Перша леді російської опозиції: хто така Юлія Навальна і чи вдасться їй продовжити справу чоловіка

Повертатися в Росію жінка не квапиться, а в Україні не вірять у її перспективи

Дружина загиблого у тюрмі російського політв’язня Олексія Навального заявила, що продовжить справу свого чоловіка. Юлія Навальна прямо звинуватила Володимира Путіна у смерті опозиціонера і закликала росіян "зібратися всім разом в один сильний кулак і вдарити ним по божевільному режиму: Путіну, його друзях, злочинцях у погонах, крадіях та вбивцях".

За словами жінки, зараз тіло Навального не показують і не віддають його матері, очікуючи, поки з нього зникнуть сліди "чергового путінського новачка". Втім, близьким політика вже відомо, через що конкретно Путін вбив Олексія, і хто виконував цей наказ. Про це скоро стане відомо всім. Крім того, Юлія Навальна закликала Євросоюз не визнавати російські президентські вибори, які повинні відбутися в березні 2024 року.

"Телеграф" дізнався, що відомо про нове обличчя російського опозиційного руху і які шанси на успіх вона має.

Із "золотої дівчинки" — у вдову політв’язня

До того, як взяти на себе місію з повалення путінського режиму, Юлія Навальна тривалий час перебувала в тіні свого чоловіка, лише іноді виступаючи від його імені на мітингах або ж звертаючись до росіян через соцмережі, коли сам Олексій не міг зробити цього фізично.

За освітою 47-річна москвичка — спеціаліст з міжнародних економічних відносин з досвідом стажування за кордоном, навчання в аспірантурі та роботою в банківській установі.

Варто зазначити, що перша леді російської опозиції народилася у непростій родині: мати працювала у Міністерстві легкої промисловості, батько був науковцем і, за деякими даними, секретарем російського посольства у Великій Британії, а також мав зв’язки зі спецслужбами, тітка – одна з авторів конституції Росії, а вітчим — працівник Держплану СРСР.

Сама ж Юлія, одружившись з Олексієм, вирішила присвятити себе вихованню двох дітей (доньки Дарини 2001-го року народження і сина Захара 2008-го р.н.) і допомозі батькам Навального з розвитком сімейного бізнесу.

Вперше дружина опозиціонера голосно заявила про себе після першого арешту Олексія 2014-го. Тоді політичний діяч отримав умовний строк, а вже за рік Юлія, яка весь цей час підтримувала чоловіка і була його особистим секретарем, увійшла в сотню найвпливовіших жінок Росії за версією радіостанції "Эхо Москвы".

Другою гучною появою Навальної стала кампанія з порятунку Олексія після отруєння 2020-го. Невиїзний опозиціонер потребував термінового лікування за кордоном. Тоді жінка напряму́ звернулася до Володимира Путіна і змогла отримати дозвіл на вивезення Олексія в німецьку клініку Charité.

Попри замах на життя опозиціонера, по завершенні його лікування сім’я Навальних все ж повернулася до Росії.

Востаннє до зникнення, а потім і вбивства Олексія Навального, ім’я його дружини пролунало на весь світ у березні 2023 року, коли її фільм "Навальний" про отруєння політика і його приїзд в РФ отримав кінопремію "Оскар" як краща документальна стрічка.

В Україні ця подія викликала негативну реакцію, адже кіно про опозиціонера обійшло у рейтингу наш "Будинок зі скалок", присвячений історіям дітей Донбасу.

Зараз Юлія перебуває в Європі, де виступила на Мюнхенській безпековій конференції одразу після появи новин про смерть її чоловіка, а також взяла участь у засіданні Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ.

Чи ризикне вдова з дітьми знову повернутися до Росії, поки невідомо.

Росія і опозиція — речі неспівставні

Називати Юлію Навальну й інших послідовників її чоловіка опозиціонерами — невірно, вважає український адвокат російського походження Ілля Новіков, який знав померлого особисто.

За словами юриста, ані в Третьому рейху, ані у четвертому, на який перетворилася Росія, не може бути того, що прийнято називати опозицією. Адже опозиція – це люди, стосовно яких влада визнає легальне право на спротив і бажання замінити її собою. Тому, хоч ми й використовуємо термін "російська опозиція", слід розуміти, що це умовна назва і це не те саме, що українська, польська чи американська опозиція.

– На відміну від більшості громадян України, для мене особистість Олексія Навального не зводиться до фрази про бутерброд. Він пройшов складну еволюцію за останні роки і заплатив дуже дорогу ціну – як і його сім'я – за те, щоб бути тим, ким він став. Він не міг бути опозицією, але, безумовно, був моральним лідером всіх росіян, які розуміли, чим є Путін.

У цьому контексті Юлія Навальна, якщо приймає на себе цей тягар, стає не планом "Б" – адже жодного плану не існувало – але обіцянкою того, що він з’явиться. Путіна неможливо перемогти шляхом мирного протесту, але точка фокусу у цьому спротиві повинна бути. Юлія може дати нам мізерний шанс на те, що ситуація в Росії почне розбалансовуватися зсередини, – каже Ілля Новіков в коментарі "Телеграфу".

Адвокат впевнений: Україні стане у пригоді кожен, хто має свої рахунки з путінським режимом. Навіть ті, хто восени 2023-го влаштовували погроми в аеропорту Махачкали, зробили свій внесок у майбутній розвал цієї системи.

За великим рахунком, дружина білоруського політв’язня Сергія Тихановського також замінила свого чоловіка у боротьбі з режимом Лукашенка, а згодом була визнана в Європі законним президентом Білорусі. Одна лише спроба Юлії Навальної повторити цей сценарій, може завдати чимало клопоту Кремлю.

– Хоч як би ми ставились до цих людей, їхнє існування тут і зараз нам на користь. Саме вони стануть моральними лідерами спротиву кремлівському режиму у разі назрівання протестів дружин мобілізованих або ображених у етнічних конфліктах, наприклад. Водночас сподіватися на якісь радикальні дії за участі Навальної на території РФ навряд чи можна, — каже адвокат.

Зламати Путіну шию можна лише но полі бою

З недовірою до того, що вдові Навального вдасться замінити чоловіка повною мірою, ставиться й російський публіцист і соціолог Ігор Ейдман.

Окрім своєї громадянської позиції, Олексій вирізнявся організаторськими здібностями, навичками журналіста-розслідувача і блогера, каже експерт. Навряд чи дружина Навального зможе взяти на себе усі ці напрями його опозиційної діяльності.

Втім, виконувати роль комунікатора між російським антипутінським ком’юніті і лідерами західних країн Юлія цілком може, адже користується впізнаваністю за кордоном і має певне коло зв’язків серед європейської дипломатії.

– Сподіваюся, що повертатися в Росію для продовження діяльності Юлія не буде. В іншому разі вона, вочевидь, повторить долю свого чоловіка. Питання про те, чи може жінка очолити російську опозицію, не зовсім актуальне, адже та частина суспільства, яка підтримувала Олексія Навального, є більш продвинутою і не страждає на сексизм. Для них ключовим моментом є прагнення до розвалу путінського режиму, виходу ЗС РФ з України і встановлення демократичних принципів у державі.

Чи можуть заклики Навальної не визнавати президентські вибори 2024 року зіграти вирішальну роль у цьому процесі? Ні. В поліцейській державі і умовах репресій чекати від людей масових акцій не варто. Зламати Путіну шию може тільки військова поразка і подальший розкол еліт в РФ, – зазначає Ігор Ейдман.

Втім, ситуація може змінитися. Підтвердженням цьому слугує історія Філіппін, де у 80-х роках за правління диктатора Фердинанда Маркоса був вбитий його головний суперник і опозиціонер Бенігно Акіно. Єдиним кандидатом від опозиції стала його вдова Корасон Акіно, яка згодом зайняла президентське крісло.

За словами російського соціолога, вбивства опозиціонерів можуть досягнути своєї мети із залякування частини громадян аж до вимушеної міграції. Водночас решту вони скоріше змусять усвідомити, що мирним шляхом з терористами, які захопили владу, домовитись не вийде. Згодом це може призвести до радикалізації протестів.

Україні не до Навальних

Хоч би якою перспективною опозиціонеркою вважали Юлію Навальну, завдати нищівного удару Володимиру Путіну вона не здатна, а отже, витрачати час і зусилля на її підтримку та налагодження з нею зв’язків нам не варто, вважає політичний експерт центру "Об’єднана Україна" Петро Олещук.

Водночас, за словами політолога, й нападати на вдову Навального, пригадуючи давні обра́зи на її чоловіка, українцям не варто. Певною мірою вона може бути нам корисною за рахунок своєї публічної діяльності, направленої на викриття злочинів Кремля.

– Вона не стане серйозною політичною постаттю в РФ. В цій країні взагалі не буде якихось революцій з перемогою опозиції. Максимум, на який можна розраховувати, це смерть Путіна з тих чи інших причин, після якої росіяни опиняться в ситуації серйозної соціально-економічної кризи і будуть змушені шукати з неї вихід.

Іншими словами, це буде "перебудова", а не революція. Ніхто не може прогнозувати, яким чином розгортатимуться події за такого сценарію, але очевидно, що будь-який новий режим (або модель існуючого) буде змушений шукати способи припинення війни і відновлення стосунків з цивілізованим світом. Лише у цьому разі українці можуть сподіватися на зміни у сусідній державі, – впевнений політолог.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ані російські, ані українські експерти в галузі політології, соціології та права не вірять у перемогу так званої російської опозиції. Ба більше, навіть фізична смерть Путіна не гарантує тектонічних змін в імперії зла. Ймовірно, знищувати осередок диктатури і тероризму під боком у Європи доведеться все ж українцям.