Як розпізнати партнера, схильного до насильства. Відповіді психолога на складні питання

Проблема домашнього насильства залишається актуальною навіть для розвинених країн світу. ЗМІ повідомляють про нові випадки знущань, побоїв і навіть убивств у сімейному колі. Для багатьох це стає шоком, адже жертви і кривдники часто відомі оточенню як освічені й успішні люди.

У квітні Казахстан потрясла трагедія, коли високопоставлений чиновник жорстоко розправився зі дружиною. А у нас на Харківщині чоловік вбив і розчленував дружину-балерину. Втім, такого страшного фіналу можна було уникнути, якби жертви знали кілька правил спілкування зі своїми мучителями.

Про що свідчить занадто швидкий розвиток стосунків, що означають ревнощі на ранніх стадіях знайомства і якою є роль батьків у формуванні комплексу жертви? На ці та інші запитання психологиня Богдана Валігура розповіла в першій частині інтерв’ю "Телеграфу".

Червоні прапорці

— Жахливі історії про домашнє насилля в "ідеальних" сім'ях нагадують, що воно може торкнутися будь-кого. Як ще на початкових стадіях знайомства, перших побаченнях розпізнати, що людина здатна до агресії?

— Треба розрізняти дві ситуації. Перша — коли людина має розлади особистості, наприклад, антисоціальний розлад. Для таких осіб насильство емоційне чи фізичне є одним з інструментів досягнення своїх цілей.

Друга ситуація — коли насильницька поведінка є наслідком нездатності людини регулювати свої емоції. Така людина може не хотіти завдавати шкоди близьким, може відчувати розкаяння, але не може впоратися з цією проблемою самотужки і не звертається по допомогу, наприклад, через незнання.

В будь-якому разі, ви маєте завжди пам'ятати, що ваша безпека на першому місці. І головне — не причини чому людина вчиняє насильство до вас, а те, що це в будь-якому разі неприпустимо.

Ті випадки, які описали ви — виконані з особливою жорстокістю. Я не маю достатньо інформації, щоб дати остаточну оцінку подіям. Проте, якщо мова йде про випадок у Казахстані, то я схиляюся до того, що людина є психопатизована.

Як ми можемо це зрозуміти на перших зустрічах? Люди з особистісними змінами, що схильні до насильства, часто є майстерними маніпуляторами. Їхні дії на початковому етапі стосунків спрямовані на створення ідеального образу, щоб зачарувати та підкорити потенційну жертву. Це найуважніші, найромантичніші та найяскравіші побачення. Чоловік робить усе, щоб жінка почувалася особливою.

Однак є елементи, на які ми можемо звертати увагу. Перше — ці стосунки розвиваються надто швидко. Друге — партнер прямо або непрямо натякає на те, що вам нікого більше не потрібно. Мовляв, є тільки ми двоє. Нас двох достатньо. Навіщо тобі твої подруги та батьки? Така людина може навіть протиставляти себе іншому оточенню.

Це робиться для того, щоб людина була соціально ізольованою і потім не зверталася по допомогу до близьких. Це може бути у стилі: твої подруги поводяться занадто легковажно, тому я не довіряю їм і не хочу тебе відпускати з ними гуляти.

Ще одним червоним прапорцем є обливання брудом своїх колишніх партнерів і звинувачення їх у всіх гріхах. Людина не має приділяти занадто багато часу та вашої уваги попереднім стосункам.

Також тривожним сигналом є невмотивована агресивна поведінка або вибухи гніву. Вони можуть бути спрямовані як на вас, так і на оточення. Наприклад на обслуговуючий персонал або родичів.

— Нав'язлива поведінка, небажання приймати "ні" як відповідь, ревнощі на ранніх стадіях знайомства — чи можуть ці сигнали вказувати на потенційну схильність до емоційного або психологічного насильства згодом?

— Так. Взагалі іноді людина може щиро прагнути до стосунків з вами, але їй не вистачає почуття міри. Важливо, щоб така людина чула ваші межі та поважала їх.

Наприклад, якщо ви просите не телефонувати вам тричі на день, а писати повідомлення, або писати не так часто, тому що це вас відволікає — людина має погодитися з вашими проханнями.

Якщо ж людина у відповідь на ваші прохання починає ображатися, звинувачувати вас, влаштовувати істерики — це вже поганий сигнал. Навіть якщо така поведінка не є аб'юзом, а радше гострою реакцією на відмову, вам слід добре подумати, чи готові ви до такого.

— Як пояснити той факт, що чоловік, який спочатку здається турботливим і ласкавим, з часом перетворюється на кривдника? Чим пояснюється жорстокість, яка проявляється в стосунках, що колись здавалися ідеальними?

— Однозначної відповіді, чому люди так поводяться, нема. Це може бути звичний інструмент комунікації впливу через особистісні зміни або дитячий досвід. Наприклад, у людини в сім'ї було так заведено, і це вважалося "Ok". Але в будь-якому разі, ми маємо мати нульову толерантність до насильства.

Якщо ви почуваєтеся в небезпеці, не ігноруйте ці відчуття. Бо тут є дуже важлива і тонка межа — фізичне насильство починається тоді, коли вже була виконана велика робота емоційного насильства.

І тоді жертва думає, що вона є провокатором і заслуговує на таке ставлення, мовляв, я не чула його прохання, це я винна, а якби я не дратувала, то було б все добре.

Ні, це абсолютна брехня. Жодних виправдань фізичному і будь-якому іншому насильству нема.

Іноді все починається з дитинства

— Багато хто каже, що всі психологічні проблеми і схильність до насилля зокрема, йдуть з дитинства. Чи це так і як батькам запобігти таким помилкам?

— Не помітити, що дитина схильна до агресії, доволі складно. Така дитина буде часто битися, завдавати шкоди тваринам, мати проблеми з дисципліною тощо. Звісно, якщо ми бачимо такі тенденції, то маємо звертатися по допомогу до дитячих психіатрів. Перш за все, психіатр – це абсолютно нормальний лікар, такий саме, як пульмонолог або сімейний лікар, який проводить обстеження вашої дитини і дає рекомендації щодо подальших дій.

В дитячому віці дуже рідко застосовують препарати. Найчастіше це поведінковий тренінг. І перш за все це поведінковий тренінг для батьків, щоб вони могли і навчалися давати раду особливостям своєї дитини. Будь-яким складнощам можна дати раду, якщо вчасно надати дитині необхідну допомогу та турботу. Діти, які мають певні поведінкові проблеми, не обовʼязково збережуть такі тенденції у дорослому віці.

На рівень толерантності до насильства у дорослому віці дуже впливає ситуація в родині. Наприклад, дитина регулярно буває битою або спостерігає за тим, як це відбувається вдома. І для неї це стає частиною норми. Або вона усвідомлює, що це не норма, але не розвиває інші навички комунікації та емоційної регуляції.

Щоб уберегти дитину від насильства, ми повинні створити атмосферу нетерпимості до нього в сім'ї. Тобто чітко пояснити дитині, що насильство неприпустиме ніколи і ні за яких обставин, за винятком самооборони.

*Які існують види жіночого насильства, як відрізнити турботу від нездорового контролю і чому жертви насильства не просять про допомогу? Про це читайте в другій частині інтерв’ю, яке вийде у п'ятницю, 17 квітня, зранку.