Там робили те саме "Советское шампанское". Як Росія знищила легендарний завод, що був візитівкою українського Донбасу

Підприємство залишило своє серце в окупації

Під окупованим та понищеним Бахмутом на глибині понад 72 метри десятиліттями створювали ігристе вино, яке перемагало на міжнародних конкурсах і експортувалося у два десятки країн. Там, де у XVIII столітті німецький інженер видобував гіпс, згодом виросло унікальне підземне виробництво.

Завод Artwinery був не просто підприємством — це була легенда, туристична принада Донеччини і символ якісного українського виноробства. Як повномасштабна війна знищила один із найбільших виробників класичного ігристого в Східній Європі, розповідає "Телеграф".

Коли гіпсові штольні перетворилися на підземне "царство" ігристого вина

Історія почалася не з вина. У 1880 році німецький інженер Едмунд Фарке уклав контракт з бахмутською управою на будівництво алебастрових заводів. Видобуток гіпсу тривав, підземні галереї росли, і незабаром під містом з'явилося справжнє підземне місце з кількох кілометрів тунелів. Ніхто тоді не думав про вино.

Перелом настав після Другої світової. Радянська влада хотіла створити власне "шампанське", яке не поступалося б французькому. У 1950 році прийняли рішення — використати бахмутські штольні для виробництва ігристого класичним методом. Умови там були ідеальні: постійна температура 13-14 градусів, вологість 85-90 відсотків і величезна площа — 26 гектарів під землею.

У 1954 році з підземних цехів вийшла перша партія — 500 тисяч пляшок "Советского шампанского". Це вино миттєво стало дефіцитом. Його розбирали у закритих магазинах для партійних працівників, бо смак і якість справді вражали. Наступного року випустили вже 1,3 мільйона пляшок, а в 1959-му — 2,7 мільйона. Виробництво зростало щороку.

Як незалежна Україна перетворила радянський завод на світового конкурента

Після 1991 року завод отримав нове життя. Тепер можна було створювати власні торгові марки, не обмежуючись радянськими стандартами. З'явилися бренди "Артемівське" і "Крим". До 2005 року виробництво досягло 11,5 мільйона пляшок щорічно.

У 2007-му почалася масштабна модернізація. Замінили обладнання в автоматизованих цехах, повністю оновили лабораторію, частково автоматизували процеси, які раніше виконувалися вручну. Результат перевершив очікування — потужність виросла до 25 мільйонів пляшок на рік.

Технологія залишалася класичною, як у французькій Шампані. Вино бродило і витримувалося безпосередньо у пляшках мінімум 9 місяців, а деякі сорти — 3 роки і більше.

Майстри-ремуери щодня вручну повертали кожну пляшку на певний кут, щоб осад зібрався біля корка. Це трудомісткий процес, але саме він давав той самий смак і якість.

У 2016 році підприємство змінило назву на Artwinery. Вже тоді продукція експортувалася у понад 20 країн — Німеччину, Австрію, Канаду, Австралію, Ізраїль, навіть Таїланд. У 2020-му витримане ігристе Artwine Brut Rose визнали кращим у світі в своїй категорії на міжнародному конкурсі в Дюссельдорфі. Загалом у колекції заводу було 13 Гран-прі, 76 золотих і 44 срібні медалі.

Битва за Бахмут перетворила туристичну принаду на зону руйнації

До початку повномасштабного вторгнення завод був одним із найпопулярніших туристичних об'єктів Донеччини. Екскурсії підземними залами з дегустацією вважалися обов'язковою програмою для відвідувачів регіону. Тисячі людей щороку спускалися на 72 метри вглиб, милувалися кілометрами підземних галерей і куштували вино, витримане в унікальних умовах.

Війна все змінила. Бахмут опинився на лінії фронту, бої ставали все жорстокішими. Більшість співробітників евакуювалися. Керівництву вдалося вивезти значну частину готової продукції, поки місто ще не стало недоступним. Троє працівників підприємства загинули від російських ударів, а росіяни влаштували на заводі військову базу.

Надземні будівлі заводу зазнали катастрофічних руйнувань. Підземні штольні, завдяки глибині, залишилися відносно цілими, але доступу до них більше немає. Обладнання, яке десятиліттями забезпечувало виробництво, залишилося у Бахмуті.

Як традиції вижили попри втрату унікального місця

У березні 2023-го стало відомо — Artwinery релокувався в Одеську область. Виробництво почали на потужностях партнерів у сприятливому кліматичному поясі поруч із виноградниками. Там налагодили розлив п'яти найпопулярніших видів ігристого з лінійки бренду.

На новому місці змогли також організувати витримку та дозрівання вина, яке зберігалося у бахмутських підземних галереях до вторгнення. Бренд продовжив роботу, його продукцію досі можна знайти в українських магазинах.

Проте втрата унікальних підземних цехів — це не лише економічні збитки. Гіпсові штольні на глибині 72 метри з ідеальним природним мікрокліматом були явищем унікальним для Східної Європи. Температура і вологість там підтримувалися природним чином цілий рік, без жодного обладнання. Такі умови неможливо відтворити штучно.

Для багатьох українців бахмутське ігристе стало символом свята. Завод продовжує працювати, але те унікальне підземне місто, де десятиліттями створювали вино світового рівня, залишилося в окупації.

Нагадаємо, "Телеграф" писав про ще один символ Нового року — Лисичанську фабрику "Ялинка". Її кульки висіли на ялинках у квартирах Донбасу, Києва, Львова і навіть у домівках Європи.