Змусити Путіна до переговорів можуть 5 кроків Заходу, — інтерв'ю з Яном Бжезінським

Будь-які поступки російському диктатору призведуть лише до глобального конфлікту, а не до миру, вважає аналітик

Світовий порядок переживає турбулентні часи. 2025 рік приніс не лише продовження війни в Україні, але й загострення геополітичної напруженості по всьому світу. Новообраний президент США Дональд Трамп своїми контроверсійними заявами лише підливає масла у вогонь, говорячи про приєднання нових земель. Навіть цілу Канаду він хоче зробити новим штатом.

На цьому фоні виникає питання, чого чекати Україні: завершення війни перемогою чи поразкою. Відомий експерт з міжнародної політики та аналітик Atlantic Council Ян Бжезинський в інтерв’ю "Телеграфу" говорить, що в України є шанси перемогти. Але для цього має постаратись Захід. Інакше будь-які поступки Путіну призведуть лише до глобального конфлікту, а не до миру.

Інтерв’ю підготовлено за сприяння Київської школи державного управління імені Сергія Нижного.

"З нинішнім рівнем допомоги Україна може не вистояти"

— 2025 рік вже встиг ознаменуватися неоднозначними заявами багатьох політиків, особливо Трампа. Чи прогнозуєте ви початок побудови нового світового порядку?

— Я вважаю, що ми перебуваємо в новій фазі глобальної геополітики, яка визначається протистоянням і конкуренцією між демократією та автократією. Зараз ми маємо демократії, включаючи Сполучені Штати, Західну Європу, Україну, які буквально борються проти коаліції, що складається з Росії, Китаю, Ірану, Північної Кореї тощо. І ця вісь потрясінь, ця вісь агресії, як дехто може її назвати, веде до конфліктів, конкуренції та протистояння в трьох широких регіональних областях. Звичайно, війна, яку переживає ваша країна, є високоінтенсивним конфліктом, що поширює насильство на Близькому Сході, збільшує китайську провокацію та агресію в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Два роки тому ці проблеми були, можна сказати, окремими регіональними ситуаціями. Вони керувалися власною регіональною динамікою, власними балансами сил і прагненнями регіональних держав, а не зовнішніх держав. Сьогодні ж ними керує ця вісь потрясінь. Вони тісно пов'язані між собою. Росія, наприклад, отримує підтримку від Китаю, натомість підтримує Іран, а Іран допомагає китайцям. Північна Корея підтримує Росію, а Росія підтримує Північну Корею.

Таким чином, ця нестабільність і конфліктність переростають у буквально глобальне явище. Це нова значуща фаза у світовому порядку. Це не просто продовження зіткнення й конкуренції між демократією й автократією, цей процес став більш динамічним, дійсно міжрегіональним і глобальним за своєю суттю. І це неймовірно небезпечно.

— Які, на вашу думку, найбільш ймовірні сценарії розвитку війни в Україні?

— Я вважаю, що найімовірніший сценарій розвитку подій — це продовження нинішньої ситуації, коли Україна отримує підтримку від країн Заходу, але цієї допомоги недостатньо для швидкої й вирішальної перемоги. Це, звісно, краще, ніж програти відразу, але така ситуація не буде стійкою довго.

Я хвилююся, що з таким рівнем допомоги Україна може не вистояти проти Росії, яка має переваги в чисельності населення і в економіці. Якщо Захід не змінить свою стратегію так, щоб дійсно допомогти Україні отримати всі необхідні можливості і тиснути на Росію, ми рухаємося у неправильному напрямку.

Якщо доведеться зробити прогноз, я б сказав, що ситуація залишиться такою, яка є, і це не на користь Україні. Мені прикро це визнати, адже балансу сил між Заходом та Росією насправді немає: у Заходу, безперечно, є перевага. НАТО має сукупний ВВП у 54—55 трильйонів доларів, тоді як у Росії він менше ніж 2 трильйони, що у 25 разів менше. НАТО витрачає на оборону 1,5 трильйона доларів, у той час, як Росія планує витратити близько 120—140 мільярдів. Мене дивує, що Альянс досі не надав Україні всі ті ресурси та підтримку, які їй потрібні для перемоги. Заходу це під силу, але досі бракує політичної волі, що, на мій погляд, є короткозорим і дуже засмучує.

— Чи дійсно Трамп та Ілон Маск зацікавлені у реальній перемозі України та деокупації її територій?

— Насправді я скептично до цього ставлюсь.

Трамп говорив, що він вважає, ніби Україна спровокувала війну, намагаючись приєднатися до НАТО. Він також говорить, що це європейська проблема, а не американська. Трамп часто заявляє, що боїться, що ця війна може призвести до ядерного конфлікту, і його більше, ніж Байдена, лякає загроза з боку Росії. Його головна мета — це закінчення людських страждань, викликаних цією війною. Однак цього недостатньо, щоб забезпечити довготривалий мир у Європі.

Коли Трамп повернеться до роботи в Білому домі, можливо, реальність змусить його переглянути свою позицію і визнати, що важливо, аби Захід допоміг Україні виграти війну. Перемога України відповідала б його прагненню запобігти великій війні за участі американських військ і підтриманню політики миру через силу. Будь-які поступки Путіну на зразок Чемберлена у перші сто днів нового терміну Трампа будуть сприйматися як слабкість.

П'ять елементів підтримки

— Що ви думаєте про перспективи переговорів між Україною та Росією?

— Мені не подобається слово "переговори". Я думаю, що, коли ви використовуєте це слово, це схоже на махання білим прапором перед Путіним. Коли Захід приходить до нього, благально просячи про переговори, це виглядає як слабкість, яка заохочує його діяти ще рішучіше, не припиняючи своє вторгнення. Це переконує його, що у Заходу немає волі протистояти його реваншистським амбіціям.

Коли маєш справу з таким лідером, як Путін, який є колишнім агентом КДБ і авторитарним керівником з радянських часів, потрібно розуміти його спосіб мислення. Потрібно думати у термінах співвідношення сил. Захід повинен змінити це співвідношення сил так, щоб Путін сам захотів звернутися до Заходу для переговорів.

Як це зробити? Потрібна стратегія підтримки України, яка складається з п'яти елементів.

По-перше, підтримати цілі України щодо повного відновлення її територій. Якщо Україна вирішить це змінити, це її вибір. Але ми повинні підтримати нинішні цілі України. Будь-який компроміс підриває позиції України та посилює Путіна.

По-друге, надати Україні необхідну зброю без обмежень. Це включає системи протиповітряної оборони, артилерійські снаряди та можливості для далекобійних ударів без обмежень щодо їх використання проти законних цілей на окупованій частині України та на території Росії.

По-третє, запровадити справжні економічні санкції, щоб серйозно вдарити по російській економіці, зруйнувати її військовий потенціал і обмежити її стійкість до підтримки цієї агресії. Російська економіка виросла на 3% минулого року, що показує слабкість західних санкцій. Ми повинні вводити вторинні санкції проти країн, які купують російські товари або постачають технології для російської військової машини.

По-четверте, Захід повинен активно взаємодіяти з російським народом і політичною елітою через інформаційну кампанію. Росія занадто довго втручалася в наші справи за допомогою дезінформації, політичного втручання і кібератак. Нам потрібно використовувати силу правди, щоб дати російському народу зрозуміти, що насправді відбувається.

І нарешті, п'яте — чіткий шлях для України до членства в НАТО. Це має бути швидкий процес, який швидко інтегрує Україну. Це найефективніший спосіб показати Путіну, що Україна не є вразливою до його амбіцій.

Якщо цю стратегію реалізувати, Захід використає свої можливості для підтримки України, це змінить баланс сил і змусить Путіна сісти за стіл переговорів, надаючи Зеленському перевагу в цих переговорах. Ми можемо це зробити, але досі не виявили політичної волі.

"Результат цієї війни має величезне значення для всього світу"

— Якими будуть довгострокові наслідки війни в Україні для європейської безпеки та світового порядку?

— Це залежить від того, як закінчиться ця війна. Якщо Росія здобуде перемогу, це, ймовірно, стане поштовхом для подальшої агресії проти Альянсу і повністю підірве довіру до НАТО. Це встановить прецеденти, які матимуть глобальні наслідки, демонструючи, що країни можуть незаконно досягати своїх амбіцій силою. Це сигналізуватиме, що політична воля і рішучість трансатлантичної спільноти та демократичних країн боротися за свої інтереси та цінності вичерпалися. Це встановить надзвичайно небезпечні прецеденти, зокрема щодо використання ядерного шантажу.

Це, ймовірно, призведе до того, що Китай повірить, що може ефективно використовувати ядерний шантаж для своєї агресії. Іран може активізувати свої ядерні програми, а інші країни можуть захотіти отримати ядерну зброю. Отже, результат цієї війни має величезне значення як для Європи, так і для всього світу.

— Ви підтримуєте членство України в НАТО. Але США та Німеччина не підтримують цей крок. З приходом Трампа як далеко Україна віддалилась від запрошення в Альянс?

— Щодо вступу України до НАТО позиція Трампа після його приходу може бути ще скептичнішою, ніж у Байдена, або навіть проти. Це може зашкодити вашій країні. Але є можливість переконати Трампа змінити думку, якщо подати це так, що відповідає його інтересам.

Якщо Трамп хоче уникнути війн, у які можуть бути втягнуті Сполучені Штати, особливо перетворення конфліктів у Європі, на Близькому Сході та в Азії на глобальний конфлікт, він має забезпечити швидку та остаточну перемогу України. Це змусило б Росію оборонятися і можливо зробило б її більше зосередженою на власних проблемах. Це стане сигналом для інших гегемоній, які Захід не може подолати. Отже, для Трампа важливо зробити перемогу України пріоритетом, щоб уникнути перетворення регіональних конфліктів на глобальну катастрофу.

Крім того, якщо Трамп дійсно хоче мати переконливу політику національної безпеки, засновану на мирі через силу, поступки Путіну у цій війні не є правильним шляхом. Це буде сприйматися як ознака слабкості з боку США і самого Трампа.

— Чи потребує НАТО реформування?

— Альянсу потрібні суттєві реформи. Потрібно більше витрачати на оборону. Необхідно змінити свій підхід і визнати, що наразі це не просто конфронтація з Росією, а фактично війна з нею. Я здивований, що Росія, яка явно веде війну проти НАТО, не спонукала його до визнання цієї війни. Тому потрібні додаткові зміни.

Хороша новина полягає в тому, що Альянс прямує в цьому напрямку, але необхідно прискорити цей процес.

— Чи можливо знищити Росію як імперію?

— Це цікаве питання, оскільки за своєю структурою Росія фактично є імперією. Так було на початку XIX століття, так було і перед Другою світовою війною. Радянський Союз був імперією, тому що російська столиця і російський народ нав'язували свою волю різним іншим національностям силою.

Тому я думаю, що знадобиться багато часу, перш ніж Росія зможе дійсно позбавитися цього імперського характеру і стати справжньою демократією. Адже, щоб стати справжньою демократією, інші національності повинні добровільно захотіти жити під російським керівництвом.