Цю пуповину треба перегризти та забути, - Олег Скрипка про інстинкт самозбереження та про те, як швидше виграти війну

Читать на русском
Автор
1927
Олег Скрипка Новина оновлена 24 червня 2024, 10:31
Олег Скрипка

Музикант не замислюється про майбутнє, бо в наших реаліях це неможливо, а війна навчила діяти за обставинами

Ювілейний 60-й рік для соліста гурту "Воплі Відоплясова" та засновника фестивалю "Країна мрій" під час війни продовжується творчими здобутками — концертами, презентацією нових програм та прем’єрою треків, закордонними виступами та турами Україною. Про колишніх колег по гурту "ВВ" та зміну музичних симпатій, про перегризання російської пуповини і участь у "Культурному десанті" "Телеграф" поговорив з Олегом Скрипкою.

"Під час війни треба відволікатися"

Олеже, 24 травня вам виповнилося 60 років. Наступного дня ви влаштували публічне відмічання ювілею. Цікаво, як ви святкували день народження вдома?

— Відмічали дуже спокійно у сімейному колі. Задув свічки, поласували тортом. Діти поспівали "Многая літа". Скажу, що свої родинні дні народження ми проводимо завжди саме так. 12 червня виповнилося 19 років моєму старшому синові Романові, і ми теж святкували в такому ж самому форматі.

А от після дня народження вперше у житті захотілося відсвяткувати публічно. Вважаю, що під час війни треба відволікатися. Тому зробив програму з НАОНІ, привітали діти з гурту "Зернятко", Олесь Журавчак грав на сопілці, студія ведичної хореографії "Накшатра" влаштували індійські танці. Завітали мої побратими з "рок-війська" — Сашко Положинський, Юрко Журавель, Фома, Тарас Компаніченко, після поранення на фронті пробув і сам Євген Рогачевський.

Олег Скрипка
Олег Скрипка: "Вперше у житті захотілося відсвяткувати день народження публічно"

Скажу відверто, мені це все непросто — мозок відмовляється сприймати ці великі цифри. Але ж час іде, і треба розуміти, що молодшими ми вже не станемо, а от мудрішими, фаховішими і серцем відкритішими — можемо.

Хотіли б після нашої Перемоги наступний свій ювілей відсвяткувати великим концертом у Москві на Красній площі або у Кремлівському палаці чи, може, на його руїнах?

— Це, напевно, фентезі, побачимо! Хотілося б якихось таких сценаріїв, але є усвідомлення, що так просто це не станеться. Ми рухаємося до Перемоги, правда і сила на нашому боці — це очевидні речі.

В грудні 60 років виповнилося Юрію Здоренку — вашому колишньому колезі з першого складу гурту "ВВ". Вітали?

— Я знав, що у Юрка ювілей, але він на своє святкування мене не запросив, а самому якось напрошуватися не хочеться. Наші творчі стосунки розійшлися років з 20 тому. За цей час я запрошував Юру і Сашу Піпу на ювілейні концерти "ВВ". Грали двічі на сцені, але не відбулося емпатичного контакту. Ми навіть планували разом поїхати в ювілейний тур, і воно не склалося, бо відчув, що хлопці цього не хочуть.

Тут нема нічого страшного. Розумію, що з роками змінюються музичні симпатії та накопичуються внутрішні незадоволення. Як буддист я ставлюся до цих подій спокійно, бо нічого змінити не можна.

"Потрібно дотримуватися етнічної та мовної гігієни"

Фестивалю "Країна мрій" виповнюється 20 років. Створюючи його, гадали, що він буде таким музичним довгожителем?

— Я навіть про "ВВ" не думав, що гурт протримається так довго на сцені. Створював фестиваль, бо мав його бачення. Зараз — це проєкт нашого життя, бо хочеться створити такий собі український рай — щоб садок вишневий біля хати та вареники їлися.

За "Країною мрій" стоїть хіпі-ідеологія — захист природи, здорове життя та здорове спілкування. За 20 років фестиваль пройшов важкий шлях — дві революції, початок війни, карантин, повномасштабне вторгнення. Тепер це наша духовна зброя для самозбереження у важкі часи.

Факти про етнофестиваль

Чи легко під час війни привезти іноземних виконавців на фестивальну сцену?

— Я постійно працюю в цьому напрямі. Звертаюся до музикантів з інших країн. Дехто сам остерігається їхати, декому лейбли не дозволяють ризикувати. Хотіли приїхати мої друзі з Франції, але посольство їх відмовило. Але попри все, 2023 року на "Країні мрій" виступав гурт Heavenphetamine з Японії. Цього року до нас долучиться Markus K — блюзмен з Нідерландів, який подорожує світом. Окремо у нас будуть індійська та японська сцени — де не тільки українці представлятимуть культуру цих країн, а й індійці, які постійно мешкають в Україні. Тому наш фестиваль є міжнародним.

Ви з Noize MC 2013 року випустили feat на хіт "Танці", разом співали цю версію в Києві 2019-го. Іван займає щиру проукраїнську позицію, чи не думали запросити його на фестиваль?

— Наш спільний feat — це була ініціатива Івана. Він завжди симпатизував Україні. Але зараз я з ним не контактую. І взагалі з будь-якими росіянами в будь-яких іпостасях не спілкуюся і не прагну, тим паче разом виступати. Дехто з російських виконавців може ставитися до нас доброзичливо, і ми можемо їх сприймати позитивно. Нам для самозбереження потрібно дотримуватися етнічної та мовної гігієни.

Ви не ділите росіян на "хороших руських" і "поганих"?

— Чим менше ми будемо про них говорити і думати, тим швидше виграємо війну. Подивіться новини — 90% пов’язано з Росією. Цю пуповину потрібно перегризти і забути. Треба очищати від них свій внутрішній світ, бо навіть думки про них забирають нашу енергію.

"Наші люди з війною стали добрішими"

Розкажіть про свої поїздки на схід України до нашого війська. Що справило найбільше враження? Яких дивовижних людей зустрічаєте?

— До військових я їздив переважно з "Культурним десантом". Хоча трапляються спонтанні поїздки, але з "Десантом" чітко усе організовано. Їздили не лише на прифронтові ділянки, а й туди, де військові навчаються.

Були дуже щемливі виступи, після яких люди одразу вирушали на лінію зіткнення. На прифронтових концертах неодноразово зі сцени спостерігав, як військові підводяться і групами покидають "залу" — йдуть на завдання або, навпаки, посередині виступу з’являються запилюжені воїни і долучаються до глядачів.

Під час таких поїздок мене найбільше вражає той спокій, впевненість і врівноваженість, які спостерігаються у наших воїнів. І саме цього нам, "мирняку", найбільше не вистачає. Саме під час поїздок на схід відбувається персоналізація нашого захисту — розумієш, хто саме тебе захищає, хто ці люди і в якому вони стані. І це дуже заспокоює. Як правило, воїни мовчазні і їх важко "розкачати" на концерті.

Ще я помітив, що наші люди з війною стали добрішими. Їх легше залучити до різноманітних ініціатив, взаємодії та допомоги. Фестиваль завжди важко робити, і через фінансові складнощі в тому числі, а зараз під час війни люди підключаються миттєво.

В Україні з’являються легендарні герої цієї війни. Наприклад, Роман Грибов, який сказав фразу про "русский военный корабль", Олександр Мацієвський, якого розстріляли після фрази "Слава Україні!". Пам’ятаємо "Привида Києва"… Як вважаєте, чому в українських медіа так мало висвітлюють геройські вчинки наших військових? Чому нема наших "Матросових", "Гастелло", "Мересьевих" і "Космодем’янських"?

— Створення легендарних героїв — це робота військової пропаганди. Наведені зразки — це радянська пропаганда, і ще пам’ятаємо німецьку та американську. Треба визнати, що у нас військової пропаганди бракує, бо іноді інформаційні потоки пускаються напризволяще. Також маємо відзначити великий вплив кремлівських ботів на наш інформаційний простір. Тому за таких умов з'явитися "Гастелло" і "Матросови" не можуть.

Коли гітарист Євген Рогачевский повідомив, що йде з гурту, бо став до лав ЗСУ, ви замислилися про майбутнє "Воплів Відоплясова"?

— Я і зараз не замислююсь про майбутнє. В наших реаліях це неможливо. Війна навчила діяти за обставинами.

"Нашим пріоритетом в стосунках було кохання"

Старшому сину Романові 19 років, додати дев’ять місяців, то виходить ще один ювілей — 20 років вашому шлюбу з Наталею. Я правильно порахував?

— Ні — у нашого шлюбу арифметика складніша (сміється.) Ми з Наталею дуже довго жили разом, і в нас не було дітей. Потім ми спочатку народили діточок, а вже згодом одружилися. Нашим пріоритетом в стосунках було кохання.

Чому ваші діти не виступали на фестивалі як артисти?

— Хлопці на повну міць залучені до організації фестивалю. Вони співпрацюють з артистами та волонтерами. Наприклад, Роман складає програму на рок-сцену і контактує з командами музикантів. Устиму я зробив пропозицію щодо його виступу на сцені, він відмовився: "Я ще не готовий!"

Вам подобаються його треки, які він оприлюднив за останні рік-два?

— Я люблю хіп-хоп та r’n’b, хоча сам не вмію робити таку музику! Устим — мелодист, в нього виходить гарна лірика, не така "кучерява", як в мене, але звучить добре та переконливо. Він відмовився від моєї допомоги і продюсерської підтримки, хоче всього досягти самостійно.

Олег Скрипка у вишиванці
"Ми рухаємося до Перемоги, правда і сила на нашому боці", — каже Олег Скрипка

Вам через вік полегшено виїзд за кордон, тепер не потрібно збирати купу документів. Чи поновите закордонні мандрівки з родиною як у довоєнні часи? Діти напевно мріють кудись поїхати з батьками на тепле море?

— Для мене і до 60-річного ювілею не було проблемою виїхати за кордон, бо я маю трьох неповнолітніх дітей. Доволі часто виступав у інших країнах.

Провітрити мізки дуже корисно, бо тоді з подвійною силою повертаєшся до звичних справ… Коли почалось повномасштабне вторгнення, я був налаштований вивезти за кордон маму, дружину та дітей. Вони усі категорично відмовилися: "Не хочемо десь тинятися!"

Влітку 2022 року я з великими благаннями вмовив родину поїхати на море. Вони спочатку опирались, але коли за тиждень повернулися додому після відпустки, дуже раділи подорожі і дякували. Цього року ще не планували відпустку.

"Країна мрій" — це наша п’ята дитина!"

Коли їдете за кордон на концерт, складно вивезти з собою колектив?

— Отримати дозволи на виїзд чоловічого складу музикантів — велика проблема. І кожен наступний раз все тільки ускладнюється. Тому останні концерти я виступаю за кордоном у супроводі місцевих музикантів. Але й тут є проблеми, бо зібрати усіх людей з інших міст до купи в певний час неймовірно складно.

Яку роль ваша дружина відіграє у музичному житті фестивалю "Країна мрій"?

— "Країна мрій" — це наша п’ята дитина! На нашому фестивалі багато майданчиків, серед них дві великі сцени — етно і рок. Наталя займається етносценою, а я — роком.

Олег Скрипка з дружиною Наталєю
Олег Скрипка з дружиною Наталєю - засновники етнофестивалю «Країна мрій».

Чому фестиваль "Країна мрій" вважаєте легендарним?

— Тому що фестиваль формує у людей гарний музичний смак. Наприклад, зазвичай зі сцени людей в залі сприймаєш як "сіру масу", бо всі здебільшого вдягнуті у темну одежу, яка зливається у єдиний сірий тон.

Пам’ятаю першу "Країну мрій", я виходжу на сцену, а переді мною біле поле людей! Більшість прийшла у вишиванках і тому виник такий ефект. Для мене це стало відкриттям!

"Країна мрій" — це не їжа-паті, куди всі приходять попити пива та поїсти фастфуд. Тому після наших виступів завжди на майданчику чисто. Тобто, якщо не смітити зі сцени, люди не смітять у залі. Також фестиваль утворює родини. Якось я познайомився з молодятами, які вперше побачилися під фестивальною сценою і взялися за руки. І при зустрічі вони вже показували мені свою дитину.

Багато ваших старих фанатів, таких як я, пам’ятають вас яскравим блондином. Чому перестали фарбувати волосся?

— Напевно, через вік — чи то я вже серйозна людина, чи волосся стало менше (сміється). Але обіцяю своїм фанатам, якось зберуся з духом і обов’язково пофарбуюсь!

Фото надані пресслужбою фестивалю "Країна мрій"

Біографія Олега Скрипка