Вмирав у пекельних муках: батьки одинадцятикласника з Харкова домагаються правди про причини його смерті

Читать на русском
Автор
17012
Влад готувався до ЗНО, плануючи у майбутньому стати адвокатом. Фотоколаж "Телеграфа".
Влад готувався до ЗНО, плануючи у майбутньому стати адвокатом. Фотоколаж "Телеграфа".

У 16-річного хлопця почалися проблеми з печінкою, блювання та відмовили нирки

Цього року 16-річний Влад із Харкова мав закінчити 11-й клас, але до свого випускного хлопець не дожив кілька місяців. І зовсім не через російську ракету. В останній день 2023 року він помер у муках у місцевій лікарні, отримавши важкі ускладнення після операції. Симптоми дуже схожі на ті, що спостерігалися у пацієнтів клініки Руднєва в Дніпрі.

Батьки Владислава Васильченка, оговтавшись від шоку, звернулися до поліції і сподіваються з’ясувати, що призвело до передчасної смерті їхнього сина — препарат для анестезії чи лікарська помилка. "Телеграф" розбирався у перипетіях історії.

У лікарні пропустили перитоніт

Першу операцію Влад переніс через пологову травму в місячному віці — тоді йому встановили систему шунтування, яка відводила зайву спинномозкову рідину (ліквор) з голови в черевну порожнину. Після цього щорічно хлопчик проходив планові обстеження.

— З метою профілактики синові робили томографію, КТ, все було завжди гаразд. Крім того, він не стояв ніде на обліку, бо розвивався нормально, не було жодних відхилень, ні загальмованості, — розповіла мама хлопця Ольга Васильченко. — У шість років і потім ще через кілька років йому подовжували трубочки, якими виходив ліквор, бо він ріс і ставало недостатньо їхньої довжини. Це робилося під наркозом і ніколи не було з ним питань, ні алергії, нічого. Ще раз у лікарні Влад опинився минулої осені, коли почав скаржитися на зір, з’ясувалося, що система виявилася порваною, і її замінили.

Через деякий час після цього, за словами Ольги, сина почала турбувати біль у животі. 29 листопада у Харківській обласній дитячій клінічній лікарні №1 хлопця обстежили, на УЗД "побачили" лікворну кісту у очеревині та порадили звернутися до відділення дитячої нейрохірургії при міській лікарні, де його раніше оперували.

Влад опинився в лікарні через біль в животі, а згодом врачі провели йому фатальну операцію.

— Вночі у Влада відкрився свищ на швах, що залишилися після заміни системи, ми поїхали до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. Мещанінова. Там йому під місцевою анестезією підтягли трубку, але біль не зник. Лікар сказав, що це через те, що тисне край трубки під ребро, і якщо він продовжуватиме турбувати, то можна буде її переставити.

Але через три дні стан сина різко погіршується, я його везу до обласної дитячої лікарні та виявляється, що у нього розвинувся гнійний перитоніт. Випадок вже був запущений, тобто у лікарні швидкої медичної допомоги пропустили момент, коли можна було вжити заходів і не допустити ускладнень. Син тиждень провів у реанімації, дуже був важкий, але його, слава Богу, тоді виходили. Він почав їсти, ходити в туалет, тобто одужував, — додає Ольга.

Мама Влада уточнює, що через запалення черевної порожнини медики запропонували вивести тимчасову систему у сечовий міхур. Але для цього потрібно було почекати якийсь час, поки показники не прийдуть у норму. І раптом несподівано після обходу 27 грудня медсестра повідомила Ольгу, що сина оперуватимуть.

— Я намагалася з’ясувати, чим викликаний поспіх, адже ліквор буквально днями був критично поганим, — згадує Ольга. — Але ж мене запевнили, що можна оперувати. Син, звичайно, не хотів, теж не розумів, чому не чекають січня, як планували, мабуть, щось відчував. Операція почалася десь о 14:30, а через півтори години вийшов лікар і сказав, що все добре, Влад приходить до тями і його переводитимуть до палати.

Через деякий час санітарка вивезла на кушетці сина, а він у мене зростом метр вісімдесят, весь тремтить, губи сині, якийсь набряклий. Я питаю: "А що з дитиною?", санітарка мені: "Нічого, вона просто замерзла, відходить від наркозу".

Але я знаю, як це у нього відбувається, ну, був блідим раніше, слабким, а тут зовсім інша картина. Я намагаюся добитися, де анестезіолог, а вона, виявилося, вже на іншій операції. Тільки коли я почала кричати, розуміючи, що із сином відбувається щось страшне, з’явилася і анестезіолог, і нейрохірург, заметушилися, забігали, щось почали робити, — розповідає Ольга.

"Не тримав тиск" і пожовтів

Ще трохи більше доби — до 20:00 28 грудня Влад провів у відділені дитячої нейрохірургії лікарні швидкої медичної допомоги, а потім його перевели до обласної дитячої лікарні.

- У відділенні дитячої нейрохірургії не могли зрозуміти, що з сином. Він "не тримав тиску", пожовтів, тобто почалися проблеми з печінкою, блював, потім в нього зупинилися нирки, відповідно пішов набряк, — каже Ольга. — І чи вони не мали потрібного обладнання, щоб далі якось боротися, чи хотіли зняти з себе відповідальність, але ухвалили рішення про переведення до обласної лікарні. Можливо, якби це зробили одразу, то Влада можна було б врятувати. Але через зволікання лікарні виявились безсилі. Вмирала моя дитина в пекельних муках, біль був нестерпний і нічим йому не можна було допомогти.

Після звернення батьків до поліції, за фактом смерті їхнього 16-річного сина було відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України ("Невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків унаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього"). Ведеться розслідування, але до його закінчення ще далеко.

— Сподіваємося, що заходи, які проводяться в рамках розслідування, допоможуть встановити, чому померла моя дитина. Чи було щось не так із самим препаратом для анестезії, а вводився, судячи з записів в історії хвороби, пропофол, чи його неправильно зберігали, чи перевищили дозу, — каже Ольга Васильченко.

Разом із сином Ольга будувала плани на його майбутнє, але їм не судилося збутися.

Робити якісь висновки зараз я не можу, бо не фахівець, але хочу, щоб ті, хто в цьому компетентний, з’ясували, що сталося. Дитина заходила до лікарні на своїх ногах, по суті, хірургічне втручання було плановим, не ургентним. І нас запевняли, що все буде гаразд. А в результаті вийшло так, що саме після операції у нього виникла поліорганна недостатність, тобто відмовили всі органи, — розповідає мати загиблого хлопця.

Як повідомляв раніше "Телеграф", після смерті трьох пацієнтів дніпровської клініки та виникнення ускладнень ще у восьми, Держлікслужба накладала заборону на використання кількох препаратів. Серед них були й ті, які мають у своєму складі активну речовину пропофол, але пізніше їх використання відновили.

У науковій медичній літературі наголошується, що згаданий пропофол з моменту свого запуску наприкінці 1980-х став "одним із найпопулярніших препаратів, що застосовуються як для індукції та підтримки анестезії, так і для седації пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії". Але при його використанні виникали різноманітні ускладнення, які позначили як синдром інфузії пропофолу (СІП). У 1992 році було вперше встановлено зв’язок між СІП та поодинокими смертями дітей, а у 2008-му Консультативний комітет з контролю за управлінням продуктами та ліками (США) звернув увагу на 1139 підозрілих клінічних випадків синдрому, летальність у якому склала 30%.

До речі, у тій самій клініці, де оперували Влада з використанням препарату, що вже фігурував у смертельних випадках, працювала Каріна Кравчун. Одна із трьох пацієнтів, які померли після звернення до дніпровської клініки Руднєва. Батько ще однієї жертви медиків — 11-річного Іллі — Роман Шишаков продовжує боротися за те, щоб винних у його смерті було покарано.

Матеріал опублікований російською мовою — читати мовою оригіналу