Журналіст, блогер та колишній нардеп спеціально для "Телеграфу" пише про те, чому росіяни не здатні зрозуміти, що за агресію Путіна щодо України сьогодні відповідає кожен з них
Одразу по тому, як наша далекобійна "Паляниця" спричинила невеликий, але ефектний і ефективний землетрус в місті Торопєц Тверської області, знищивши 30 кілотонн російських ракет у глибоких бетонних сховищах, місцеві в пабліках почали скаржитися на свою лиху долю. "Мы же просто жили", — кажуть вони. "За что?" — бідкаються вони…
І в цьому вся суть так званої "глибинної" Росії. Росії, описаної письменником-шовіністом Прохановим. Так говорить і думає народ-хом’як, народ-бурундук. Так говорить інфантильний народ імперії, не здатний накреслити жодної причинно-наслідкової лінії у своїй голові. Вони й справді не розуміють "за что?". Вони дупля не відбивають в тому, що насправді відбувається. Вони вітали війну, молилися на Путіна і славили СВО, доки це саме СВО не повернулося до їхніх ізбушок, а війна не погнала з дому в евакуацію.
Сьогодні багато росіян переїжджають з небезпечного прикордоння, з Білгородщини, Курщини, Брянщини, Ростовщини, в інші регіони Росії та знову не втомлюються питати в небес: "За что?" Це актуальне питання затьмарило навіть віковічне російське "Кто віноват?", сформульоване Олександром Герценом майже два століття тому. Бо такі питання в сучасній Росії відкрито ставити небезпечно.
Вони живуть без історії й без пам’яті, як якийсь окремий, досі не досяжний науці, підрозділ людиноподібних. Гляньте численні рилси в соціальних мережах. В головах сучасних росіян – тотальна "каша". Майже всі вони думають, що Україна напала на Росію, а нині йде війна з НАТО. Американський спецназ з неграми атакує села Курської області, а на чолі України панують інопланетяни. Бандера з сокирою понуро блукає брянськими лісами… Пєлєвін, Сорокін і Орвелл для сьогоднішньої Росії стали соціалістичним реалізмом.
Політика Путіна щодо тотального одурманювання власного народу досягла результату. Здобули! Він отримав саме той народ, якого собі й хотів. Прагнучи перемогти цілий світ, Путін переміг Росію. Бо народ в такому "стані" небезпечніший за будь-яку ядерну зброю. Самому собі небезпечний. Дурість і тупість виявилися страшнішими за будь-який ковід. Це саме та локальна російська пандемія, від якої не захистишся жодними масками.
Росія і росіяни не здатні опанувати саму ідею колективної відповідальності. Вони не можуть собі уявити, що змушені відповідати за власну безвідповідальність. Вони не в змозі усвідомити, що кожен з них сьогодні відповідає за Путіна і за імперську агресію стосовно України та вільного світу.
Німці покаялися за Другу світову, колишні великі імперії Заходу публічно визнали свої помилки й попросили вибачення. В Росії каяття і вибачень немає навіть на рівні категорійних понять. І мова не тільки про пересічних кріпаків з міста Торопєц. Так само думає й нібито ліберальна частина російської інтелігенції. Латиніна, вдова Навального, Ходорковський та вся інша псевдоліберальна шушваль – вони не готові визнати історичні помилки Росії, вони не готові просити пробачення, вони не готові до демонтажу імперських конструкцій і деколонізації. В їхньому світі все просто, цей цар поганий, то треба нового царя — і все знову буде добре. І "широка страна моя родная", і дружба між народами, і вілли на озері Комо.
Говорити з ними, перевиховувати їх, проводити якусь просвітницьку роботу немає жодного сенсу. Так, вони певною мірою, жертви кремлівської пропаганди, але лікувати їх не наше завдання, і не наша місія. Хоч ти їм читай Еву Томпсон з церковних амвонів, хоч кіл на голові теши – нічого це не змінить.
Вони й справді думають, що ця війна — просто прикрий епізод в історії братніх народів, про який варто забути для "загального блага": "кто старое помянет, тому глаз вон", "понять и простить". Вони навіть не уявляють наскільки нас змінила ця війна, наскільки ми інший народ, вони не можуть уявити, на яку неймовірну кількість світлових років сучасна Україна віддалена від імперії зла й темряви.
То що ж нам робити з Росією і з цим російським народом? Нам нічого не робити з цією Росією і цим російським народом. Все, що ми сьогодні робимо, ми робимо для себе, не для когось і не проти когось. Нас не обходить доля народу-бурундука. У нас навіть зловтіхи великої немає, бо ми надто навчилися цінувати власне життя, мир у власній хаті, аби щиро радіти чужому лихові. Нам своє робить! І робимо ми це з вищою метою, даруйте за пафос. Для балансу добра і зла на Землі. Для вищої справедливості! Тож хай СВО прийде в кожну російську хату, в кожну квартиру, в кожну родину. Не для того, аби їх зупинити та напоумити. А для того, що так має бути.
Ми будемо спостерігати. І спостерігати буде за чим. Російський журналіст "у вигнанні" Леонід Парфьонов днями зауважив: "Ця війна закінчиться, так чи інакше. Припиняться бойові дії, на Україну перестануть летіти ракети. І для українців все найстрашніше вже буде позаду. Для росіян найстрашніше тільки розпочнеться"…
Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.