Фармакриза: чому українці переплачують за ліки і як це зупинити?

На фармацевтичному ринку України виникла патова ситуація. З одного боку, як гриби після дощу, росте кількість аптек, що створює ілюзію вільного вибору ліків для споживачів та здорової конкуренції для учасників ринку. Насправді ж українська фарма у глибокій кризі: фармацевтичний ринок монополізований; понад 90% ринку контролюють всього два дистриб’ютори, які диктують свої умови і аптекам, і виробникам, і державі; а в самих аптек розв’язані руки для того, аби спекулювати маркетинговими хитрощами із просування сумнівних для покупців ліків.

На цьому фоні відсутнє повноцінне державне регулювання ринку. Ідеальна ситуація створена виключно для кількох учасників так званої картельної змови – 2 компаній-дистриб’юторів та 5 найбільших так званих "аптечних мереж" (про них буде нижче).

Найгірше те, що за провали у державному регулюванні фармацевтичної галузі платять кінцеві споживачі – люди в аптеках.

Щороку українці переплачують мільярди гривень, які осідають в кишенях власників компаній-посередників. Виникла настільки дика ситуація, що в Україні ціни на ліки набагато вищі, ніж в країнах ЄС, де рівень достатку населення в рази більший.

Наприклад, у Польщі, упаковка відомого знеболювального Німесил обійдеться людині у 185 гривень. Тим часом в Україні за таку ж упаковку треба віддати від 400 до 500 грн. Тобто ті самі ліки в Україні коштують у 2-2,5 раза дорожче.

Якщо нічого не міняти, то ціни на ліки безконтрольно ростимуть і далі – такими є реалії сьогоднішнього стану фармацевтичного ринку. Споживачі взагалі не захищені. З урахуванням того, що у 2024 році рівень смертності в Україні є найвищим у світі, виходить, що учасники картельної змови прирікають українців до ще більшої катастрофи. Якщо у ситуацію не втрутяться народні депутати та урядовці, то вони стануть співучасниками геноцидального злочину.

Отже, ситуація потребує термінового вирішення на рівні Кабінету міністрів та Верховної Ради.

Монополія дистриб’юторів

Фармацевтичні дистриб’ютори – це компанії, які забезпечують логістику ліків від виробників до аптек, тобто зберігання на складах і транспортування по точках.

Станом на початок 2024 року в Україні, за даними Forbes, працювало близько 18 000 аптек. Відтак було б логічно припустити, то доставкою ліків у величезній країні займаються десятки дистриб’юторів.

Але це взагалі не так.

Понад 90% ринку фармацевтичної дистриб’юції сьогодні контролюється всього двома компаніями – "БаДМ" та "Оптіма-Фарм, ЛТД". Це видається нелогічним хоча би з точки зору того, що дві компанії не здатні вчасно довозити медикаменти до віддалених населених пунктів – і це теж прямий ризик для життя та здоров’я українців.

"У 2023 році кожен з них тримав близько 43% ринку. У 2024 році, за даними моїх джерел, вони вдвох контролюють вже 91%. Отже, їхня сила зростає. Решта операторів розділяють між собою крихти", — повідомив блогер, ексредактор "Економічної правди" Сергій Лямець.

Відсутність конкуренції розв’язує руки цим двом дистриб’юторам щодо націнок. За останні три роки вони різко збільшили середній розмір своїх націнок на ліки: з 4,5% у 2021 році до 12% у 2024-му.

В результаті чистий прибуток "БаДМ" та "Оптіма-Фарм, ЛТД" збільшився у шість разів. А наслідки люди бачать вже в аптеках на цінниках.

Якщо говорити про загальні доходи дистриб’юторів в абсолютних цифрах, то це виглядає так:

Дохід БаДМ: у 2021 році – 51,2 млрд грн; дохід у 2023 році – 57,6 млрд грн. За підсумками 2024 року дохід буде ще більший.

Дохід "Оптіма-Фарм, ЛТД": у 2021 році – 46,3 млрд грн; дохід у 2023 році – вже 56,7 млрд грн. За підсумками 2024 року дохід буде ще більший.

Окремої уваги заслуговують власники цих компаній-посередників. Державні органи влади допустили до того, що умови на фармацевтичному ринку диктують особи із надто сумнівною репутацією.

Власником "Оптіми" є Андрій Губський, брат скандального депутата Богдана Губського. Самого Андрія Губського також пов’язують із приналежністю до кола державного зрадника Віктора Медведчука. У ЗМІ впевнені, що Андрій Губський винен в корупції, рейдерстві і шахрайстві. Крім того, він може бути співучасником справ так званої "чудової сімки" (один із трьох головних кланів, що заправляли в Україні в 90-их), якій приписують вбивства, викрадення людей, створення фінансових пірамід і податкове шахрайство. Нині Андрій Губський навіть не живе в Україні, що, втім, не заважає йому контролювати половину фармацевтичного ринку дистриб’юції і заробляти на українцях.

Щодо компанії "БаДМ", то її засновником, як пишуть "Наші гроші", є кіпрський офшор "Ліорко Інвестментс Лімітид", а кінцевими бенефіціарами значаться Олександр Дитятковський, а також Олександр та Ігор Суходольські. За даними РБК-Україна, один із трьох власників, а саме Олександр Дитятковський, також мешкає за межами України і це значно ускладнює контроль за діяльністю монополіста.

Наразі найбільше, що загрожує власникам "БаДМу" та "Оптіми", – хіба що штрафи від Антимонопольного комітету. У червні 2024 року АМКУ розпочав розгляд справи проти двох монополістів за те, що вони узгодили між собою подібні ціни на "Спазмалгон" та "Евказолін аква".

Штрафи за це можуть бути серйозними: 5,4 млрд грн для "Оптіми" і 6 млрд грн для "БаДМу". Розуміючи це, кінцеві бенефіціари терміново виплатили дивіденди в поточному році: "Оптіма" 2,9 млрд грн, БаДМ – 2,3 млрд грн. Імовірно, це зроблено з метою зменшити активи компаній перед потенційними штрафами. Крім того, оскільки частина власників перебувають за кордоном, то можна припустити, що частина цих коштів (дивідендів) теж будуть виведені з України.

Але навіть мільярдні штрафи-покарання не врегулюють галузь.

Монополія, або в цьому випадку краще сказати дуополія, породжує цілу низку супутніх проблем для держави та споживачів ліків. Крім захмарних націнок, дистриб’ютори-монополісти створюють ще й такі проблеми:

• Обмежують асортимент ліків, адже лише дві компанії вирішують, які препарати будуть доступними для споживачів.
• Створюють великий ризик перебоїв у постачанні. Якщо, припустимо, в однієї компанії трапляєтьcя форс-мажор – половина країни залишається без ліків. Це великий ризик для національної безпеки.
• Не мають стимулів для покращення логістики, бо не бачать для себе конкуренції. Це призводить до затримок у постачанні ліків, особливо у віддалені регіони.
• Тиснуть на виробників ліків, диктуючи їм свої умови.
• Гальмують інновації у фармацевтиці.

Диктат великих аптечних мереж

На початку статті ми згадували про картельну змову, учасниками якої є не лише два дистриб’ютори, а й 5 так званих "аптечних мереж". За даними Forbes, майже 60% роздрібної торгівлі ліків контролюють: АНЦ, "Подорожник", "9-1-1", "Бажаємо здоров’я" і "Аптека Доброго Дня".

За кожною з цих назв стоять конкретні прізвища власників. Отже, хто ці люди, які заробляють на продажу ліків українцям?

АНЦ. Власниками є бізнесмени із Запоріжжя Констянтин Пучин, Андрій Ахтирський та Артур Кадушкін.

"Подорожник". Власник – львівський бізнесмен Олександр Федечко.

"9-1-1". Власники – Ашот Данієлян та його син Сергій.

"Бажаємо здоров’я" (компанія "Сіріус-95"). Власники – троє київських бізнесменів Ігор Пустовіт, Андрій Варченко та Олександр Кощей.

"Аптека Доброго Дня". Власник – киянин Ігор Червоненко, рідний брат одіозного політика Євгена Альфредовича Червоненка.

Україна у порівнянні з країнами ЄС має найбільше аптек на душу населення. З точки зору споживача це може видаватись позитивним фактором: коли в одному мікрорайоні працює з десяток різних аптек – створюється ілюзія, що покупець має широкий вибір.

Але кожна палка має два кінця. В Україні немає законодавчого визначення "аптечних мереж", державні органи демонструють пасивність у вирішенні цієї проблеми ринку і це стимулює монополію. А наслідок, як завжди, один і той самий – захмарні ціни на ліки для покупців. Що з того, що аптеки стоять на кожному кроці, якщо ціни там дорогі, ростуть кожного місяця, і люди віддають останні гроші за необхідні медикаменти?

Багато країн ЄС категорично не допускають монополізацію ринку аптечними мережами. Цікавим і позитивним є досвід, наприклад, Німеччини: там аптекарям дозволено володіти максимум чотирма(!) аптеками. Для порівняння: власники найбільших мереж в Україні мають більше 1500-1700 аптек, що дозволяє їм диктувати свої правила. У Німеччині ж – не більше чотирьох аптек в одних руках, і при цьому власником може бути виключно дипломований фармацевт. Такі обмеження спрямовані на підтримку незалежного бізнесу та запобігання монополізації великими мережами.

В Україні першим важливим кроком у цьому напрямку мало б стати конкретне законодавче визначення "аптечна мережа". Це дозволить: визначити компанії, які підпадають під особливе регулювання; чітко розмежувати незалежні аптеки від аптечних мереж; обмежить диктат монополістів.

Маркетингові маніпуляції

Українське законодавче поле взагалі не обмежує власників аптек у маніпулятивних маркетингових прийомах. Однією з ключових проблем українського ринку є використання маркетингових договорів, коли аптеки отримують винагороди за просування певних препаратів, незалежно від їх медичної доцільності. Механізм працює так: виробник продає препарат за фіксованою європейською ціною, повертає аптекам знижку у 30% і це дозволяє аптекам продавати препарат дешевше, ніж у конкурентів.

Для споживача це виглядає як нібито ідеальна ситуація, бо він знає, що у конкретній аптеці він купить ліки набагато дешевше, ніж в іншій. Але це вигідно лише на перший погляд.

"Глибший аналіз показує, що цей механізм не тільки не вирішує проблему доступності, а й створює додаткові ризики для споживачів, аптек та ринку в цілому", — пишуть "Українські новини", які проаналізували наслідки маркетингових договорів на прикладі одного з популярних гепатопротекторів іноземного виробництва.

Наприклад, у різних аптеках ці таблетки коштують від 1209 грн до 2670 грн. Контролю за роздрібною націнкою немає. В результаті це дискримінує покупців: в залежності від географії одна людина змушена купувати той самий препарат вдвічі дорожче, ніж інший покупець в іншому населеному пункті.

"Маркетингові договори створюють дискримінацію на ринку. Аптеки отримують знижки залежно від обсягів продажів або умов договорів, що ускладнює конкуренцію для менших гравців. Крім того, незрозуміло, чому знижка у 30% не надається напряму дистриб’юторам, які могли б забезпечити однакові умови для всіх аптек та споживачів. Це доводить, що механізм маркетингових договорів спрямований на посилення позицій великих аптечних мереж, а не на користь кінцевих споживачів", — йдеться в аналізі.

У ряді країн існують суворі обмеження на просування лікарських засобів. У Сполучених Штатах Америки заборонено фінансове стимулювання аптек для просування певних брендів. У Німеччині та Великій Британії діють суворі обмеження на комерційні угоди між аптеками та виробниками.

Рішенням для України мав би стати суворий контроль держави над прозорістю угод між виробниками, дистриб’юторами та аптеками. Дуже важливою є освітня кампанія для споживачів: ліки треба вибирати на основі реальних потреб та медичної доцільності, а не піддаватись на маркетинговий вплив. В ідеалі має бути запроваджена заборона на маркетингові договори. Згаданий вище аналіз доводить, що за правильного підходу це дозволить запровадити прозорі механізми ціноутворення.

Чи можна чекати на зміни?

Впорядкування фармацевтичного ринку України і захист споживачів – це питання, яке вже не тільки перезріло, а буквально горить. На розгляді у парламенті зараз є урядовий законопроєкт №11493, який може стати основою для зниження цін в аптеках та боротьби з монополіями. Документ проголосований у першому читанні і наразі до кінця не зрозуміло, в якій версії його винесуть до другого читання.

Є імовірність, що саме цей законопроєкт дозволить побороти монополію двох дистриб’юторів. В експертному середовищі обговорюється правка, яка обмежить закупівлю одного препарату в одного вітчизняного виробника ліків лише 20% обсягу від його повного виробництва.

"Раніше "БаДМ" та "Оптіма-Фарм" скуповували усі вироблені ліки за прямими контрактами, а потім перепродавали їх аптекам та державі, диктуючи свої ціни. Тепер вони зможуть скупити лише 40% вироблених ліків, а щодо решти 60% відбудеться конкурентна боротьба. Цифра 20% відповідає міжнародним стандартам. У європейській практиці компанії з ринковою часткою понад 20% знаходяться під особливою увагою антимонопольних органів", — пояснив Сергій Лямець.

Усі нагальні питання, які треба вирішувати в Україні на ринку ліків, звучать пафосно, але тільки тому, що проблема сягнула глобальних масштабів і від її вирішення залежить виживання українців.

В українській фармі потрібно:

• Зменшити монополізацію ринку.
• Забезпечити прозорість, в тому числі через запровадження обов’язкових реєстрів власників аптечних мереж.
• Стимулювати конкуренцію, в тому числі знизити бар’єри для входу нових гравців на ринок фармацевтичної дистриб’юції.
• Захистити споживачів (шляхом регулювання цін та заборони маніпуляцій через маркетингові угоди).
• Підвищити доступність ліків, в тому числі через розвиток аптечних мереж у віддалених регіонах.

Усі рішення мають бути продиктовані інтересами людей. Наразі у країні, яка стікає кров’ю, людям важко дозволити собі купити навіть звичайне знеболювальне, бо тут воно вдвічі дорожче, ніж у ЄС.