Про політику, освіту та міжнародні зв’язки: Сергій Ківалов відповів на запитання читачів

Університети Сергія Ківалова надають величезну допомогу ЗСУ, зокрема було перераховано понад пів мільярда з 2022 року і на цьому діяльність не зупиняється. Попри це, в медіа іноді з'являється інформація про нібито зв'язки нардепа з Росією.

​Сергій Ківалов, народний депутат України III—VIII скликань, засновник і керівник низки університетів, академік НАПрН та НАПН України, доктор юридичних наук, професор, відповів на усі найпопулярніші питання в інтерв'ю.

– Нещодавно опубліковане на сторінках "OBOZ.UA" інтервʼю несподівано викликало широкий резонанс і обговорення. Читачів цікавить все: і інформація про діяльність започаткованих вітчизняних освітніх проєктів, і нещодавно створеного міжнародного коледжу. Крім того, читачі час від часу повертаються до питань, пов’язаних із вашою політичною біографією. І це не дивно, адже охопити всі гострі питання в одному інтервʼю неможливо

​У ЗМІ часто згадується про підтримку ЗСУ, яку надають Ваші університети. Це реальна допомога чи радше іміджева історія?

– Звісно, це реальна допомога, яку наш багатотисячний колектив щодня надає захисникам. Перш за все, щороку згадані Вами університети перераховують до Державного бюджету України податки і збори в розмірі сотень мільйонів гривень. За підрахунками, це більше пів мільярда гривень за період повномасштабної війни. Незважаючи на те, що більшість закладів освіти мають корпоративну, недержавну, форму власності, ми сплачуємо за кожного з тисяч наших працівників приблизно 45% фонду заробітної плати у вигляді податків і ЄСВ. З них 18% – ПДФО, ЄСВ – 22% та 5% – військовий збір. І це без урахування інших податків і зборів, зокрема земельного та транспортного.

Аналогічно і я перераховую зі своєї заробітної плати як керівник недержавних закладів освіти мільйони гривень податками, зборами та ЄСВ. До речі, саме через такі внески протягом багатьох років, сьогодні я маю відносно високе пенсійне забезпечення, яке вже півтора роки складає 51 тисячу гривень.

Також, за ініціативою професорсько-викладацького складу і студентів у Національному університеті "Одеська юридична академія" з перших днів повномасштабної війни функціонує мобільний пункт здачі донорської крові. Наш колектив щомісяця передає до Одеської обласної станції переливання крові близько 240 літрів крові.

Не можу не розповісти, що незабаром готується до відкриття перший в Україні великий Меморіал пам’яті загиблих студентів-героїв НУ "Одеська юридична академія". Усі кошти на спорудження меморіалу були зібрані студентами із проведення волонтерських та благодійних заходів.

– Незважаючи на патріотичне виховання молоді і підтримку держави в умовах війни, окремі журналісти все одно згадують Ваші ймовірні зв'язки із РФ, коли ви були народним депутатом. Не можу не запитати, чи співпрацювали Ви із фондами, які фінансувалися урядом РФ, зокрема російським "Правфондом"?​

– ​Знаю, про яких "окремих журналістів" йде мова. Фактично про одного конкретного журналіста – Сергія Андрушка. Я читав його "твір", в якому він продовжує полювати на відьом: пише про якісь таємничі зв’язки із проросійськими політиками та фондами, публікує домисли незрозуміло яких експертів та мої фотографії 20-річної давнини, які не мають жодного зв’язку із тим, про що він пише у цій статті. Одним словом, він робить усе, аби виконати замовлення наших конкурентів, яких, на жаль, вистачає.

Так само в останній статті Сергій Андрушко пише про фінансування російським фондом якогось коментаря до Закону "Про засади державної мовної політики". Проте яким чином я пов’язаний із цим коментарем, "Правфондом" або, загалом, фінансуванням РФ він прямо не зазначає. Адже тут немає про що говорити. Наприклад, про Степана Черненка та Михайла Товта журналіст прямо вказує, що вони за написання коментаря отримали від "Правфонду" по 5000 гривень.

Складається враження, що перед Сергієм Андрушком було поставлено одне завдання – вставити у статтю побільше моїх фотографій та максимально часто згадувати прізвище Ківалов, вочевидь, для кращої індексації та поширення матеріалу в інтернеті.

Загалом, приємно вражений, що моя парламентська діяльність 15-річної давнини і сьогодні викликає у медіа таку прискіпливу увагу. Хоча, як наголошувалося у попередньому інтервʼю, нічого антидержавного та протизаконного в моїй діяльності в якості співголови міжпарламентської групи не було. То були інші часи, інакше все сприймалося. Згадайте, куди відбувся перший міжнародний візит новообраного Президента України Віктора Ющенка? До Москви.

За час роботи в парламенті у період з 1998 по 2019 рр. я, як народний депутат, голова комітету з питань верховенства права та правосуддя, а також співголова депутатської групи з міжпарламентських зв’язків із РФ, неодноразово зустрічався з високопосадовцями США, Західної та Східної Європи, представниками країн колишнього Радянського Союзу, Йорданії тощо.

Проте, з абсолютною впевненістю хочу підкреслити, що ніколи не брав участі і не співпрацював із жодним закордонним фондом чи іншою міжнародною комерційною організацією, тим більше з тими, що вели чи ведуть справи з Російською Федерацією. Зокрема і з "Правфондом", про який писав Сергій Андрушко.

Я завжди відстоював та продовжую відстоювати незалежність України, її майбутнє. Ми з колегами знаємо, як будувати, як розбудовувати українську державність, виховувати молоде покоління, відбудовувати з руїн та відновлювати.

Ми, як і раніше, тут, в Україні. Ми не втекли. Працюємо, сплачуємо податки, виховуємо дітей, боронимо нашу Україну. У деяких моїх колишніх колег дійсно інші погляди на події сьогодення. Але я не збираюся їх повчати чи виховувати. Кожен відповідальний за свої вчинки.

​– У медіа знову згадують Закон "Про засади державної мовної політики", який Ви розробили разом із Вадимом Колесніченком. Ніби він був спрямований на те, щоб зробити російську мову другою державною, зменшити статус української мови. Чи це відповідає дійсності?

– Повторюся, що це одна із найбільш міфологізованих тез моїх опонентів. Для її спростування достатньо відкрити сам закон та прочитати у статті 6, що державною мовою України є українська мова. Жодної частини чи положення, де б закон проголошував "другу державну мову" чи надавав відповідний статус російській або будь-якій іншій мові – у тексті немає.

Більше того, цей закон отримав позитивні оцінки міжнародних інституцій, зокрема Венеціанської комісії. А всі інші інтерпретації – це вже питання політичної риторики, а не юридичного змісту документа.

Хочу також спростувати окремі маніпулятивні твердження та нагадати, що Конституційний Суд України визнав Закон "Про засади державної мовної політики" неконституційним не через його зміст чи "антиукраїнський характер", а виключно у зв’язку з порушенням конституційної процедури його ухвалення.

Саме тому, перше, чому навчають майбутніх фахівців у стінах наших закладів освіти, зокрема юристів та журналістів, – це працювати із першоджерелами.

– Чи правда, що Міжнародний гуманітарний коледж Лондон, який ви не так давно заснували у Великій Британії, очолює Ваш онук?

– ​Правильніше казати, він входить до керівного складу українсько-британського Коледжу. Зокрема в управлінні закладом освіти бере участь відомий в освітній сфері британський викладач і досвідчений менеджер, доктор Род Брейзіер. Він обіймає посаду ректора. Своєю чергою, мій онук, Сергій Косʼяненко, займається питаннями координації освітніх проєктів, налагодження партнерських звʼязків із українськими та британськими інституціями, акредитацією освітніх програм.

​Я дійсно пишаюся тим, наскільки відповідальним та компетентним менеджером став мій онук. Він здобув середню освіту у британському Рендкомб-коледж, навчався та здобув диплом бакалавра в Ессекському університеті, магістра – у Королівському коледжі Лондона, є доктором філософії у галузі права (PhD). А тому впевнений, Міжнародний гуманітарний коледж Лондон неодмінно матиме успіх.

- У ЗМІ також писали про те, що він досі продовжує керувати Міжнародним університетом. Чи це відповідає дійсності?

– З моменту відкриття Коледжу у Лондоні він займається виключно розвитком цього закладу освіти. Заснувати університет у Великій Британії, країні з найбільш консервативною освітньою системою, – це колосальна робота.

Саме тому, сьогодні в одеському Міжнародному університету жодної управлінської посади, або будь-якої іншої, Сергій Кос’яненко не обіймає.

– Яка Ваша позиція стосовно того, що Ваш онук разом із підсанкційним росіянином Сергієм Нестеренком є членами Ради директорів компанії "Голланд Парк Віллас Менеджмент"? І він, можливо, отримував винагороду за управління компанією. Про це також писав Сергій Андрушко.

– Мені телефонував Сергій декілька тижнів тому і розповідав, що видання "Радіо Свобода" питали у нього про цю організацію. Я знаю, що конкретно він їм відповів, і можу з точністю передати його слова та розставити усі крапки над "і" у цій ситуації.

​Рада директорів компанії "Holland Park Villas Management Limited" (далі – Компанія) є некомерційною організацією, що діє без мети отримання прибутку. Тобто можливість виведення, розподілу або перерахування будь-яких коштів з рахунку Компанії на рахунки її засновників та/або кінцевих бенефіціарних власників є неможливою.

​Відповідно, Сергій жодних дивідендів, гонорарів або інших виплат від "Holland Park Villas Management Limited" не отримував.

​Станом на теперішній час він не перебуває у складі Ради директорів Компанії або інших органів управління цієї компанії. При цьому, як він мені розповідав, членство у Раді директорів Компанії на громадських засадах, а робота цього органу управління носить формальний характер, її склад постійно змінюється.

​Крім того, у період входження до Ради директорів Компанії, мій онук жодного разу особисто не зустрічав Сергія Нестеренка на засіданнях органу управління. Про факт членства останнього до Ради директорів також не знав. Будь-яких інших відносин ділового та/або особистого характеру із Сергієм Нестеренком також не мав.