Як виглядало "таксі" біля київського залізничного вокзалу у 1930 роках (фото)

Однією з найяскравіших і найвідоміших локацій Києва безперечно є центральний залізничний вокзал. Він розташовується в Солом'янському районі міста і є символічною брамою до столиці.

Саме через нього проходять усі, хто приїжджає і виїжджає з Києва залізницею. У всі часи тут було повно пасажирів, які поспішають у своїх справах. І в усі часи тут можна було зустріти візників, які виконували роль сучасного таксі.

"Телеграф" розповідає читачам коротку історію Центрального київського залізничного вокзалу і показує, який вигляд мали "таксисти" біля нього понад 90 років тому.

Будівництво та перша будівля київського залізничного вокзалу

Київська залізнична станція була побудована в 1868-1870 роках за проектом архітектора Вишневського і була призначена для обслуговування двох залізничних гілок. Її урочисте відкриття відбулося в 1870-х роках.

Перша будівля київського залізничного вокзалу мала вигляд двоповерхової приземкуватої цегляної споруди, що скидалася на англійський замок.

Щодня вокзал приймав та відправляв по сім кур’єрських поштових та товарно-пасажирських поїздів з вагонами І, ІІ, ІІІ класів. Швидкість потягів була лише 20 км/год і станція приймала близько 50 тисяч пасажирів на рік.

Тут було розташовано кілька залів очікування: шикарні приміщення для "високих осіб" та тісні, запилені зали для "звичайних" пасажирів.

Пожежа та нова будівля вокзалу

Влітку 1877 року в приміщенні залізничного вокзалу Києва сталася сильна пожежа — її причини невідомі. Після цього столиця довгий час залишався без вокзалу і лише 1907 року виділили гроші на тимчасовий дерев’яний вокзал, який прозвали "барак-вокзал" через його зовнішній вигляд.

"Барак-вокзал" мав приймати пасажирів протягом трьох років до закінчення реконструкції, але завадили Перша світова війна та революція. В результаті "тимчасова" будівля прослужила до 1913 року.

У 1914 році було закладено фундамент нової будівлі вокзалу. Реалізацію проекту Щуко зупинила Громадянська війна та Жовтнева соціалістична революція. До ідеї спорудження капітальної будівлі вокзалу повернулися у середині 1920-х років.

Будівництво нового вокзалу почалося 1927 року за проектом Олександра Вербицького та Павла Альошина. Розмах будівництва для Києва на той час був безпрецедентним. Два роки тривали лише підготовчі роботи.

Зрештою новий залізничний вокзал було відкрито в 1932 році. Він був розрахований на 72 пари поїздів на добу.

У період Великої Вітчизняної війни будівлю київського вокзалу було частково зруйновано. У 1945-1949 роках вокзал було відновлено.

До середини 1950-х залізничне сполучення з лівим берегом було відсутнє, а пасажирські потяги відправлялися зі станції Бровари, звідки до Києва ходив трамвайний маршрут, що збігався з прокладеною в 1960-х гілкою метрополітену.

У 1978—1980 роках перед Олімпіадою-80 було реконструйовано головний вестибюль Центрального вокзалу.

У 2001 році вокзал було повністю реконструйовано, а 2011 року на станції було відкрито музей історичного рухомого складу.

Зародження таксі біля київського залізничного вокзалу

Майже з перших днів відкриття вокзалу до столиці потягнувся потік пасажирів. Тоді ж біля будівлі і почали з’являтися десятки візників, які чекали на своїх клієнтів.

Вони розвозили приїжджих по готелям і буквально билися за пасажира, якщо в місто приїжджала знатна людина з тугим гаманцем.

Неподалік існували цілі артілі в яких були свої стайні, кузні для підковування коней, екіпажі та візники. У деяких таких артілей могло налічуватися до 10-15 екіпажів.

Після появи нової будівлі залізничного вокзалу біля неї також можна було помітити ряди візників, які чекали на пасажирів. Наприклад, таким було "таксі" біля вокзалу в 1930-х роках.

Такий вигляд територія перед вокзалом мала вже у 1940-х роках.

А ось "таксі" під будівлею вокзалу 1942 року.

Вже 1975 року вхід до Центрального залізничного вокзалу виглядав так:

Сьогодні ж нестачі таксистів біля київського вокзалу немає.

Нагадаємо, що в мережі була опублікована унікальна кінохроніка 1963 року, на якій можна побачити перші турнікети на станції метро "Хрещатик" та реакцію на них пасажирів.

Автоматичні турнікети приймали 5-ти копійчані монети та значно прискорювали процес оплати проїзду. Завдяки впровадженню "технологічної новинки" кількість паперових квитків почала різко знижуватися, а черги на вході до підземки стали набагато меншими.

Раніше "Телеграф" розповідав про те,як раніше виглядав київський центральний автовокзал, який завжди був сповнений пасажирів і гудів як справжнє осине гніздо. "Другі ворота міста" — саме так називали це місце протягом багатьох десятиліть. Тут будь-якої пори року було багатолюдно — щодня автовокзал обслуговував близько 7 тисяч пасажирів.