Ми не відступаємо, а тактично відходимо - Олександр Коваленко

Відступаємо… Відступаємо… Відступаємо…

Відповідаючи сьогодні на запитання глядачів на Oboz.UA мені було поставлене питання, пояснення якого я, сподіваюся, дійшло не просто до адресата, а до багатьох інших, хто зараз розносить наратив, а саме: "Ми відступаємо, відступаємо, відступаємо…"

Хочу трохи конкретизувати, хоча, з погляду військової науки, ця конкретика у багатьох військових до мозку кістки може викликати певний дисонанс, насамперед у тих, хто вихований за підручниками радянського часу і хто повністю ігнорував і продовжує ігнорувати військову науку західного зразка. Але все ж таки…

То що таке відступ?

Відповідно до фундаментальної праці для багатьох пострадянських офіцерів, "Радянської військової енциклопедії", під редакцією маршала СРСР, Огаркова Миколи Васильовича, відступ — це: "Відступ є вимушеним або навмисним залишенням військами і силами займаних оборонних рубежів, а також їх відхід на нові рубежі, у глибині своєї чи ворожої території".

Але що таке "глибина своєї чи ворожої території"?

Нещодавно ми з вами розглядали такий термін як "Обвал фронту". Я пояснював, що "Обвал фронту" це прорив сил противника в максимально стислий термін (2-3 тижні, наприклад) лінії оборони довжиною мінімум 20 км, на глибину мінімум 30 км. Чому саме це вважається "Обвалом фронту"? Тому що глибина в 30 км — це фактичний вихід на третю лінію оборони — тилову, не призначену до стримування противника, а фронт мінімум 20 км дозволяє сформувати на цю глибину стійкі фланги.

І ось тут найцікавіше, адже саме за таких умов і відбувається відступ військ. Коли доводиться відходити саме вглиб території, зайнятої ворожою чи своєю, але важливе, що саме вглиб, на оперативно-тактичному рівні.

Що ми спостерігаємо зараз по всій лінії бойових зіткнень?

А ми спостерігаємо те, що має певну назву – тактичний відхід.

Вимушений, під тиском противника, відхід від однієї позиції, до вигіднішої інший, третьої, четвертої тощо. Тобто, на заздалегідь підготовлені позиції, які завжди є позаду, а не тотальна втеча вглиб тилової зони на 30—40 км і більше, у стислі терміни. Причому цей процес відбувається послідовно. У той час як по ЛБС залишаються позиції, у тиловій зоні формуються нові та для підрозділів завжди підготовлені рубежі, на які вони можуть відійти та утримувати.

Можливо, для когось це не принципово, що відступ, що тактичний відхід, але особисто мені вухо ріже щоразу, коли деякі наші журналісти, які будують із себе великих військових кореспондентів, на третій рік війни продовжують застосовувати у своїй термінології криві та маніпулятивні терміни, Що створюють зовсім неналежне уявлення про те, що відбувається по ЛШС. Тим більше, коли це вливається у вуха ще більше необізнаних мас, які й без того відчувають чималий стрес від регулярних нічних нальотів та інших негативних впливів на психічне здоров’я, якого і так у нас з вами залишилося не так багато.

Дякую за увагу.

Джерело: пост Коваленка у Facebook .