План Маршалла для Європи. Чому США стали лідером світу і вступили в "бій" зі Сталіним

Політика Сполучених Штатів щодо Радянського Союзу і його нових сателітів у Східній Європі по закінченні 1945 року Другої світової війни спиралася на доктрину Гаррі Трумена, виголошену 12 березня 1947 року, про стримування СРСР у всьому світі.

Починалася Холодна війна, старт якій фактично дав виступ колишнього голови уряду Великої Британії Вінстона Черчилля у Вестмінстерському коледжі в місті Фултон (США) 5 березня 1946 року. Там він сказав: "Від Штеттіна на Балтиці до Трієста на Адріатиці через весь континент було опущено "залізну завісу".

Проте всі дослідники мало уваги приділяли такій важливій частині з виступу Черчилля: "Це – урочистий момент американської демократії". І далі підкреслювалася роль нового беззаперечного лідера Західного світу – саме США. Так, і Сполучні Штати, і Канада були державами, що вийшли з світової бійні зміцнілими політично й економічно. І вони із союзниками в Західній Європі взяли курс на обмеження розповсюдження у світі тоталітарної комуністичної ідеології.

Важливою складовою цього зовнішньополітичного курсу стала програма відродження економік країн Європи, які найбільше постраждали в 1939—1945 роках. Розробкою програми займався колектив авторів на чолі з новим державним секретарем США, генералом армії, учасником Другої світової війни Джорджем Кетлетом Маршаллом. Названий іменем американського високопосадовця план порятунку економік багатьох країн Старого Світу виявився напрочуд вдалим і довгограючим.

Програма відновлення Європи

Значна частина Європи лежала в руїнах. Припинилася міждержавна торгівля, була паралізована транспортна інфраструктура. Особливо постраждали держави Східної Європи, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Австрія, де розгорталися найактивніші бойові дії. В деяких державах промислове виробництво впало до рівня кінця 1920-х років.

План Маршалла (офіційно – "Програма відновлення Європи") вперше був озвучений держсекретарем у Гарвардському університеті 5 червня 1947 року. Невдовзі на Міжнародній конференції у Парижі, яка тривала 70 днів(!), вже на другий пленарний день, а саме 13 липня, план був схвалений його учасниками. Цьому передувала невдала Московська конференція міністрів закордонних справ союзників з Антигітлерівської коаліції (США, Великої Британії, Франції та СРСР), на якій ці держави так не виробили спільну політику щодо Німеччини, в тому числі й стосовно економічної політики на окупованих землях.

Західні союзники також остаточно відхилили план міністра фінансів США Генрі Моргентау, який готувався ще 1944 року і базувався на принципах розчленування Німеччини на чотири економічні зони та переходу більшості важкої промисловості під міжнародний контроль. Країну б перетворили на аграрну, а її деіндустріалізація мала на меті запобігти Третій світовій війні.

Через втілення деяких пунктів плану Моргентау в життя у перші повоєнні роки відбувалося ще більше зубожіння населення Німеччини. Однак План Маршалла мав діаметрально протилежні завдання.

Український економіст, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло писав: "План Маршала досяг найбільшого успіху в країнах, де він був доповнений комплементарними цілісними стратегіями відбудови. У цьому контексті варто згадати втілення концепції ордолібералізму (німецький варіант соціал-лібералізму, коли для отримання вільним ринком кращих результатів необхідна хай не домінівна, але участь державних інституцій. – Авт.), який сповідувала Економічна рада під керівництвом Людвіга Ерхарда в Німеччині. Або "дирижизму" Шарля де Голля у Франції, яка, навпаки, передбачала значний бюджетний перерозподіл коштів, створення системи централізованого планування".

План Маршалла стартував у квітні 1948 року. Саме тоді Конгрес США прийняв "Закон про економічне співробітництво", який передбачав чотирирічну програму економічної допомоги державам Європи. Загальна сума асигнувань з квітня 1948 року до кінця 1951 року за "Програмою відновлення Європи" становила близько 12,5 млрд доларів. Основна частка припала на Велику Британію (2,8 млрд), Францію (2,5 млрд), Західну Німеччину (1,3 млрд), Нідерланди та Італію (до 1 млрд кожній).

Упорядкуванням коштів і їхнім розподілом займалася Організація економічної співпраці та розвитку. Остання "вимагала, щоб країни збільшували виробництво, розширяли торгівлю та робили свої "власні внески". Хоча майже одна чверть допомоги, за планом Маршалла, призначалась Британії, а одна п’ята — Франції, фінансова підтримка була доступна всім – і союзникам, і нейтральним країнам, і колишнім ворогам. План Маршалла не має собі рівних в історії освіченого егоїзму", – писав британський історик Норман Дейвіс у книзі "Європа. Історія".

Тиск Кремля та "Залізна завіса" на десятиліття

Проте цей план, втілення якого відбувалося в часи розвалу економік, політичної нестабільності, викликав негативну реакцію Кремля. Радянський режим після Другої світової війни отримав низку сателітів у Східній Європі. Абсолютно залежні країни мали ще й утримувати на своїх землях окупаційні радянські війська.

Ще у березні 1947-го Маршалл зустрічався з Йосифом Сталіним і у розмові з диктатором відчув його незацікавленість у плані. Мало того, навіть деякі країни, які бачили необхідність у прийнятті умов плану Маршалла (як Чехословаччина та Польща), отримали від СРСР "побажання" утриматися і йти "своїм" шляхом. Також під тиском Кремля була вимушена утриматися і Фінляндія…

"СРСР засудив план Маршалла як "капіталістичний підступ". Москва відмовилась брати участь і звеліла залежним від себе країнам вчинити так само. Через те дедалі глибший політичний поділ був посилений значною економічною різницею. 16 країн Західної Європи, що скористалися планом Маршалла, мали змогу рушити вперед, СРСР і його сателіти замкнулись у власноруч накинутій ізоляції", – писав Норман Дейвіс.

Втілення в життя плану Маршалла дало фантастичні результати для економік країн, які були задіяні в ньому. Проте колишні союзники остаточно вирішили "йти своїм шляхом", тож між Західною і Східною Європою впала "Залізна завіса", яка була знесена лише у 1990-х роках.

Сполучені Штати стали головною домінівною силою у світі, а СРСР (а з ним і Радянська Україна) на довгі десятиліття закрився в шкаралупі ізоляції, прихопивши з собою на аркані "країни соціалістичної демократії".