Елітні авто, сотні гектарів землі і десятки кіло "каменю": як родина депутата побудувала бурштинову імперію

Масовий викуп поліської землі за безцінь, штучний розгін цін на Prozorro та кримінальні справи за статтею "екоцид", які тихо закриваються в кабінетах. "Телеграф" дослідив, як бізнес-група депутата Рівненської облради Романа Руденка монополізувала видобуток бурштину. До неї ми зараховуємо як компанії, що належать політику або його дружині, а також ті, що мали спільних керівників, адреси, представників чи отримували одна від одної спецдозволи.

Навіть прямі заборони АМКУ не зупинили експансію: у хід пішло "велике переселення" ліцензій на фірму дружини та… сільську лісопилку з одним працівником. Чому державні санкції виявилися безсилими проти родинної схеми і як доступ до українських надр став заручником приватної особи — у нашому розслідуванні.

Бурштиновий дует: як розіграли ділянки з покладами сонячного каменю

Увагу нашого видання привернули два аукціони Державної служби геології та надр України, проведені навесні 2021 року. В обох випадках торги відбулися за спецдозвіл на користування надрами (передбачає геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку бурштину) на ділянках — "Зонецька перша" та "Зонецька друга", які розташовані у Сарненському районі Рівненської області. Початкова вартість кожної ліцензії становила 334,5 тис. грн.

Сарненський район є частиною так званого "бурштинового трикутника" Полісся. Обидві ділянки за геологічними прогнозами мають високу щільність покладів сировини, а формат спецдозволу дає фактично відразу переходити до легального видобутку великих обсягів під виглядом тестування пластів.

Заявки на аукціони подали ТОВ "Ентер Гео Інвест" та ТОВ "Амберкінг". Обидві компанії були засновані менш ніж за пів року до проведення торгів – 8 жовтня 2020 року, зареєстровані в Києві (щоправда, за різними адресами) та мають аналогічний профіль діяльності – "добування мінеральної сировини".

Одноосібним засновником та кінцевим бенефіціаром фірми "Ентер Гео Інвест" є Валерій Грищук з міста Гайсин Вінницької області — особа, раніше не помічена на ринку видобутку корисних копалин.

Водночас як конкурент — ТОВ "Амберкінг" було засноване депутатом Рівненської облради Романом Руденком, який на той момент був і директором. Це відома фігура місцевого політикуму, яка володіє цілою мережею підприємств, пов’язаних із бурштиновим бізнесом (зокрема ТОВ "Бурштин України", "Амбербур", "Амберпром" та іншими). При цьому в обласній раді Руденко є членом постійної комісії з питань екології та земельних відносин. Хоча він не очолює цей орган одноосібно, такий статус дає йому прямий важіль впливу на ухвалення рішень у сфері охорони навколишнього середовища та розподілу надр.

Під час торгів ТОВ "Ентер Гео Інвест" розігнало ціну до 5,2 млн грн за кожен лот. Тим часом пов’язане з Руденком ТОВ "Амберкінг" тримало скромну ставку у 346 тис. грн за одиницю і очікувано програло. Проте переможець відмовився сплачувати кошти й підписувати документи.

За правилами, які діяли на той момент, право викупити видобувну ліцензію автоматично перейшло до другого учасника — ТОВ "Амберкінг", яке й отримало право на розробку родовища майже за стартовою ціною (ставка була більшою лише на 11,4 тис. грн), тобто у 15 разів дешевше за пікову ціну аукціону.

Формально за законом, але з доведеною змовою

На момент проведення аукціону процедура попри перемогу невигідної пропозиції була легітимною. У Держгеонадрах у відповідь на запит "Телеграфа" наголосили: відомство діяло за тодішнім порядком, тож гарантійний внесок фірми-відмовника пішов до бюджету, а право викупу ліцензії "строго за нормами" перейшло до ТОВ "Амберкінг".

Варто зазначити, що через масові зловживання згодом Кабмін змінив правила проведення аукціонів на Prozorro.Продажі. Тепер, якщо перший і другий учасники відмовляються від лота або діють узгоджено, торги анулюються повністю, а суму гарантійного внеску, яку втрачає порушник, суттєво збільшили, щоб зробити такі схеми фінансово невигідними.

Проте зміни правил відбулися пізніше, а в описаному нами випадку боротьби за ділянки "Зонецька перша" та "Зонецька друга" таки мали місце порушення конкурентного законодавства. Цього висновку дійшло у липні 2024 року Східне міжобласне відділення АМКУ і визнало дії ТОВ "Амберкінг" та ТОВ "Ентер Гео Інвест" антиконкуретною змовою, яка спотворила результати торгів.

Доказами змови стали, зокрема, спільні цифрові сліди. Зокрема, компанії завантажували цінові пропозиції з однієї IP-адреси з інтервалом у кілька хвилин, а також подавали з неї звітність. При реєстрації "Амберкінг" вказало номер телефону, яким користувалося "Ентер Гео Інвест", а електронні документи обох підприємств мали однакові технічнічні властивості. Плюс одні й ті самі особи мали довіреності на представництво у банках та податкових органах.

За це порушення АМКУ оштрафував кожну фірму на 136 тис. грн і на три роки вніс їх до "чорного списку" із забороною брати участь у держзакупівлях. ТОВ "Ентер Гео Інвест" — від сплати ухилилося, через що Господарський суд Києва додатково стягнув із фірми 136 тис. грн пені, а ТОВ "Амберкінг" штраф сплатило одразу. Парадокс у тому, що за три роки, які відділяють рішення АМКУ від проведення аукціону ТОВ "Амберкінг" безперешкодно видобувало бурштин на ділянках "Зонецька перша" та "Зонецька друга" й неодноразово могло перекрити витрати на штраф заробітками від продажу сонячного каменю.

Аби з'ясувати позицію іншої сторони, "Телеграф" звернувся із запитом безпосередньо до бенефіціара "Амберкінг". У відповіді депутат Рівненської облради Роман Руденко дистанціювався від оперативної діяльності підприємства. Він заявив, що статус кінцевого власника не означає постійного управління фірмою і порадив звертатися до директора. Також він зазначив, що наразі "відбуваються судові процеси щодо оскарження вищезазначених рішень АМКУ".

Проте офіційні документи спростовують слова політика. У Східному міжобласному відділенні АМКУ наше видання запевнили: відповідачі у справі не оскаржували рішення про змову у встановлений законом строк. Воно набрало чинності, а "Амберкінг" своєю сплатою штрафу фактично визнало провину.

При цьому Сарненська окружна прокуратура, спираючись на доведену АМКУ змову, подала позов до суду (справа №910/4178/25). Вимоги прокурорів — визнати результати аукціонів недійсними, скасувати договори купівлі-продажу та анулювати спецдозволи, щоб повернути родовища державі. В першій інстанції прокуратура програла, але подала апеляцію.

Родинна імперія: як санкції АМКУ спровокували "велике переселення"

Загалом фірми з групи Руденка (ті компанії які належали безпосередньо депутату та його дружині Дар’ї) одержали щонайменше 20 спецдозволів на видобуток бурштину як Рівненській, так і в сусідній Житомирській області. При цьому розширення сімейного бізнесу відбувалося чіткими хвилями, і друга з них збіглася з розслідуванням Антимонопольного комітету.

Зокрема, у травні-серпні 2024 року, коли над фірмами чоловіка нависла загроза "чорного списку" АМКУ та трирічної заборони на участь у торгах, дружина зареєструвала чотири нові фірми — ТОВ "Стонс Актив", "Голден Вел", "Опен Сенд" та "Річ Хол". Усі вони мають однаковий основний вид діяльності, пов’язаний з гірничодобувною галуззю та надрокористуванням.

Це дозволило родинному бізнесу зберегти за собою присутність на аукціонах і посилити позиції. Успіхам корпорації Руденків сприяла безвідмовна технологія "технічного розіграшу".

• Перший сценарій: на торги виходять формально не пов’язані компанії, і одна з них агресивно піднімає стартову ціну в кілька, а то й у десятки разів. Після оголошення перемоги фірма-лідер раптово "вмиває руки" — відмовляється підписувати протокол торгів або "забуває" сплатити кошти. За правилами Prozorro, право викупити ліцензію за смішною ціною автоматично переходило до другого учасника, яким часто виявлялась фірма з орбіти Руденка.

Наприклад, за ділянку "Федорівська-5" інші учасники пропонували 25 млн грн, а ТОВ "Амберлайт" (належить Роману Руденко) забрало її після дискваліфікації конкурентів за 348 тис. грн.

• Другий сценарій простіший: сторонніх гравців на торгах взагалі не було, а видимість конкуренції імітували фірми, що належали Роману Руденку чи його дружині. Формально вимоги закону були дотримані, але фактично — за будь-якого результату розіграшу лотів — спецдозвіл переходив до групи Руденка.

Наприклад, ділянки "Адамівська" та "Калинівська" були розіграні між фірмами Руденка — ТОВ "Амбер-Груп" та ТОВ "Лутрейт" (тримали ціну на рівні 330-360 тис. грн). Наразі цю справу також вивчає АМКУ.

І вже на початку 2026 року, коли виник ризик втратити спецдозволи через позов прокуратури та нові перевірки антимонопольників, Руденки переоформили 9 спецдозволів з проблемних компаній депутата на "чисті": на одну фірму дружини — "Стонс Актив", а також на нібито цілком не пов’язані фірми — ТОВ "Тімбер Вуд" та "Ленд Гео".

Формально на етапі цього "великого переселення" все виглядало абсолютно законно. Зокрема, у Держгеонадрах запевнили "Телеграф", що процедура відчуження передбачена Кодексом про надра, тому підстав для відмови вони не мали. Сам Роман Руденко у коментарі також назвав це "сталою бізнес-практикою", а його дружина Дар’я запит журналістів проігнорувала.

Проте занурення в деталі наводить на думку, що нові утримувачі можуть бути або фіктивними, або з одного пулу. Так, ТОВ "Тімбер Вуд", якому перейшли 5 ліцензій на видобуток бурштину, виявилося збитковою сільською лісопилкою з одним працівником у штаті. А заснував фірму Віталій Питель, що разом з Романом Руденком володіє ТОВ "Амберкінг Юкрейн". Не менш промовистою є й крок ТОВ "Ленд Гео", яке спробувало переписати одну з отриманих ліцензій назад на іншу фірму Руденка. Цього разу фокус не вдався, Держгеонадра заблокували цю спробу через виявлення недостовірних відомостей.

Знищені ліси, кримінальні справи та "бурштиновий сервітут"

Намагання родини депутата сховати ліцензії в юридичних лабіринтах та транзитних компаніях зрозумілі, адже хмари навколо бізнесу згущаються не лише в кабінетах АМКУ. Паралельно силовики намагаються розплутати реальні наслідки цього промислу на Поліссі.

Яскравий приклад — гучне розслідування ДБР. В ухвалах Печерського райсуду міста Києва та Київського апеляційного суду зафіксовано: кінцевий бенефіціар компаній "Амберкінг", "Амберкінг Юкрейн" та інших структур (за документами володіє цими фірмами саме Роман Руденко), міг налагодити "схему незаконного вимивання бурштину задля отримання тіньових прибутків в обхід податкового обліку".

Слідчі дійшли висновку, що під виглядом дозволеного законами "геологічного вивчення" на ділянці "Осів-7 (спецдозвіл на яку належить "Амберкінг Юкрейн") відбувався масштабний промисловий видобуток, а обладнання — дизельні мотопомпи ДНУ-70 — на локацію завозила фірма "Амбербур" з орбіти депутата. Представники компаній намагалися зняти арешт з вилученого обладнання та бурштин, проте отримали відмову і в першій, і в другій інстанції.

У коментарі виданню "Телеграф" Роман Руденко заявив, що не володіє інформацією про це провадження та не має у ньому жодного процесуального статусу, а за господарську діяльність відповідають безпосередньо директори підприємств.

Підозрюють прикриття "легальною обгорткою" незаконних робіт й слідчі УСБУ у Рівненської області на ділянках "Рівненська-347", "Рівненська-289", "Калинівська", "Дашівська" та "Адамівська". Спецдозволи на них закріплені за фірмами Руденка — ТОВ "Амберпром" та ТОВ "Лутрейт". Втім, як показало розслідування, ліцензії могли слугувати ширмою: на родовищах без дозвільних документів ймовірно процвітав нелегальний видобуток за допомогою незадекларованих мотопомп та шлангів.

За допомогою цього "лівого" обладнання, згідно з даними слідства, відбувався видобуток варварським методом, коли бурштин вимивають із землі водою під сильним тиском. При цьому на одній з ділянок крім насосів та мішків з камінням вилучили і чорнові журнали обліку спецтехніки однієї з фірм з орбіти Руденка.

Початково через зафіксовані руйнування ґрунтів та нищення лісу Поліська екологічна прокуратура кваліфікувала ці дії за важкою статтею 441 КК України ("екоцид"). Проте, як повідомили "Телеграфу" в Управлінні СБУ в Рівненській області, в грудні 2025 року кримінальне провадження в цій частині було закрите, а до суду скерували обвинувальні акти стосовно 17 осіб щодо незаконного видобутку (ст. 240-1 КК України).

Роман Руденко також наголосив, що немає інформації про справу СБУ, проте стверджува, що підконтрольні компанії вже провели рекультивацію на місці видобутку.

Паралельно бізнес-група Руденка веде юридичні атаки у господарських судах. Наприклад, у травні 2023 року ТОВ "Амберкінг" таким чином примусово відібрало лісові ділянки підприємства "Кам’яне-Случанське". Представники цього кооперативу виступили проти того, аби "під ніж" пустили заліснені масиви із 70-80-річними соснами. Втім, суд вирішив, що видобуток бурштину має "загальнодержавне значення", та зобов’язав лісників віддати понад 7 га лісового фонду під родовища "Зонецька перша" та "Зонецька друга". Найцинічніший нюанс — за користування такою площею фірма мала б платити тільки 2 362 грн на місяць.

І в цьому випадку Руденко наголосив, що підприємства групи діють виключно в межах закону, а "рекультивація порушених земель є обов'язковим етапом їхньої роботи".

Чи контролював хтось реальну екологічну ситуацію на місцях видобутку? Як з'ясував "Телеграф", державний нагляд у цей період фактично був поставлений на паузу. У відповіді на офіційний запит Державна екологічна інспекція Поліського округу визнала, що жодних перевірок дотримання екологічного законодавства ТОВ "Амберкінг" у 2021-2026 роках вона не проводила. Причиною став чинний мораторій Кабміну (постанова № 303) на проведення планових та позапланових заходів контролю під час воєнного стану.

Земляний голод: куди спрямовується "бурштиновий" кеш

Успіхи у видобувному бізнесі чітко відображені у майнових деклараціях родини. За даними звітності, Роман Руденко та його дружина Дар’я володіють кількома квартирами у Києві та області. Причому, згідно з Витягом із Реєстру речових прав, частка у квартирі площею 92 кв. м у передмісті столиці опинилася поза декларацією.

Найбільш примітні активи подружжя:

• елітний автопарк: новенький седан Audi A8 Роман Руденко придбав минулого року за 4,5 млн грн, його дружина пересувається на кросовері Mercedes-Benz AMG GLE 53 вартістю 5,4 млн грн;
• готівка та крипта: родина зберігає майже 800 тис. доларів, 352 тис. грн та 93,1 тис одиниць криптовалюти Ripple;
• запаси бурштину – 111,47 кг.

У відповіді на запит "Телеграфа" політик зазначив, що нову Audi A8 придбав завдяки продажу попереднього автомобіля та особистим заощадженням. Грошові запаси він назвав накопиченнями "за багато років життя" від підприємницької діяльності та продажу майна, а не чистим доходом за останній рік. Щодо бурштину, то його Руденко придбав офіційно за безготівковим розрахунком ще у квітні 2019 року — на підставі договору купівлі-продажу і за власні заощадження.

Наймасштабнішим напрямом інвестування для родини Руденків став викуп землі безпосередньо у бурштиносних районах Полісся – Сарненському, Дубровицькому та Зарічненському районах (селах Трипутня, Осова, Дібровськ). Тут упродовж 2023-2025 років депутат разом із партнерами (серед яких офіційний власник згаданого вище "Тімбер Вуд" Віталій Питель) отримав у власність чи спільну часткову власність десятки ділянок загальною площею понад 200 га.

Показово, що на початковому етапі паї купувалися за безцінь – у середньому по 13,4-16,7 тис. грн/га. Проте у 2025 році задекларована вартість нових наділів у цих же зонах зросла до 91,5-124,9 тис грн/га, а окремих ділянок — до 800 тис. грн/га. Таким чином у зонах бурштинових родовищ група Руденка сформувала приватний земельний банк площею понад 170 га.

Проте за цією нібито хаотичною купівлею паїв у селян, ймовірно, стоїть дуже виважена політика експансії на ринку видобутку бурштину. Адже наявність приватного власника землі може відлякувати потенційних учасників аукціонів на спецдозволи ще на етапі подання заявок. І навіть якщо конкуренція буде реальною і право виконувати роботи отримає стороння фірма, зайти на ділянки без згоди власника землі вона не зможе. Тож сторонній інвестор буде змушений або платити Руденку за оренду, або взагалі відмовитися від видобутку.

Стрибкоподібні зміни ціни наділів політик у відповіді "Телеграфу" пояснив стандартними ринковими чинниками та індивідуальними характеристиками кожної конкретної ділянки. Депутат також запевнив, що земля купувалася на законних підставах для використання за призначенням або подальшого перепродажу, "залежно від ринкових обставин та економічної доцільності".

Висновок: чому санкції не зупинили бурштиновий конвеєр

Бурштинова епопея бізнес-групи рівненського депутата — класичний прецедент того, як доступ до державних надр стає повністю залежним від інтересів однієї приватної особи. Схеми з "технічними" учасниками на Prozorro, переписування ліцензій на фірми з власного пулу, реєстрація нових компаній на дружину та земельний шантаж із сервітутами роками розігруються під носом у АМКУ, прокуратури та Держгеонадр.

Ця ситуація наочно ілюструє системну хворобу українських держзакупівель. Як і в попередніх розслідуваннях "Телеграфа" щодо маніпуляцій із державними тендерами, у сфері видачі спецдозволів на надра ми бачимо той самий сценарій: санкції та "чорні списки" державних органів легко обходяться через створення нових юридичних оболонок. Зміна вивіски дозволяє тим самим бенефіціарам і далі диктувати свої умови державі.

І поки правоохоронна система роками розбирається у кримінальних провадженнях щодо екоциду чи змов на торгах, бурштиновий конвеєр працює без збоїв. Він успішно конвертує повільність державних інституцій у мільйонні прибутки, елітні автопарки та сотні гектарів фактично відчуженої поліської землі.

Як повідомляв "Телеграф", за видобутком бурштину в Україні стоїть кілька фінансових груп, кожна з яких має розгалужену мережу компаній. Відповідно, боротьба за спецдозволи фактично ведеться між кількома гравцями ринку.