Що сталось з супутником, чи стали українці менше донатити і до чого тут жабки? Інтерв'ю з директором Фонду Притули

Нещодавно Благодійний фонд Сергія Притули запустив новий збір — на робототехніку – "WOGОНЬ ДОПОМОГИ. Збираємо загін роботів!". Мета — 50 млн грн. Усього за час повномасштабного вторгнення тут зібрали понад 7млрд грн.

Ми всі знаємо Сергія Притулу. А от "Телеграф" поговорив із ще однією ключовою людиною – директором цього гіганта серед благодійних фондів, Андрієм Шуваловим. Звісно, запитали про супутник, дрони і бронетехніку. А також про те, чиї дрони кращі, чи відчуває фонд нестачу донатів, навіщо їм включатись в будівництво і про шалені звіти.

Донатять навіть діти

– Андрій, у вас на столі привертають увагу дві жабки. Це — донати?

– Так. Нам одна дитина вже вдруге передає такі скарбнички із накопиченими монетами. Раніше діти складали монети, щоб купити машинку, телефон чи ще щось. А зараз — щоб допомогти боротись.

Історій, повязаних з донатами, дуже багато. Нещодавно була сумна. Мати загиблого воїна отримала відшкодування від держави і принесла ці кошти нам, щоб помститися: "Хочу, щоб вони пішли на те, щоб знищити якомога більше росіян".

Жінка, яка виїхала з окупації, привезла російські рублі, щоб "у них там від цих рублів все аж розліталось".

– "Непереможні, коли об'єднані" — напис на вашому сайті. А ми досі об'єднані? Є перевтома, виникає відчуття, що всі збори не закриєш, а є діти, родина, батьки…

– Ми об'єднані впродовж вже 28 місяців повномасштабного вторгнення. Тож давайте будемо відверті: ми, як суспільство, до сих пір достатньо консолідовані, але не так, як це було у 2022 році. Втома є, і купа інших факторів впливає. Проте тримати єдність для нас, як суспільства, є однією із головних задач.

По донатах не все так погано. Ми не падаємо менше 100 мільйонів грн зібраних коштів за місяць. Кількість транзакцій коливається від 150 до 200 тисяч на місяць. За кількістю транзакцій ми — найбільший фонд в Україні.

Насправді нам потрібно похвалити людей. Вони молодці. Вони за час війни навчились попри все донатити на постійній основі — кожен день, тиждень, місяць.

"Є речі, які без нас складно зробити"

– В соцмережах розганяють думку, що потрібно донатити не великим фондам, а конкретному підрозділу, військовому, чи волонтеру.

– Це правильно, і їм потрібно донатити, і великим фондам. Звичайний приклад. Військовослужбовець бригади, яка втратила машину, збирає на авто. Йому потрібні гроші: хлопці підскочать до найближчого населеного пункту чи міста і куплять собі цю машину швидко — завтра, післязавтра. Треба їм дати гроші? Так, треба.

Якісь маленькі ініціативи збирають на 5 чи 10 "мавіків", наприклад. Їм треба дати? Треба. Ми їм накидаємо донатів на 5 "мавіків", вони сьогодні зберуть ці кошти, завтра поїдуть їх куплять, через пару днів привезуть і відправлять військовим.

Ми, як велика організація, теж це зробимо — у великих об’ємах та за кращими цінами. Привеземо не 5, а 100, 150, 500 "мавіків". Так, ми їх купимо дешевше. Але це займе певний час. І поки ми веземо своїх 150 "мавіків," хтось вже передав п'ять. Це екосистема, синергія в волонтерському руху, яка повинна бути і яка є. Ми працюємо на рівні бригада/батальйон, невеликі фонди — на рівні рота/взвод. Хтось допомагає конкретному бійцю. Що із вищеперерахованого не треба робити?

Є речі, які без нас складно зробити. Наприклад, є фонд Azov One, з яким ми співпрацюємо. Вони разом з тиловиками назбирали на броньовану техніку. Ми допомагаємо її привезти, тому що тут є певні складнощі, а у нас є досвід. Вони самостійно, можливо, з цим би не впорались або витратили багато часу. на це. А разом ми це зробили. Ця техніка їде в Україну.

Є речі, які військовим складно купити. Наприклад, прилад нічного бачення в Штатах. Ми як фонд можемо назбирати 100-150 заявок і привезти велику партію в 1000 штук.

"Якщо у нас є змога, ми робимо"

– Три найважливіші, найскладніші проекти для вас зараз?

– У нас чотири головних напрямки: мілітарний, гуманітарний і два освітніх – це Центри готовності цивільних і робота з нашим партнером — військовою школою "Боривітер". І в кожному проєкті є підпроєкти.

Якщо взяти гуманітарний напрямок. Є проєкт Safe&Smart — ми створюємо та наповнюємо шкільні укриття, які будуть рятувати життя дітей. Або наш проєкт з військовою школою "Боривітер", де ми навчаємо військових керувати FPV. Якщо військовий, якого ми навчили і якому купили цей дрон, знищить хоча б одного чи декілька росіян, це проєкт важливий? Так, важливий.

Або у нас є проект "Ігла+тепловізор". Ми спільно з інженерами КБ "Технарі" з Одеси розробили кріплення на ПЗРК, яке дозволяє вночі ставити тепловізор і збивати "Шахеди" чи ракети. Цей проєкт важливий? І навіть одне збиття "відбиває" цей проєкт повністю. Вартість тепловізора — 1300 доларів (зараз боремось за її зменшення з виробником). Вартість ракети – мільйони. Чим більше мобільних вогневих груп із тепловізорами, тим для нас краще. Військові нам зараз скидають відео. Ця ракета летіла в якусь будівлю, склад, в інфраструктуру. Її збиття важливе? На мій погляд, дуже.

Тому мені дуже важко виділити найважливіші проєкти. Кожен важливий у своєму сегменті. Ми беремось за ті проєкти і напрямки, де впевнені на 100%, що ми маємо експертизу і розуміємо, що робимо.

Якщо казати про більш об’ємні, то це: БПЛА, бронетехніка та FPV.

– Чому фонд Притули взявся за шкільні укриття?

– До нас вдерлася велика країна-агресор, яка знищує майже все, до чого може дотягнутись. Державі не вистачає ресурсів, щоб все відновлювати, закривати всі потреби. І ми просто підставляємо плече. Якщо у нас є змога, ми робимо.

Ми робимо укриття комфортними для дітей, дообладнуємо їх. Три будуємо з нуля. Один пілотний проект – на Київщині у Пуща-Водиці для навчально — реабілітаційного центру, в якому живуть та навчаються діти з особливими освітніми потребами, діти з інвалідністю, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського пілкування і ті, що опинились у складних життєвих обставинах, ВПО з Донецької, Запорізькох області. Два – на Херсонщині. Вони мають бути протирадіаційними за новими нормами ДБН.

По підрахункам на листопад 2023-го року вартість побудови одного укриття приблизно 16-22 мільйони гривень. Але на сьогоднішній день все дорожчає, особливо — вартість будматеріалів. Хтось нам пропонує їх невелику кількість безкоштовно, хтось робить знижки, але це все одно не допомагає закрити всі потреби.

– Чому і як обрали саме ці проєкти і заклади?

– Це робота гуманітарного департаменту. Ми не перший день співпрацюємо з Миколаївською, з Херсонською ОВА, громадами.

"Немає жодної країни в світі, де люди зібралися і купили супутник своєму війську"

– Мабуть, улюблене ваше питання – що з супутником?

– Він у розпорядженні ГУР і працює. Коли у мене про це питають, я завжди говорю: ми повинні цим пишатись. Немає жодної країни в світі, де люди зібралися і купили супутник своєму війську, щоб захищатись від ворога, який зайшов на нашу територію. І який хоче нас знищити. Я думаю, що про це будуть писати в книжках, це увійде в історію.

Коли ми починали збір на "Байрактари", наш турецький партнер Baykar побачив, наскільки українці згуртувалися, щоб придбати ті "Байрактари", і подарував їх нам. У нас залишились кошти, які ми закумулювали на "Байрактари". Ми пішли до Міноборони, передали заклик усіх українців "Вбивати більше росіян" та запитали, яка допомога в цьому потрібна.На що вони нам відповіли: "Давайте спробуємо купити супутник".

Нам поставили задачу, ми її виконали і передали Народний супутник в повне управління ГУР. Навіть за перший місяць користування він вже окупив себе – знищеною російською технікою, складами живої сили росіян. Завдяки його роботі одиниць ворожої техніки знищено — сотні. ГУР періодично про це звітує.

– Якими є умови експлуатації і що буде далі, коли війна скінчиться?

– Народний Супутник та доступ до сузір’я супутників ICEYE знаходиться в розпорядженні ГУР. Доступ до бази знімків сузір’я супутників не обмежений в часі. Єдине — є технічне обмеження по кількості фото, які наші розвідки можуть з неї взяти.

Цей супутник – радарний. Його особливість — він робить якісні знімки в умовах поганої видимості. Його ГУР використовує у складних умовах – дощ, хмарність, туман.

Скільки і як вони його будуть використовувати – ГУР вирішить без нас. Ми, як фонд, купуємо і все передаємо військовим. Купили – передали.

– У вас велика команда?

– 114 людей. На сьогоднішній день цього достатньо. У нас гарно побудовані процеси, тож навантаження нормальне.

"Моя команда може купити все"

– Cкільки дронів пройшло через ваш фонд?

– 16 тисяч 692 FPV-дрони. І ця цифра продовжує зростати.

– Є щось таке, що ваш фонд не може купити?

– Мені здається, що моя команда може купити все. Їм треба тільки поставити чітку задачу, дати на це кошти і вони привезуть все, ще й виб'ють найкращі ціни. Це ми побачили на прикладі нашої броньованої техніки – привезли понад 150 одиниць "броні", військові вантажівки, прилади нічного бачення ПВС-14.

– Скільки броньова техніка живе на фронті?

– Це залежить від точки, де вона працює. Головне, що я бачу — навіть коли нам присилають фотки з пошкодженою бронею, пишуть, що всі живі. Скільки вона прожила, це одне питання. Головне, що вона врятувала людські життя.

– Заявки приходять від підрозділів?

– Так. До нас повинен зайти офіційний запит, тому що ми за цю передачу майна звітуємо. Ми звітуємо, мені здається, всім. Якщо з державою у нас є зрозумілий регламент і порядок звітності, то в уявленні людей немає стандарту, яка повинна бути ця звітність. Тому ми намагаємось вказувати максимум деталей. І ми, як фонд, намагаємося звітувати від початку до кінця. В цей звіт повинно входити все – за скільки купили, кому передали, фотозвіт, закріплений чек купівлі, квитанції. Звіт знаходиться на сайті, у великій таблиці, де це все можна знайти.

Звітуємо із затримкою в місяць, щоб не висвітлювати ту чи іншу передачу, щоб не можна було контролювати постачання техніки з іншої сторони.

Люди і бізнес донатять 50 на 50

– Більше донатить бізнес?

– Кожного місяця по-різному. У квітні було 50/50. Бізнес у нас свідомий, вони активно вмикаються у наші проекти, ми спільно їх робимо. Бізнесу окремо хочеться дуже сильно подякувати за донати.

Ми не беремо жодної копійки на діяльність Фонду, на зарплати, канцелярію, на все інше із донатів на мілітарний напрямок. Ці потреби нам окремо закриває бізнес, який свідомо кладе гроші на рахунок на операційну діяльність. Ми свідомо зробили це розмежування.

– Іноземні донатери появляються? На початку війни багато хто відмовлявся давати кошти на військові потреби. Бачимо, що на проєкт з тепловізорами " Ігла" донатив американський фонд?

– Є донати з-за кордону. Ми не про все можемо говорити, але їх географія зрозуміла — країни, які відкрито є нашими союзниками.

Американський фонд задонатив нам 1 млн доларів на тепловізори, про які я вже згадував. Ми закупили більше тисячі цих приладів і виділили цей напрямок як проєкт.

– Коли фонд будувався, брали за основу закордонну модель?

– Мало хто про це знає, але станом на 24 лютого 2022 року в ньому було всього три людини. Це засновник, директорка і бухгалтер. Після початку повномасштабного вторгнення Сергій закликав приєднатися до роботи фонду. Приходили друзі друзів, дзвонили знайомим. Навіть просто хтось проходив поряд, бачив "двіж", допомагав у розвантаженні та залишався працювати.

Часу вибрати якусь модель роботи не було. Коли на нас пруть з Півдня, Сходу, Півночі росіяни, ніхто б не прийшов і не розповів, як все повинно працювати. Власними силами щось опрацьовували, оптимізовували процеси, готували звіти. Це просто робота день за днем. Фонд зразка 2022 року і зараз – це різні організації. Сьогодні це сильна інституція, в якій можна міняти людей, і вона продовжить працювати.

– А чому і як ви прийшли сюди?

– Коли почалось повномасштабне вторгнення, мене набрав Павло Петриченко – солдат 59-ї бригади. Він, на жаль, загинув 14 квітня цього року у Донецькій області. "Ми робимо великий склад. Допоможи організувати логістику, приймання товару, облік". Я приїхав і почав працювати на складі на Подолі, умовно кажучи, комірником. Згодом запропонували очолити операційно-логістичний відділ вже тут, на вул. О. Гончара. Фонд великий, обсяги великі. Одне з моїх основних завдань тоді – щоб все оперативно приймалось, приводилось до ладу і швидко виїжджало на передок. Швидкість була дуже важлива. Ганну Гвоздяр, тодішню директорку фонду, покликали працювати на державу. І мені, як людині, яка виросла у фонді, запропонували його очолити. З 26 вересня 2023 року я став директором фонду.

"Наші розробки сьогодні якісніші, ніж у європейських виробників"

– У вас ще діє проект будівництва житла для ВПО.

– Ні, навпаки. Ми будували житло на Київщині не щоб люди переміщались, а щоб залишилися на своїй земельній ділянці. Там, де будинок був зруйнований росіянами, ставили модульне житло. Це наш проект NEST. Всього 46 будинків.

Ми встановили крайній з них. Зараз думаємо, де ми це будемо робити далі. Можливо, підемо на північ — Чернігівська, Сумська область. Там росіяни добивають міста і села, які можуть дістати. Так само і на півдні. Ми розглядаємо це всередині фонду, рішення ще немає.

– Як обираєте проєкти і за які не беретесь?

– Витрачаємо час, вивчаємо процес від початку і до кінця. Наприклад, закупівлі FPV. Це була ініціатива Сергія Стерненка. Наші хлопці їздили місяця три на полігони, дивилися на FPV, розбирали, збирали, вивчали, щоб зрозуміти на 100%, що вони працюють. Отримали позитивний фідбек від військових, що ці дрони використовують, вони потрібні. Тому що ми не можемо витрачати кошти на те, що нам подобається. Ми повинні бути впевнені на 100%, що воно працює, і що це ефективно.

І так у нас з кожним проєктом — де ми впевнені на 100%, там будемо працювати. Завтра знайдемо щось ефективне, вивчимо, будемо там. Чи військові скажуть: цей прилад працює, дайте нам, будь ласка, їх більше. Ми вивчимо, зрозуміємо, що працює, і будемо його купувати, передавати військам.

– Ви говорили, що закуповуєте багато дронів в Україні.

– Великі розвідувальні БПЛА — тільки в Україні. Цивільні — Mavic, Autel — за кордоном. Все, що можемо, ми будемо купувати і купуємо в Україні у місцевих виробників. Ми платимо їм кошти, вони можуть збільшувати потужності, платити людям зарплату, витрачати їх на розробки.

Наприклад, у нас є "Ейрлоджикс", виробник БПЛА "Гор" розвідувального типу. Ми почали з ними співпрацю на початку 2023 року. Було зрозуміло, що ця розробка буде працювати. Ми декілька виробів у них закупили, тим самим дали можливість інвестувати в виробництво. Я не так давно зустрічаюся з виробником. Вони завантажені контрактом на рік, їх дрони купує держава. Для нас — ідеально: ми вклали, допомогли на початках. Держава підключилась, взяла собі на озброєння.

Мені здається, що наші розробки сьогодні якісніші, ніж у європейських виробників. У зоні бойових дій все постійно змінюється. Наші розробники швидше отримують фідбек від військових, швидше вносять зміни по частотах, антенах тощо. Тому наші спеціалісти, наші виробники FPV і БПЛА, на мою думку, зараз найкращі. Так само і засоби РЕБ, які ми активно вивчаємо — вони швидко змінюються.

– Як за час війни трансформувався проєкт з ремонту російської техніки?

– Ремонт триває, але це вже не тільки ремонт, а й дооснащення оптикою, зв'язком, камери на них ставимо, і елементи живлення всередині, якщо додатково щось потрібно. Деякі взагалі переробляємо в медевак. Наприклад, танки Т-62 можемо переробити в броньовану машину, зрізавши башню, чи в медевак. Вартість нової одиниці техніки колосальна, а ця відремонтована броня рятує життя.

– Мобілізація вимиває кадри? Бачила петицію за присвоєння волонтерам статусу УБД.

– Цей статус повинні мати лише учасники бойових дій. Крапка. У нас мобілізовано 22 людини. Двоє керівників — директор і очільник мілітарного напряму — пішли працювати на державу. Але це нормально, це не тільки наше питання.