НАТО досі не розібралося, чого можна чекати від Трампа. Але зробило п’ять важливих кроків

Майбутнього кандидата у президенти США Дональда Трампа на Вашингтонському саміті НАТО не було. Але у всьому відчувалася невидима присутність республіканця, а окремі заяви та рішення, очевидно — про всяк випадок, були адресовані йому.

Трамп ще за свого президентського строку критикував європейські держави за те, що вони недостатньо витрачають на свою оборону, і весь тягар Альянсу, мовляв, доводиться тягнути Штатам. Під час саміту у Вашингтоні генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг неодноразово звертав увагу на колективне досягнення: понад дві третини країн — членів Альянсу нарешті витрачають 2% ВВП на оборону, а деякі держави навіть перевищують поріг.

Заяви Столтенберга сприймалися з посилом на кшталт: "Дональде, подивись, немає чого жалітися, Європа ворушиться й не відстає від США". Ба більше, у зв’язку зі зростанням викликів лунають дискусії щодо підняття порогу мінімальних військових витрат.

Крок 1.

"Основна критика з боку колишнього президента Трампа, а також інших, на адресу НАТО насправді не була спрямована проти Альянсу. Це було проти того, що союзники по НАТО не витрачали достатньо коштів на Альянс. І це дійсно змінилося…

Безпекові інтереси США полягають в тому, щоб мати сильне НАТО, потужну двосторонню підтримку, і через те, що європейські союзники посилюють зусилля, інвестують більше — я очікую, що Сполучені Штати залишаться сильним союзником незалежно від результату виборів", — сказав Столтенберг.

Примітно, що на заміну норвежцю-генсеку саме восени, коли американці обиратимуть нового президента, прийде колишній прем’єр Нідерландів Марк Рютте. Політик, якого на Заході прозвали "заклиначем Трампа" за вміння знаходити спільну мову з республіканцем.

Крок 2.

Інший важливий момент — вперше НАТО в декларації, схваленій лідерами держав, звернуло увагу на Китай. Загроза від КНР та необхідність фокусування уваги США в цьому напрямку (замість війни Росії проти України) — ще одна топтема соратників Трампа. Тож згадка Піднебесної в документі та заклик до Пекіна зупинити будь-яку підтримку Москви — теж свого роду сигнал до республіканця, що Альянс поділяє його занепокоєння китайським питанням і готовий над цим працювати.

Крок 3.

Крім того, навіть під час теледебатів з Джо Байденом у червні Трамп заявляв, що саме країни Європейського союзу мають більше перейматися через війну в Україні. Бо між Америкою та Європою океан, й проблеми іншого континенту далекі від американців. Це в НАТО теж почули й вирішили забрати в США головну роль у координації допомоги Києву. Віднині контактна група "Рамштайн", заснована міністром оборони США Ллойдом Остіном, існуватиме лише у форматі політичних зустрічей міністрів.

У Німеччині вже у п’ятницю, 12 липня, починають розгортати нову структуру — Службу допомоги та навчання НАТО в галузі безпеки для України (англ. NATO Security Assistance and Training for Ukraine (NSATU). У ній працюватиме 700 осіб, а підпорядковуватиметься служба американському генералу, головнокомандувачу Об'єднаних сил НАТО в Європі Крістоферу Каволі. Призначення останнього на посаду — теж компроміс, США не бажали залишатися настільки осторонь всіх процесів, тому їхній посадовець мав зайняти високий пост у системі.

Під час як відкритих дискусій, так і приватних розмов лунали різні припущення щодо зміни вектора зовнішньої політики в разі перемоги Дональда Трампа. Утім, високопоставлені співрозмовники "Телеграфу" наголошують: навіть якщо республіканець повернеться на пост президента, він не ухвалюватиме рішень самостійно, і головними обмежувачами в разі чого виступатимуть Конгрес — Палата представників та Сенат, — де існує стабільна двопартійна підтримка України.

Крім того, у команді Трампа є люди, які серйозно ставляться до загрози з Кремля, тому нарівні зі стримуванням Китаю, увага до проблеми Росії нікуди не має подітися.

"Я вважаю, що трансатлантичні відносини дійсно важливі, і я вважаю, що Росія є дуже серйозною загрозою, — сказав, наприклад, Елбридж Колбі, колишній високопосадовець Пентагону, якому пророкують провідну посаду у сфері національної безпеки, якщо Трампа буде переобрано в листопаді. — Я вважаю, що це не така загроза, як Китай або Радянський Союз 1953 року. Але якщо Путіна не стримувати, у нього буде стимул просуватися далі", — сказав Колбі.

Проте одностайна відповідь на запитання, чого чекати від Трампа: ніхто не знає, але посипати голову попелом зарано.

"Сполучені Штати вже зробили великі кроки, щоб допомогти Україні. Я дійсно вірю, що це продовжуватиметься. Не думаю, що вибори це кардинально змінять. Я знаю, що принаймні один із кандидатів казав, що закінчить війну. Ми не маємо пояснень щодо того, як це станеться, але кандидат, який заявляє це, як правило, робить те, що він каже, що збирається зробити.

Тож мені самому хотілося б побачити. Але дивіться, я думаю, що люди не повинні ламати собі голову з цього приводу. Що стосується Конгресу, переважна більшість каже, що ми повинні робити те, що робимо", — заявив на полях публічного форуму НАТО у Вашингтоні сенатор-республіканець Джим Ріш.

Крок 4.

Одним із можливих елементів плану Трампа щодо швидкого закінчення війни деякі називають одночасний тиск на Москву й паралельне зменшення обсягів допомоги Києву від Вашингтона — утім, до кінця 2024 року нам має надійти 61 мільярд доларів допомоги, погодженої Конгресом весною, а у 2025-му на допомогу мають прийти країни — союзники по НАТО.

Шляхом пропорційних внесків члени Альянсу мають намір надати мінімальне фінансування в розмірі 40 мільярдів євро протягом наступного року та "забезпечити стійкий рівень безпекової допомоги, щоб Україна мала перевагу", йдеться у Вашингтонській декларації. На додаток — зобов’язання щодо вливань зброї й грошей, прописані у десятирічних безпекових угодах Києва з понад 20 державами.

Крок 5.

Не менш важливою є мова фінальної декларації 75-го саміту. Це дипломатія, і насправді кожне формулювання має своє значення не лише зараз, а й на майбутнє. НАТО на рівні офіційного документа, погодженого всіма лідерами, запевнило, що продовжуватиме підтримувати Україну на її незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включаючи членство в НАТО, коли дозволять умови.

До членства Україна рухатиметься символічним "мостом", що складається не лише з підтримки, а й вимог до Києва. Залишається сподіватися, що цей "міст" буде міцним і витримає сильні вітри змін, які неухильно наближаються.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що прем’єр Угорщини Віктор Орбан після саміту НАТО поїде до Трампа говорити про Україну. Раніше він відвідав Київ, Москву та Пекін.