Про втрату популярності "Ліги сміху", неприємний сюрприз від Юрія Ткача та перетворенні скандалу з Сонею Морозюк на донати для ЗСУ: інтерв’ю українського коміка Фіми Константиновського

Комік Фіма Константиновський в інтерв’ю "Телеграфу" відверто розповів як відреагував на вихід з команди Юрія Ткача, зйомки нового шоу у Нідерландах та ставлення до колишніх колег по КВК.

- Ви готуєтеся до випуску нового шоу "Поле". Якою мірою воно буде гумористичним, чи будуть там жарти?

– "Поле" – не гумористичне шоу. Це адаптація The Floor – формату вікторини, який розробила нідерландська телекомпанія Talpa Studios. Шоу вже адаптують у багатьох країнах: США, Італії, Іспанії, Румунії, Франції, Німеччині, Угорщині та Аргентині. І зовсім скоро воно буде в Україні! Підготовка та триденні зйомки проєкту проходили у Нідерландах у тісній співпраці Нового каналу та TalpaStudios. Коротко розповім про правила. У "Полі" беруть участь 100 гравців. Вони змагаються у квіз-дуелях на гігантській світлодіодній підлозі, розділеній на 100 квадратів. Кожне з цих полів представляє різні категорії: від "Відомих спортсменів" до "Культових будівель". Учасник кидає виклик сусідньому супернику саме в тій категорії, на якій розуміється найкраще. Вони обидва змагаються у квіз-дуелі, відповідаючи на запитання з обраної теми. Переможець поєдинку захоплює поле іншого гравця. А той, хто програв, вибуває з гри. Учасник, який займе всі поля, виграє грошовий приз у розмірі 400 тисяч гривень.

Я ретельно готувався до зйомок "Поля", а зараз із нетерпінням чекаю премʼєру, яка відбудеться 7 березня на Новому каналі. Це перше шоу серед телевізійних, яке дуже мені підходить. Однак досить складно було підбирати якісь жарти під час зйомок, бо тут підіймали важкі питання: кожен учасник "Поля" розповідав свою складну історію, як рятувався від війни в Україні. У шоу взяли участь українці, які виїжджали з Маріуполя, Харкова, Херсона та інших міст. Та водночас я намагався тримати баланс і деінде жартувати, аби розбавити обстановку на знімальному майданчику, зменшити напруження, хвилювання учасників, підтримати їх. Наскільки це вийшло – не знаю, адже мені невідомо, що піде в монтаж, а що ні. Тож дивитимуся разом з вами вже 7 березня о 20:00 на Новому каналі.

- У минулому році в YouTube з’явилися шоу "Я по оголошенню" та "Ставки" де ви були ведучим. Що буде з ними далі?

- Проєкт "Я за оголошенням" вже закритий. Він був спонсорським, контракт закінчився. До того ж це YouTube-шоу віджило своє. "Ставки" будуть продовжуватися. Ми вже підготували нові павільйони. А також проєкт виходитиме на одному з українських телеканалів.

- Що зараз з командою КВК "Дніпро" — ви розпалися, чи якісь концерти даєте?

– Команди КВК "Дніпро" немає вже майже 10 років. Зараз є гумористичний колектив – команда "Дніпро". Ми не розпалися, але кожен переважно займається своїм. Останнім нашим спільним проєктом була дитяча вистава "Семидюймовочка" ще в 2022 році. Шість днів поспіль ми давали концерти для дітей у Києві. А гумористичних мініатюр, номерів від нас, мабуть, вже не буде. Однак колектив продовжує існувати, просто в іншому вигляді.

Щодо причин, чому так і не зʼявилося гумористичне ТБ-шоу від команди "Дніпро", скажу так: це було нашою метою, однак вона не пережила випробування пандемією. Хоча трапилося багато інших форс-мажорів, але найбільший з них – ковід. Якраз до 2020 року ми відіграли сезон "Ліги сміху", зрозуміли, що ще можемо бути сучасними, актуальними та смішними. Тоді ж планувалися телевізійні сезони, вже були якісь домовленості, однак все полетіло в трубу. Наша команда так і не отримала своє шоу на телебаченні, в результаті чого кожен і почав займатися своїми справами.

- Як ви відреагували, коли Ткач першим перейшов до "Кварталу"?

- Особисто для мене перехід Юри Ткача став несподіванкою. Це трапилося якраз під час сезону, коли ми командою пішли на проєкт "Ліга сміху", щоб триматися разом і перевірити свої сили. Якщо памʼятаєте, то ще до початку пандемії в нас був великий концерт від команди "Дніпро", в якому брав участь і Юра. Але, як я вже казав, через коронавірус ми не змогли реалізувати наш проєкт на телебаченні. Тому, мабуть, у той момент це було неочікувано для мене. Думав, що ми будемо триматися командою.

- Ласточкін дуже емоційний та темпераментний комік — наскільки важко з ним працювати?

- Ігор Ласточкін – це найчемніша та найдобріша людина з усього українського гумору, яку я знаю. Тому навпаки: з ним дуже легко, він завжди підтримує якісь розгони, жарти, любить експериментувати. Якщо в твоїй ідеї є гумористична перспектива, то він 100% допоможе її розкрити. Тож з ним абсолютно просто.

- Зараз добре розвивається український стендап — чому ви обрали напрямок шоу-мена? Тим більше, що у Дніпрі ви намагалися працювати у цьому жанрі.

- Бо, на мою думку, стендап по-справжньому розкрився саме зараз. Ним почали займатися дуже давно, але на той момент це не приносило прибутку. Мені ж це нагадувало КВК, коли ти виступаєш за копійки, за які не можеш прогодувати навіть себе. А стендап – це дуже кропітка робота, якій потрібно приділяти багато часу. Колись переді мною стояв вибір: або співати, або жартувати. Тож і в цьому випадку я підійшов раціонально. Можливо, ще повернуся в стендап, не впевнений, що з цим покінчено. Але ведучим шоу і заходів бути легше, як на мене. Плюс, це мені ближче.

- Розкажіть детальніше про картини для ЗСУ. Як прийшли до цієї ідеї, якщо ви не професійний художник? За скільки продали малюнки на аукціоні? Яку найбільшу суму вам взагалі вдавалося зібратияк волонтеру?

– Ідея продати свої картини для допомоги ЗСУ прийшла до мене після скандалу з Сонею Морозюк. Я б хотів, щоб усі були в курсі того, що відбувається в країні. І вирішив не просто репостнути, щоб донести інформацію до своєї аудиторії, а й трансформувати цей інфопривід у допомогу. Моя задача як коміка – витискати креатив навіть з сумної історії. Стиль Соні – це просто написані на полотнах слова. Тому подумав, що таке мені точно під силу (усміхається). До того ж я колись ходив на арт-терапію, і в мене досить непогано виходило. Тому вирішив купити мольберт, фарби й малювати всю ніч. Картинами стали певні каламбури, мінімальні жарти. Я зробив подвійний збір: одні брали участь в аукціоні та торгувалися за картини, а інші донатили на банку за той малюнок, який їм найбільше сподобався. Разом зібрав близько 50 тисяч гривень. А найбільшу суму вдалося зібрати на мій день народження. Тоді за чотири дні задонатили мільйон гривень.

- Ваш батько також грав у КВК. Яка була його реакція на ваше захоплення?

- Коли я почав грати у КВК, тато був проти. Він знав, чим це може закінчитися. У царині гумору ти або залишаєшся сучасним, актуальним і продовжуєш заробляти гроші, або ж маєш визнати, що вже не зможеш бути смішним для покоління, яке зростає, та вмити руки. От тато, в принципі, так і зробив. У свій час він став віце-чемпіоном КВК, багато обʼїздив, заробив гроші, а потім просто вклав в інший напрямок і почав працювати за професією. Він не ставився категорично до мого вибору, але остаточно заспокоївся, коли побачив мене під час ведення заходу. Тоді й зрозумів, що я на своєму місці.

- Чи відчуваєте ви, що час гумористичних реприз скінчився? Якщо ні, то чому КВК та "Ліга сміху" втрачають популярність?

- КВК втрачає популярність, бо це повна "шляпа" та пропагандистська машина. Однак не хочеться гаяти час на розмови про КВК. А "Ліга сміху" втрачає глядача, бо за ці роки дуже пришвидшився шлях до популярності. Адже тепер можна стати відомим завдяки веденню особистого блогу, і тоді не треба збирати команду, виступати. У нас багато молодих, досвідчених коміків, яким легше реалізовувати себе через якісь YouTube-шоу чи стендапи. Саме командний вид гумору втрачає актуальність.

- Чи мали ви якусь розмову с колишніми супротивниками по КВК на початку війни — вдалось когось переконати?

– Я спілкувався з деякими людьми, але не буду про них. Вони можуть скільки завгодно говорити з нами, що завгодно писати нам у повідомленнях, але якщо не висвітлюють свою позицію на мільйонну аудиторію, то вони дуже погані люди. І жодні повідомлення не можуть стати для них виправданням. Адже вони ніяк не показують справжню позицію в публічному просторі. Зараз найважливіше – це категоричність. А якщо вони просто пишуть і зазвичай одразу ж видаляють, то це просто не по-людськи. На початку великої війни, коли всі мовчали, я сподівався, що ФСБшники стоять над ними з пістолетами в руках. Але насправді тут все прозаїчно: вони просто не хочуть втрачати гроші. На жаль, отакі нелюди оточували нас, поки ми грали в КВК.