Усвідомили, що ми і є влада. 8 головних уроків Помаранчевої революції

Двадцять років тому, 22 листопада 2004 року, в Україні почалася Помаранчева революція — серія акцій протестів та мітингів проти фальсифікації результатів президентських виборів.

Головний український гангстер двотисячних, Віктор Янукович, був змушений відмовитися від президентського крісла. Це був тріумф мирних протестів та початок надій на прозахідний курс України.

"Телеграф" провів бліц-опитування серед відомих українських істориків та політологів, аби зрозуміти: які головні уроки та висновки може винести для себе Україна через 20 років після Помаранчевої революції.

Історик, офіцер 3-ї Окремої штурмової бригади Олександр Алфьоров

Українці усвідомили, що коли вони є єдиними, то вони — непереможні. Так вважає історик, ютуб-блогер та офіцер 3-ї Окремої штурмової бригади Олександр Алфьоров Іншим уроком назвав те, що народ перестав боятися влади і зрозумів, що це він її обирає.

"Перший урок Помаранчевої революції — що коли народ єдиний, він непереможний. І це те, що ми тоді відчули", — каже історик. — "По друге, жодна влада не може стати на перешкоді. І люди перестали боятися влади. Вони тоді зрозуміли, що влада насправді в їх руках, тому що вони обирають владу. Народ — носій влади… Люди розуміли, що вони здатні змінити владу. І от якраз це другий урок Помаранчевої революції… Він вже став однією з частинок нашої української генетики", — зазначає Алфьоров.

Початково революція стала наслідком фальсифікації — тобто втручання у виборче право людей, зауважує Алфьоров. Але одночасно з тим під час Помаранчевої революції виникають інші гасла, пов'язані з передвиборчими обіцянками Віктора Ющенка: євроінтеграція, потім з'являються пункти про вступ до НАТО; чесність, люстрація.

Третій урок — треба навчитись не втрачати перемогу.

"Але ментально українці звикли перемагати в битвах. Часто після битви ми відпускаємо перемогу і не допускаємо до перемоги у війні. І от ситуація з Помаранчевою склалася так само. Ми її (революцію, — Ред.) виграли, але розійшлися. Це дало можливість знищити наслідки Помаранчевої революції контрелітам, Януковичу та, власне з середовища президента України (Віктора Ющенка, — Ред.) вийшли його колишні союзники, які стали контрелітами і навіть поготів антидержавними елітами. Так от, все це призвело до того, що після Помаранчевої революції не відбулися ті процеси, про які говорили на Майдані", — каже історик.

Ігор Рейтерович, політолог, кандидат політичних наук, доцент Київського національного університету ім. Т. Шевченка

Політолог Ігор Рейтерович вважає головним висновком (і це четвертий для нас урок) те, що на Майдані 2004-го року сформувалася українська політична нація.

"Головний урок і висновок, який ми можемо зробити на основі тих подій, це те, що у 2004 році на Майдані почала формуватися політична українська нація. До цього це була достатньо аморфна спільність, об'єднана певними речами, але яка не мала розуміння якихось основних цінностей і основної мети. І саме у 2004 році ця спільність почала формуватися. І вона дійсно була політичною у тому сенсі, що в її основі — питання саме приналежності до України, розуміння того, в якій Україні ці люди, які вийшли тоді на Майдан, хотіли жити", — розповідає Рейтерович.

Політолог підкреслює, що на Майдані йшлося про Україну, де велику увагу приділяють свободі, гідності (у першу чергу людській, а пізніше — національній). Саме тому спроби фальсифікувати вибори були сприйняті як дуже серйозна образа.

П’ятий урок — про те, що є головним чинником об’єднання для нас.

"І суспільство на це (образу — Ред.) відреагувало. Ми тоді побачили, що українці добре вміють гуртуватися, єднатися, якщо виникають якісь екзистенційні загрози для їхнього існування, і для існування нормального майбутнього для них і для їхніх дітей. Так що це от ключовий такий висновок, який потягнув за собою потім багато інших подій".

Так, у 2010-му році Віктор Янукович повернувся до влади. Але основи були закладені ще у 2004-му і якби цього не сталося, далеко не факт, де ми були б зараз.

Максим Ялі, кандидат політичних наук, академік Академії політичних наук України, професор НАУ

Політолог Максим Ялі стверджує, що урок (шостий в нашому переліку) Помаранчевої революції та Революції гідності полягає в тому, що мало того, щоб вийти на протест, відстояти право голосу на демократичний вибір (Помаранчева революція) або скинути диктатора (Революція гідності). Мовляв, це не призводить до революції.

"Революція, з наукового погляду на цей термін, має на увазі кардинальну зміну політичного та економічного розвитку держави. У нас цього не відбулось ані після Помаранчевої, ані після Революції гідності. Не було змінено систему. Змінилась влада, але встояла олігархічна система, яка була створена за президентства Леоніда Кучми", — каже Ялі.

Політолог робить висновок, що і в першому, і в другому випадку політики використали людей задля досягнення власних цілей.

"Тому урок такий, що необхідно контролювати політиків не лише під час масових протестів, але й після того, як режим змінюється, аби вони виконували свої обіцянки, і які вони давали на Майдані", — констатував політолог.

Олександр Зінченко, публіцист, історик, журналіст та телеведучий

Історик Олександр Зінченко звернув увагу на невідрефлексований спадок від Помаранчевої революції. Це — ріст рівня довіри одне до одного. Довіра повільно поверталася в українське суспільство після напруженої атмосфери СРСР із доносами й тоталітаризмом.

"Якщо на тебе можуть написати донос, ти іншим людям довіряти не будеш, бо можеш очікувати від них щось не дуже гарне…Усе змінилося радикально саме у 2004 році, 20 років тому, під час і після Помаранчевого Майдану. На усіх графіках "Довіри-недовіри" (соціологічних опитуваннях, — Ред.) недовіра обвалюється, а довіра злітає в небеса", — розповідає Зінченко, звертаючи увагу, що ця позначка стабілізується і не сповзає вниз надалі.

Після повномасштабного вторгнення, згідно з результатами деяких досліджень, ми маємо рівень довіри, який можна порівняти зі Скандинавськими країнами (вищий за аналогічні показники у Польщі та Франції). Це фантастичний прогрес.

Тому це сьомий урок Помаранчевої революції — українці навчилися довіряти.

"Довіра дозволила створити горизонтальні зв'язки, які дали змогу успішно провести Революцію Гідності, збудувати волонтерський фронт, дублювальні структури для державних інституцій, що допомогли вистояти, коли держава не встигала чи не справлялася", — каже Зінченко.

Майдан спричинив ще й сплеск уваги до України, зауважує історик. Адже Помаранчевий Вудсток захопив весь світ, ненасильницький спротив показували усі світові канали. Це була фантастична промоушн-акція для України й це конвертувалося в економічному розрізі.

Звідси урок восьмий — увагою й інвестиціями треба скористатися.

"Упродовж 5 років після Помаранчевої революції, у тому числі завдяки сплеску уваги, в Україну приходить, за сучасними цінами, майже 40 мільярдів доларів інвестицій. Це стільки ж, скільки за 20 інших років разом: дві каденції президента Кучми, каденцію Порошенка, 5 років Зеленського. Повторити нічого подібного Україна потім ніколи не змогла",- каже історик.

Це мало вплив на всі сфери нашого життя, у тому числі економічні показники й дохід. Саме в цей період ми поступово опрацювали теми складного минулого, подолали попри всі складнощі, цей великий і красивий шлях до себе самих, до тих, якими ми колись були й до яких ми тепер повертаємося.