Солодкий символ столиці: в чому секрет божевільної популярності цукерок "Вечірній Київ"

Автор: Юлія Закірова
Дата публікації: 04 серпня, 02:05

Автор

У 1980-х ці солодощі були справжнім дефіцитом, за яким полювали кияни і туристи

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Цукерки "Вечірній Київ" свого часу були не просто десертом, а справжньою мрією для багатьох українців. За ними годинами стояли в чергах, їх дарували на свята та везли як сувенір зі столиці.

Історія цих ласощів почалася у середині 1980-х років, коли київські кондитери отримали завдання створити продукт, який став би гастрономічною візитівкою міста поряд із легендарним Київським тортом. Що було далі – в матеріалі "Телеграфу".

Новинка швидко виділилася серед радянських солодощів. До рецептури увійшли натуральне молоко, підвищений вміст какао, легка коньячна нотка та цілий обсмажений фундук усередині.

Для того часу це було незвичне поєднання, яке робило цукерки схожими на дорогі імпортні ласощі. Крім того, для виробництва використали найсучасніше обладнання, що дозволило досягти більш ніжної кремової начинки та якісної шоколадної глазурі.

Поява "Вечірнього Києва" збіглася зі святкуванням 1500-річчя столиці. Саме тоді місто активно формувало свій сучасний образ, а новий десерт мав підкреслити його статус.

Назву для цукерок обрали невипадково. Вона перегукувалася з відомою піснею "Як тебе не любити, Києве мій!", у якій згадується вечірній Київ над Дніпром. Виробники прагнули передати не лише смак, а й атмосферу столиці — романтичні прогулянки Хрещатиком, театри, вогні вечірнього міста та особливий затишок.

Не менш впізнаваною стала й упаковка. Темний фон символізував нічне небо, а золотисті елементи нагадували мерехтіння міських ліхтарів і освітлених вікон. Через це коробку часто купували не лише заради солодощів, а й як пам'ятний сувенір із Києва.

У радянські часи "Вечірній Київ" був дорогим і дефіцитним продуктом. Його зазвичай купували до Нового року, великих сімейних свят або для особливих гостей. Найчастіше цукерки шукали у спеціалізованих магазинах, а історії про довгі черги та покупки "через знайомих" стали частиною міських спогадів.

Після розпаду СРСР виробництво легендарних цукерок продовжилося вже під брендом Roshen. Рецептура зберегла головні риси: праліне з фундуком, цілий горіх, шоколадну глазур і характерний аромат бренді.