У Спілці молочників пояснили, чому державі потрібно рятувати українських виробників молокопродукції

Старт перемовин з Брюсселем про членство України в Євросоюзі крім політичної складової природно вимагає від Києва низки практичних кроків. Від масивних законодавчих змін та імплементації європейських норм і стандартів — до впровадження горизонтальних реформ під вимоги ЄС в цілих сферах економіки.

Водночас вже сьогодні очевидно, що раптово перескочити на євростандарти самотужки представники бізнес-середовища не зможуть. Якщо говорити про окремі сегменти, навіть без євроінтеграції війна та криза суттєво тиснуть на цілі напрямки українського підприємництва. Так, раніше ми вже писали про кризовий спад і реальні загрози для існування вітчизняної молочної галузі.

"Телеграф" запитав у Дмитра Стріховського, заступника виконавчого директора Спілки молочних підприємств України, чи призведе поточна кризова ситуація у молочній сфері до закриття наших заводів та чому в сенсі держпідтримки молочників мова йде не про безповоротні дотації, а про інвестиції з подальшим високим економічним ефектом для держбюджету і країни в цілому.

— Чому для вітчизняних виробників молока важлива державна масштабна підтримка саме з 2025 року?

— Під час війни основні видатки державного бюджету направлені на сектор безпеки і оборони. У 2023 році вони склали понад 60% від усієї суми видатків загального фонду держбюджету. А молокопродуктовий підкомплекс АПК України — це надійний платник податків і гарант стабільної діяльності с/г підприємств-виробників молока.

Повномасштабна військова агресія Росії порушила стратегічні шляхи експорту сільгосппродукції, внаслідок чого українські аграрії отримали і продовжують отримувати значні збитки у секторі рослинництва. І саме тваринництво стало фінансовим рятівним колом для тих небагатьох, хто розвивав його ще до війни.

Ще задовго до 24 лютого 2022 року наша бізнес-асоціація наголошувала на необхідності інтенсивного розвитку тваринництва, як складової Національної продовольчої безпеки. Час показав, що ми були не далекі від істини, але на жаль реальних дієвих заходів зроблено не було. Тваринництво, зокрема скотарство, має довгий період окупності інвестицій. Відроджувати якісну державну підтримку потрібно було ще у 2023 році. Сумно що цього не буде зроблено і у 2024-му. Сподіваємось, що хоч у 2025 році питання буде зрушено з місця.

— Чи підтримує Мінагрополітики, як профільне міністерство для молочної галузі, надання виробникам молока великих дотацій?

— По-перше, порівняно з країнами ЄС, гроші які отримують від держави українські виробники молока — це "сльози". По-друге, — це не дотації, а інвестиції. Тому що, по "ланцюгу" створюються робочі місця у с/г виробництві, харчовій промисловості, будівельній галузі, машинобудуванні і навіть у енергетиці. Адже Україна має можливість зайняти нішу потужного експортера біометану в Європейський Союз через нашу газотранспортну систему. Відповідно до Директиви ЄС RED ІІ здійснюється пріоритетна підтримка виробництва біометану з відходів та залишків, що не конкурують з продуктами харчування та кормами. Відповідно до Директиви до таких видів сировини належить гній і вартість біометану з гною є максимальною.

Тому сподіваємось на підтримку не лише Мінагрополітики, а але й всього уряду.

— Якщо не вживати термінових заходів по рятування молочної галузі — які це матиме наслідки для України? Чи закриються заводи і чи злетять ціни на молоко?

— Термінові заходи потрібно було реалізовувати, як кажуть "ще позавчора". В 2021 році для того, щоб відродити діяльність Робочої групи з розвитку молочної галузі при Мінагрополітики нам прийшлось писати листа до президента України. На сьогоднішній день слово "розвиток" у її назві потрібно вже змінювати на "порятунок".

Не хочу наганяти страхів, а щиро розраховую на державницький підхід до галузі, яка є важливою складовою продовольчої, зокрема, та економічної ,в цілому, безпеки держави. Сподіваюсь, що не прийдеться закривати вітчизняні заводи та скорочувати виробництва.