Нобелівська премія з економіки і до чого там Україна? - Руслан Пахомов

Цьогорічну Нобелівську премію з економіки отримали американські науковці Дарон Аджемоглу, Джеймс Робінсон та Саймон Джонсон. Для багатьох людей, зокрема й українців, ці прізвища не нові: Аджемоглу і Робінсон — автори світового бестселера "Чому нації занепадають?". Вони працювали над книгою 15 років і дали відповідь на запитання, чому одним країнам вдалося стати першими світовими економіками, а інші так і не позбулися колоніального ярма. Настільна книга Білла Гейтса та Марка Цукерберга. Про політику, економіку та історію. Хто не читав — рекомендую. Але сьогодні не про неї.

Нобелівські лауреати отримали свою нагороду за дослідження, в якому наголошують на важливості соціально-державних інституцій у розвитку та процвітанні країни. Автори виокремлюють 2 типи інституцій:

• Інклюзивні — в яких ключова роль відведена залученості широкого кола людей до політичного та економічного життя. Така модель сприяє розвитку, інноваціям та інвестиціям в країну.
• Екстрактивні — які зосереджують багатство і владу в руках обраних. Як ви здогадались, така модель веде до корупції, стагнації та зрештою занепаду.

Багато хто зараз підсвідомо і небезпідставно відніс Україну до другої моделі. Але все не настільки трагічно і точно не втрачено для нас, саме тому дана праця американських дослідників важлива і може стати своєрідним путівником у наше успішне майбутнє.

За останні 20 років ми почали процес змін та реформ. Повільно, важко, маючи величезний спротив старих "еліт", але ми зробили свій вибір. Значну роль у такому "опорі" відіграє і наш північний ворог, який, як ніхто інший, зацікавлений в ослаблені та зрештою тотальному знищенні України і як держави, і як країни. Звісно, війна, також природно гальмує процеси реформ і розвитку. Проте нам в жодному разі не можна зупинятися. Інакше ми остаточно перетворимося з країни мрій і можливостей на країну ілюзій та втрачених шансів. Реформи — це не завжди приємно, але без зусиль і виходу із зони комфорту неможливо досягти прогресу.

Автори дослідження пояснюють, що часто країни з природними багатствами не мають необхідного розвитку і належать до екстрактивного типу. У своєрідному плані, стаючи заручниками ситуації й, як наслідку, корупції. Тут ми теж впізнаємо себе. Водночас країни, позбавлені природних ресурсів, наприклад Японія, є передовою світовою економікою, завдяки ставці на інновації та розвиток інклюзивних суспільно-важливих інституцій.

Однією з основ сталого розвитку держави є верховенство права. У нашому випадку з цим теж доволі складно, Україна займає 89-те місце у світовому рейтингу з індексом 0,49. Лідером є Данія з індексом 90. Для того, щоб хоча б наблизитись до ТОП-20, треба провести колосальну реформаторську роботу в судових і правоохоронних органах. Чим ми і займаємось з командою Forsego Ukraine, інтегруючи новітні технології в діяльність державних органів для роботи на благо суспільства, закладаючи основи для інклюзивних інституцій.

Наразі пишу дисертацію на тему: "Цифрова трансформація судової влади в Україні". Чи зможе ШІ замінити суддю — питання риторичне, але підвищити прозорість прийняття рішень, а з тим і ефективність роботи суду — цілком можливо.

За роки великої війни ми довели, що здатні створювати новітні технології і в галузі ВПК, і у сфері державних цифрових інновацій, а відтак маємо потенціал для відходу від екстрактивного підходу та шанс (чи не останній шанс) на переродження.