Схожі, але не тотожні. Популяризаторка української мови пояснила, чому суржик – це не діалект

Дуже часто росіяни підміняють поняття діалекту та суржику, а жителі сходу України кепкують із говірок заходу, і навпаки. Однак ті, й інші не розуміють важливу річ: суржик і діалект — це абсолютно різні речі.

Про це в інтерв'ю "Телеграфу" розповіла філологиня, викладачка української мови, фольклористка та популяризаторка рідної мови Марія Словолюб. Вона пояснила, чи має суржик право на існування як форма живого мовлення.

Більше читайте у публікації: "Це не українські імена": філологиня про мовні міфи, російський YouTube для школярів і користь суржика".

— І коли хтось каже: "А чому нам не можна спілкуватися суржиком, якщо на заході говорять діалектом?" — це свідчить лише про одне: людина не розуміє різниці, — каже філологиня.

Вона пояснила, що слово "суржик" (мішанина жита, пшениці, ячменю, вівсу, а також борошно низького сорту з такого зерна не першого гатунку) прийшло до нас із сільськогосподарської лексики.

— Я не буду заглиблюватися в історичний контекст його виникнення — він складний і нічого доброго в ньому не було. Утім, суржик може бути корисним як проміжна ланка. Якщо людина все життя говорила російською, то суржик може бути для неї тимчасовим місточком до української. Але проблема виникає тоді, коли людина зупиняється на цьому "місточку" — і стоїть на ньому роками, не роблячи крок уперед, — каже популяризаторка української мови.

За її словами, діалекти — це зовсім інше.

— Це багатство української мови. Сучасна літературна українська мова значною мірою сформована на основі діалектів. Україна має три наріччя: північне, південно-західне і південно-східне. У кожному з них — десятки говорів: слобожанський, наддніпрянський, степовий, буковинський, бойківський, лемківський тощо. Вони мають власну лексику, фонетику, морфологію, інтонацію, — каже фольклористка.

Вона наголосила, ще одна поширена помилка — думати, що діалекти і суржик — це лише про слова.

— Суржик — це справді переважно слова, часто кальковані з російської — коли ми беремо якесь російське слово і перекручуємо його і вживаємо як українське. Наприклад, "мероприятие", говорять "міроприємство" замість "захід". Це є суржик, — пояснила Марія Словолюб.

Нагадаємо, раніше вона пояснила "Телеграфу", чому Дарина, Дарія і Даша — не одне ім’я.