"Це не гра в одні ворота": голова Інституту нацпам’яті закликав поляків пам’ятати про людяність

Українська сторона мінімум з 2019 року не звертається до Польщі з запитами на проведення пошуково-ексгумаційних робіт у місцях поховання українців на території цієї країни у зв’язку із ризиками повторного вандалізму щодо місць пам’яті українців.

Про це голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович заявив під час публічного звіту на завершення своєї 5-річної каденції у якості керівника цієї установи.

"За мою каденцію ми точно не надали ні одного запиту на пошукові чи земляні роботи в Польщі, тому що ми просили найменшого: відновіть те, що вандалізовано. Дивіться, в чому проблема: який сенс подавати запити на пошуково-земляні роботи і для знаходження останків, і для меморіалізації, ексгумації, створення нових місць пам’яті, якщо ті (місця), що вже створені – розбиті кувалдою і викинуті на смітник?", — наголосив Дробович.

За його словами, логіка України у цьому питанні прозора: спершу необхідно відновити те, що у Польщі пошкоджено.

"Нагадаю, що за міжнародною угодою 1994 року між Україною і Польщею у випадку вандалізму сторона, на території якої це сталося, повідомляє іншу, переслідує і знаходить тих, хто це зробив, і відновлює те, що вандалізовано. А це не відбувається з 2015 року. Тому, давайте так, пане Навроцький (голова Інституту національної пам’яті Польщі Кароль Навроцький, — ред.) – ви спочатку відновіть те, що розбито кувалдами, і тоді ми, звісно, дамо вам ще запити. Тоді нам не так страшно буде ставити нові меморіали. Тоді ми будем менше переживати за їх безпеку. Це те, що я відповів би колезі. Що нема сенсу будувати якийсь новий пам’ятник, якщо попередні розбиті. Я сподіваюся, що логіка наша зрозуміла", — підкреслив голова Українського інституту нацпам’яті.

Він також пояснив деякі деталі щодо начебто мораторію на проведення пошукових робіт у місцях польських поховань на території України. За його словами, насправді мораторію як такого не було.

"У 2019 році польська сторона отримала два дозволи на пошукові роботи і провела їх, це за даними Мінкульту. Правда, вони забули надати звіт про проведення робіт. А, нагадаю, це важлива деталь, тому що без надання звіту – не можна отримати дозвіл на ексгумацію. Та й взагалі це порушення процедури. У 2023 році польська сторона також отримала дозвіл. Тобто заборони нема де факто.<…> Тому що мають на увазі колеги, коли кажуть, що був мораторій – я не зовсім розумію", — зазначив Антон Дробовський.

За його словами, з українського боку справді могли не надаватися дозволи, але не на пошукові роботи, а на ексгумацію останків тими українськими органами, від яких залежить це питання, (Державна міжвідомча комісія з увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни і політичних репресій та Міністерство культури та стратегічних комунікацій України – ред.). Та у цій ситуації кожен випадок потрібно розглядати окремо. Наприклад, в одному випадку польська сторона не отримала погодження від обласних органів держвлади, яке необхідне для видачі такого дозволу. В іншому – справді мало місце ненадання дозволу на ексгумацію, але виключно через відсутність дієвих кроків польської сторони щодо відновлення спаплюжених українських поховань в Польщі.

"В другому випадку комісія отримала польський запит, але не надала (дозвіл на ексгумацію) бо на польській території вандалізованы українські могили. Тому комісія сказала – ми відкладемо це питання", — зазначив Дробович.

Україна все ж готова проявити добру волю і погодити проведення у наступному році, коли будуть сприятливі погодні умови, відповідних робіт у місцях поховань поляків на території України, каже чиновник. Він також додав, що для цього необхідний буде новий список місць, де Польща збирається проводити відповідні роботи, щодо якого Україна ще у вересні надіслала запит, але відповідь так і не отримала.

"Але ми очікуємо добру волю і з польського боку щодо відновлення вандалізованих українських могил в Польщі. Це не може бути гра в одні ворота. Тому що, якщо християнські гуманістичні цінності, про які дуже люблять згадувати польські політики, поширюються тільки на поляків – то це, вибачте, погана історія. Такі цінності мають поширюватися і на українські поховання, і на польські. Це має бути тільки так. Тому що в іншому випадку ми порушуємо не лише міжнародне законодавство, Женевські конвенції, ми порушуємо елементарні принципи людяності", — резюмував голова Українського інституту національної пам’яті.

Нагадаємо, 27 листопада голова Інституту національної пам'яті Польщі Кароль Навроцький заявив, що з 2017 року Польща надіслала 9 запитів на проведення пошуково-ексгумаційних робіт жертв Волинської трагедії, але так і не отримала погодження. За день до цього, 26 листопада, на зустрічі міністрів закордонних справ України та Польщі Андрій Сибіга та Радослав Сікорський прийняли спільну заяву про те, що "рішуче налаштовані розв'язати спірні питання спільного минулого". При цьому варто пам’ятати, що на території Польщі упродовж останнього десятиліття було скоєно декілька десятків актів вандалізму щодо місць пам’яті українців. Деякі з цих подій так і не дістали належної реакції з боку польської влади. Більше того, деякі навіть були санкціоновані польською місцевою владою, як от знесення пам’ятника воїнам УПА у Грушовичах.