Успіх "Анори" на "Оскарі". Політика чи захоплення "вєлікай русской культурой"?

Американський фільм "Анора" про росіян отримав шалений успіх на церемонії "Оскар" у США. На церемонії на одній сцені стояли поруч голлівудська актриса Майкі Медісон і актор Юрій Борисов (перед цим зіграв у пропагандистському фільмі РФ та підтримує Путіна). Все це менш ніж за місяць після того, як Трамп заявив, що Україна несе відповідальність за війну та відмовився від гасла "нічого про Україну без України".

Чи є у нагороді політичний компонент із відбілювання росіян, чому фільм переміг та що нагороди означають у глобальному плані? "Телеграф" знайшов кінокритика та політолога, які дивилися цей фільм та оцінили кожен зі своєї зони експертизи.

Про що фільм "Анора"

Це фільм про стосунки секс-робітниці та сина російського олігарха. Видання Vulture жартувало, що насправді фільм "Анора" виграв "Оскар" із танців на пілоні. Та дивувалося: як консервативне журі кіноакадемії дало стільки призів, адже у фільмі дуже відверті сцени.

Режисер фільму Шон Бейкер ще й увійшов в історію нагороди, персонально отримавши чотири "Оскари" за один вечір. За що дали "Оскари":

• найкращий фільм,
• найкращу режисуру,
• найкращу жіночу роль,
• найкращий оригінальний сценарій,
• найкращий монтаж.

Однак не отримав нагороди за найкращу чоловічу роль другого плану Юрій Борисов (пропагандистські фільми), хоча і був у кандидатах. Саму лише його номінацію росіяни сприймали як національну перемогу.

Популярність в Каннах і любов США до російського

Кінокритик Кирил Пищиков розповів "Телеграфу", що популярність "Анори" у США почалася після Каннського фестивалю, у прокат же він вийшов давно — ще у жовтні 2024 року. Тому така велика кількість нагород не пов’язана з Трампом та політикою.

Успіх стрічки у США повʼязаний з декількома факторами. Перший – це персона режисера Шона Бейкера, який майже всю карʼєру досліджує маргіналізовані групи в Штатах, зокрема різні аспекти секс-роботи. В США Бейкер вже культовий, і власне його погляд є суто американським, саме тому "Анора" в першу чергу стала гітом в Америці.

Другий момент успіху, це ірраціональна захопленість західного світу "вєлікай русской культурой".

"Там, де українець бачить хамство та бидловатість, мешканець Заходу бачить "загадочную русскую душу", що, власне, і втілює в собі герой Юри Борісова, який увесь фільм поводитися як покидьок, однак у фіналі демонструє "благородство". Власне це і є момент відбілювання росіян в широкому контексті, адже решта персонажів росіян зрештою показані як мерзенні, жадібні та безпринципні люди без морального компаса", — каже Пищиков.

Кінокритик стверджує, що головна проблема і загроза – це толерування росіян на тлі великої війни в Україні. Прецедент "Анори" є тривожним дзвіночком, особливо після минулорічної перемоги "20 днів в Маріуполі".

Підтримка України у США не зникає, — політолог

Політолог Олексій Голобуцький ризикнув подивитися "Анору" і каже "Телеграфу", що перш за все здивований не тим, що перемога дісталася Росії. А тим, що п'ять нагород забрала банальна історія без глибокого змісту — на кшталт "Красуні" з Джулією Робертс у 90-х, тільки в сучасних умовах.

Щодо росіян — персонажі виставлені не у найкращому світлі, й тому проросійським його також назвати складно.

"Там єдиний нібито позитивний герой — це той, який взагалі ніщо в цій ієрархії людській. Всі, хто хоч трішки щось має — негідники або просто про них нема що сказати… Фільм до Росії має відношення тільки за акторами", — каже Голобуцький і додає, що бекграунд участі Борісова у пропагандистському кіно для американців не такий важливий.

Політолог також скаржиться на те, що істеблішмент Голлівуду трохи "лівий".

"Вони ж всі там захоплені Достоєвським і Толстим. Симпатія до росіян в культурному плані нікуди не поділася. Вона просто стала менш проявленою", — каже Голобуцький.

Політолог стверджує, що симпатія до українців та підтримка також нікуди не поділася. Потрібно лише створювати та демонструвати щось своє. Та й ніхто не захоче отримувати нагороди "із жалості".

"Підтримка України не зникає, вона ще буде спалахувати. Україна вже увійшла в інформаційне поле. Для нинішнього покоління — це точно. Ми вже не умовна Албанія фільму "Хвіст крутить собакою". А далі залежить від того, як будуть розвиватися події", — підсумував політолог.