані Тетяно, почнімо з азів. Поясніть що таке поліграф і як він працює? Це все ж таки детектор брехні чи детектор хвилювання?

— Поліграф дійсно не є детектором брехні. Він фіксує фізіологічні реакції людини, які виникають у неї на психологічні стимули: на слова, схеми, малюнки, фотографії, речові докази тощо. І коли ми пред'являємо цей стимул, то по суті фіксуємо впізнаваність чи невпізнаваність його нервовою системою. Якщо у вас спитати про те, чи бачили ви якусь річ, то тут питання стоїть про впізнаваність. А коли йдеться про якусь подію, то вона обростає низкою емоційних факторів. І це не тільки тому, що памʼять людини завжди емоційно забарвлена. Причетні можуть боятися викриття, непричетні — безпідставного звинувачення у тому, чого не робили.

Наприклад, вас підозрюють у вчиненні злочину. Ви занурені в цю проблему і, безумовно, самі слова "вкрав", "вбив" вже будуть викликати емоційне реагування. Але у когось ця реакція буде відбуватися тому, що він дійсно вкрав, вбив, а у когось тому, що людина боїться бути звинуваченою в тому, що не вчиняла. А хтось просто віруюча людина і для неї "вкрав" і "вбив" це в принципі хвилююче питання. Тобто немає приладу, який ви підключите до людини і скажете, що ось тут вона сказала неправду.

— Відтак, ключову роль, наскільки я зрозумів, відіграє саме особистість поліграфолога: професійність, досвід, навички?

— Саме так. Величезну роль. Поліграф — пристрій для досягнення мети, а не кінцева мета. Викрутка сама по собі нічого не викрутить до тих пір, поки не потрапить до рук майстра. Всі сучасні прилади дозволяють поліграфологам досягати мети. Інша справа, що поліграфолог може не досягнути рівня свого поліграфа. Таке буває.

Як стати поліграфологом

— Які показники на тілі людини вимірюють сучасні поліграфи?

— Насамперед — електрошкіряна активність. Це канал, який фіксує електропровідність і опір шкіри. Також канали дихання, виміру центрального кровообігу (американці називають його кардіоканалом), канал периферійного кровообігу, який дозволяє побачити прибуття крові в периферійні судини, тобто в пальці. Канал тремору, який фіксує несанкціоновані рухи людини, коли всупереч інструкціям поліграфолога вона починає сіпатись. Це основні канали, а далі можуть бути додаткові в залежності від комплектації: додаткові канали тремору, мікрофон (як в українському поліграфі), тощо.

— Скільки ж коштує такий апарат?

— У вільному продажі, без передумов (на кшталт, вивчися у нас і ми тобі дамо знижку на поліграф у пару сотень доларів), український прилад "Рубікон" коштує 3 900 доларів. Шестиканальний американський "Axciton" близько 7 тисяч доларів. Є і дорожчі, наприклад американський "Lafayette" буде коштувати вже 10 тисяч доларів.

— Як і де вивчитись в Україні на поліграфолога? Наприклад, я бачив в мережі рекламу різноманітних приватних курсів. Такі курси це Ок?

— В 2009 році Національна академія СБУ отримала від МОН першу ліцензію на підготовку поліграфологів. До того в Україні не було вищих навчальних закладів, де б готували поліграфологів. Більше ніхто цієї ліцензії не отримував, адже їх відмінили. Вишу тепер достатньо мати ліцензію на підготовку спеціалістів за визначеним напрямком: "держбезпека", "психологія" і в рамках цієї спеціальності (якщо у вас є фахівці) відкрити напрям післядипломної підготовки спеціалістів-поліграфологів.

Приватні курси мого Центру експертних досліджень Тетяни Морозової — абсолютно офіційні, адже ми працюємо з Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова. Це дає слухачам гарантію що наші заняття чітко відповідають затвердженій університетом програмі та у підсумку вони отримають документ про одержану освіту у державному вищому навчальному закладі.

Є й інші приватні курси. Частина з них не має договорів з університетами й видає документи, надруковані на звичайному принтері. Частина має договори із приватним вишем, який, будучи орієнтованими на заробіток, не так ретельно контролює діяльність викладачів, не переймається репутаційними втратами. Наприклад, у їхній навчальній програмі може бути вказана денна та дистанційна форма освіти, а насправді вони працюють онлайн: замість дистанційного ретранслювання лекції, що проводиться тут і зараз визначеним викладачем за визначеною навчальною програмою, тематикою, продають нарізки відео. Ті нарізки навіть по часу елементарно не дотягують до заявлених щоденних трьох лекційних чи семінарських занять. Це профанація, а не навчання. Або простіше — продаж документу полігафолога.

— Як довго треба вчитися на поліграфолога ну і скільки потім можливо заробляти?

— Вчитися поліграфолог повинен щонайменше місяць. Йдеться про аудиторні години і чотири повноцінних тижні.

Щодо зарплатні… Є дуже багато реклами, що поліграфолог заробляє 50 тисяч гривень. Та ніхто цього не зможе гарантувати. Це дуже умовна сума. Є поліграфологи-початківці, які працюють за 20-30 тисяч гривень на місяць, а є їхні однокурсники, які працюють за 80 тисяч гривень.

Тут також потрібно розуміти, що за тими грошима криється. Якщо ви потрапили в "раби" (а є у нас такі фірми "рабовласників"), то щоб заробити ті 50 тисяч гривень потрібно кожного дня тестувати не менше шести людей. При допустимих у день двох-трьох тестуваннях. Потрапивши у такі "раби" початківець практично не має шансів стати поліграфологом. Він вже навряд чи зможе колись тестувати якісно, бо від початку був орієнтований на швидкість, а не на результат. Йому не зрозуміти, як це: дописати тести для перевірки пояснень людини, уточнення отриманої інформації. Платили ж за кількість, а ось за точність — не платили…

"Поліграфолога можна ошукати"

— Я гадаю, що найпопулярніше запитання до вас — чи можна ошукати поліграф? Та оскільки ми вже з'ясували, що ключова роль в дослідженні у спеціаліста, я сформулюю запитання інакше: чи можна ошукати поліграфолога?

— Безумовно можна. Неправда це ж категорія міжлюдського спілкування. Ви не можете ошукати термометр, але ви можете ошукати медсестру, яка відвернеться і дасть вам змогу маніпулювати.

Поліграф — це апарат, який показує те, що видає ваш організм. А от що ви зробили зі своїм організмом, щоб він видавав саме такі реакції, це вже повинен визначити спеціаліст. Якщо ви готувалися до протидії шляхом викривлення своїх фізіологічних реакцій і досягли вживанням ліків, алкоголю, наркотиків своєї мети, то поліграфолог повинен зрозуміти, що ви перебуваєте в не зовсім адекватному стані. Він повинен зрозуміти, що ви продукуєте ті поліграми, які не підлягають експертній оцінці. За великим рахунком, фахівець повинен на тому моменті зупинитися і не проводити дослідження. Основне завдання поліграфолога — виявити змінений стан людини, який має наслідком появу реакцій, що не підлягають експертній оцінці (незалежно від природи їхнього походження).

Можливо, ви не мали на меті саме протидію, може ви просто не мали можливості виспатися або погано почуваєтесь. Не має значення "чому", але якщо спеціаліст не може зняти у вас реакції, які підлягають експертній оцінці, він повинен припинити дослідження. Однак якщо його погано навчили, він елементарно може цього не розуміти. Якщо він тестує шістьох людей щодня замість двох-трьох, то він може цього просто не помітити.

Так, поліграфолога можна ошукати через низький рівень його професійної підготовки і порушення основних етичних вимог професії, через елементарну втому і втрату уваги.

— До речі, я бачив в мережі рекламу усіляких фармакологічних препаратів, які начебто дозволяють людині ошукати поліграфолога і безперешкодно пройти перевірку. Це працює?

— Ми на першому ж тижні навчання вивчаємо фізіологію вищої нервової діяльності. І до кінця тижня вже всі канали фізіологічних показників поліграфа ми своїм слухачам даємо. Далі люди аналізують реальні поліграми. Помилитися може будь-хто, однак значно частіше роблять помилки ті, кого погано вчили й хто працює в режимі конвеєра.

Сучасний поліграф дозволяє виявити ознаки інтоксикації організму. Фотоплетизмограф, наприклад, дозволяє це виявити. Є канал шкіряної реакції, за нехарактерними ознаками якого зрозуміло, що людина перебуває в неадекватному стані. Ми ж не починаємо тестувати одразу з тих самих тестів, в яких з'ясовуємо істину. Спочатку ми проводимо, так звані, стимульні блоки і на них з'ясовуємо, чи маємо справу з адекватним реагуванням.

— Давайте детальніше для розуміння.

— Ми домовляємось про питання завідомої правди та неправди. Наприклад, я вас спитаю, як вас звати і називатиму різні імена, серед яких буде і ваше. Відповідно до моєї інструкції ви маєте сказати "ні" на всі питання, і на власне імʼя також. Так я зʼясую вашу реакцію на завідому неправду. Далі я вас спитаю, в яке видання ви влаштовуєтесь на роботу? І скажу вам з цього тесту відповідати правдиво. Назву по черзі різні видання. На питання "Телеграф"? Ви повинні будете відповісти мені "так", адже ви йдете на роботу саме в "Телеграф" . Ви кажете правду, але ви дуже хочете потрапити саме в це видання. І коли ви відповідаєте "так" на "Телеграф", у вас буде така ж сама реакція, як і у людини, яка б сказала "ні".

— Чому?

— Тому що для вас це значуще питання в даний момент. А коли у вас немає відповідних реакцій (на завідому неправду, на правдиву відповідь на значуще питання) то я розумію, що ви перебуваєте в неадекватному стані. І я вас допускати до наступного блоку тестування просто не буду. Ця вхідна частина не дає відповіді на питання, які ставить замовник тестування. Вона потрібна тільки для того, щоб з'ясувати адекватність вашого реагування.

"Навіщо довіряти держслужбу тим, хто боїться поліграф"

— Відповідно до українського законодавства, які категорії людей, категорії чиновників, зобов'язані проходити перевірку на поліграфі?

— У нас є закон про ДБР і там є стаття 26, де чітко прописано, що всі працівники ДБР при вході на службу чи роботу, повинні пройти дослідження на поліграфі. Більш того, вони повинні проходити таке дослідження щороку. Наскільки мені відомо, вони ініціювали і зміни в законодавство щодо можливості використання поліграфу при проведенні службових розслідувань. Може ж так статися, що людина, знаючи, що у неї буде тестування на поліграфі, навесні його пройде, а вже влітку буде брати хабарі або вступати з кимось у змову. Тому реально найкращий закон в частині використання поліграфа саме в ДБР.

В законі про Нацполіцію дуже обережно прописано можливість використання поліграфа. Примусу немає.

В законі про Бюро економічної безпеки теж дуже цікаво прописано. Там є категорія службовців, яка зобов'язана проходити тестування, але навіть якщо вона відмовиться, це ніяких наслідків не створює. В ДБР при відмові вас не візьмуть на роботу, а в БЕБ… Ну от така людина, не хоче проходити тестування, але ж вона може бути хороша… Смішно, правда? Особливо в умовах війни. Ну не хоче людина відповідати про звʼязок з ворожими спецслужбами. Подумаєш…

Тільки от питання навіщо нам, українцям, довіряти таку важливу службу людям, які бояться пройти поліграф? Звільніть місце для тих людей, які готові його пройти. Тобі не подобається, ти хочеш мати особисті кордони? Будь ласка! Організуй своє приватне підприємство, плати податки як приватний підприємець, а не отримуй гарантовану зарплату держслужбовця, атестованого співробітника і не проходь поліграф. Особисті кордони бажано оберігати власним коштом, а не коштом платників податків.

В законі "Про розвідку" чітко написано, що люди перед вступом на службу обов'язково повинні пройти психофізіологічні дослідження з використанням технічних засобів. У випадку відмови такі люди не допускаються до наступних етапів. Але вже коли ти вступив на службу, то там немає обов'язковості проходження тестування.

В закон про УДО після повномасштабного вторгнення були внесені зміни й там є обов'язкове проходження дослідження при вступі на службу. Однак там немає щорічних поліграфних перевірок.

Також на початку лютого цього року була прийнята Постанова Кабміну щодо обов'язковості проходження поліграфа для всіх іноземців і осіб без громадянства, які бажають служити у ЗСУ, Держспецтрансслужбі, НГУ.

— Цікаво, а чи є випадки, коли чиновники в судах оскаржували результати перевірок на поліграфі? Таке взагалі буває?

— У 2018 році на конкурсі до ДБР ми провели поліграфні дослідження 943 учасників конкурсів силами 23 спеціалістів. Жодного судового позову там не було, хоча висновки були дуже реальними й ми писали як є. Річ у тім, що у всіх конкурсах і не зазначено, що результати поліграфної перевірки мають визначальний вплив. Вони мають дорадче значення. Рішення все одно приймає комісія. І жодна комісія не напише, що вона відмовила людині за негативними результатами поліграфної перевірки.

— А були випадки у вашій практиці, коли поліграф реально допоміг запобігти призначенню неблагодійних осіб на високі посади?

— Таких було чимало. Навіть по останньому скандалу, коли затримали одного високопосадовця і він був "сплячим" агентом (в лютому СБУ викрила керівника Штабу Антитерористичного центру СБ Дмитра Козюру, — Ред.) По ньому в принципі були негативні результати поліграфологів, але до них не прислухалися. Тому що вони не мають імперативної сили.

Але поліграф в руках професіонала дозволяє розкрити особистість. Наприклад, ми з'ясовували наявність паспорта громадянина іншої країни у кандидатів. Завжди є й курйозні ситуації, які показують особистість кандидата. Наприклад було таке питання: "Ви вважаєте, що подаватися на конкурс в САП, маючи громадянство іншої країни, аморально?" І людина відповіла на нього "ні". Я попросила пояснити відповідь і він відповів, що це просто не передбачено законом, але ж не аморально…

Або ж ще один кандидат. Я питаю у нього, чи здійснював він якісь правопорушення? Ні! Ну хоч правила дорожнього руху порушував? Ні! Він відповів: "Мене ніхто за це не спіймав! І тим більше не покарав! Я і зараз суджуся з поліцією за штраф і переможу їх у суді!" І це людина претендує на високу посаду…

Тестування полонених та працівників

— А як використовується поліграф в приватних структурах? Що намагається дізнатися бізнес, коли наймає людину на роботу?

— Поліграф дуже органічно доповнює заходи безпеки, або ж заміняє їх. Не на всіх фірмах є служби безпеки, оскільки це немалі витрати. Якщо фірма невелика, то її власник може обмежитися поліграфологом, щоб зрозуміти, кого він бере на роботу.

Що найчастіше з'ясовує поліграфолог? Причини звільнення з попередніх місць роботи. Вони відповідають заявленим, чи ні? Мотивацію працевлаштування в конкретну компанію. Категорії зацікавлених осіб в працевлаштуванні кандидата. Це він сам і його родичі, чи якісь сторонні бізнеси, конкуренти, кримінал? Досвід вчинення кримінальних правопорушень. Наприклад, якщо наймають охоронця для дитини, безумовно, треба перевірити кандидата на предмет нездорової статевої сексуальної зацікавленості щодо неповнолітніх. Це є логічно. Якщо йдеться про бухгалтера, фінансиста, то там обов'язково повинні бути питання про фінансові зловживання на попередніх місцях роботи.

Вже давно ніхто не сподівається на те, що попередній роботодавець розповість правду про кандидата. Чому? Ну, по-перше, люди нерідко дають номери телефонів не реальних минулих роботодавців, а своїх знайомих. По-друге, багато людей розуміють, що даючи невідомій людині негативну характеристику на колишнього свого співробітника телефоном, ти можеш наразитися на судові позови, бо таким чином перешкоджаєш реалізації права людини на працю. По-третє, бізнеси конкурують, і навіть якщо колишній роботодавець на чомусь спіймав співробітника, він залюбки може промовчати про досвід негативної співпраці з тим колишнім співробітником, адже неблагонадійний персонал у конкурента йому врешті решт на користь.

З'ясовують що люди робили на попередніх місцях роботи. Чи крали у господарів няні, гувернантки, покоївки? Чи не збирала людина на попередніх місцях роботи інформацію, чи не передавала її? По блоку залежностей дуже активно питають: алкоголь, наркотики, азартні ігри. Ні для кого не секрет, що люди купують довідки від психіатрів, і щоб цього не було, то тестують і на предмет приховування наявності психічних захворювань, особливо якщо беруть кандидата для роботи з маленькою дитиною.

— Покази під поліграфом, наприклад, у кримінальному впровадженні. Суди приймають такі докази? Яка тут практика?

— У нас дозволений допит з використанням технічного засобу. Але те, про що ви говорите, це інше, це стосується судової психологічної експертизи з використанням комп'ютерного поліграфу. Така експертиза у нас є можливою з 2015 року. До фахівців, які проводять ці експертизи, дуже багато вимог і вони найжорсткіші. Це повинні бути атестовані судові експерти, магістри психології, тому що там значна частина психодіагностичної складової перед суто поліграфним дослідженням.

Минулого року набув чинності державний стандарт технічних умов щодо використання компʼютерного поліграфа при проведенні судово-психологічних експертиз. І зараз на етапі впровадження методика проведення судово-психологічної експертизи з використанням комп'ютерного поліграфа. Сказати, що суди валом беззаперечно приймають такі дослідження в якості доказу однозначно не можна. Жоден доказ не має відповідно нашого законодавства сили наперед встановленого доказу.

Більшість випадків, коли результати типу експертизи з використанням поліграфа не були прийняті в якості доказу, є "експертизами" які проводили люди, котрі не є атестованими судовими експертами. Це люди які самі собі вирішили, що вони є експертами. Але суд їхнього самовпевненого переконання в цьому не сприйняв. Питання звісно до адвокатів людини, яка оплатила роботу тих "експертів". У нас є і державні, і приватні атестовані судові експерти-поліграфологи. Якщо при їх наявності й розумінні наслідків, а саме: високої ймовірності відмови у суді, адвокати йдуть до самозванців, то значить мають якийсь зиск. Ну, або, припустимо, не мають необхідних професійних знань.

— Чув, що звільнених з полону українців, спецслужби також тестують на поліграфі. Про що питають, як відбувається таке тестування і навіщо?

— Так, тестують. І люди повинні розуміти, що на це не треба ображатися. Є державні інтереси, є потреби, продиктовані необхідністю забезпечення національної безпеки та боєздатності. Людина у полоні не належить собі, вона живе на межі і під тиском, шантажем, бажаючи вижити, може піти на ті кроки, на які б не пішла у звичайних умовах. У тому числі вона могла дати згоду на вербовку і стати агентом іноземної спецслужби. Хтось після обміну розповість про це сам, хоч і розуміє, що таке зізнання матиме наслідком тривалі перевірки. А хтось промовчить, бо не хоче тих поглиблених перевірок, не хоче бути під підозрою, чи боїться за своє життя та життя близьких. Адже зрозуміло що йому у полоні погрожували наслідками за самовикриття: нікому не цікаво втратити агента, на якого все є, навіть підписана згода про співпрацю. Дослідження із використанням поліграфа допомагає виявити і тих, і інших. Принаймні українська модифікація методики виявлення прихованої інформації дозволяє навіть зʼясувати мотив укриття факту вербовки, якщо таке було, і те, чи все розповіла людина, чи не здає менше, приховуючи більше.